Яків Павлович Куликов (, село Чеково, тепер Юр'їв-Польського району Владимирської області, Російська Федерація — , місто Дніпропетровськ) — український радянський діяч, міністр чорної металургії УРСР. Герой Соціалістичної Праці (19.07.1958). Депутат Верховної Ради СРСР 7—10-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання. Член ЦК КПУ в 1956—1960 р і 1966—1986 р.
Біографія Народився в селянській родині. У 1930 році закінчив сім класів середньої школи.
З 1930 року — учень слюсаря Широкорєчинського торфопідприємства на станції Монетній біля міста Свердловська РРФСР. Закінчив школу фабрично-заводського навчання в місті Свердловську, працював слюсарем торфопідприємства Верхнє-Ісетського району Свердловської області.
У 1933—1938 роках — студент Сибірського металургійного інституту у місті Сталінську РРФСР.
У 1938—1939 роках — диспетчер, газівник, начальник зміни доменного цеху Маріупольського заводу «Азовсталь» Сталінської області.
У 1939—1945 роках — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. Служив командиром бронетанкового взводу 12-ї окремої роти охорони штабу 14-ї армії Карельського фронту.
Член ВКП(б) з 1942 року.
У 1945—1952 роках — начальник зміни, начальник доменного цеху, у 1952—1954 роках — головний інженер Маріупольського (Ждановського) заводу «Азовсталь» імені Орджонікідзе Сталінської області.
У 1954—1956 роках — директор Ждановського металургійного заводу «Азовсталь» імені Орджонікідзе Сталінської області.
У червні 1956 — 31 травня 1957 року — начальник Головного управління металургійної промисловості та член колегії Міністерства чорної металургії Української РСР.
У червні 1957 — березні 1961 року — начальник Управління металургійної промисловості Ради народного господарства (раднаргоспу) Сталінського економічного адміністративного району.
У березні 1961 — жовтні 1965 року — заступник голови Української Ради народного господарства (Укрраднаргоспу).
23 жовтня 1965 — 25 листопада 1981 року — міністр чорної металургії Української РСР.
З 1981 року — на пенсії в місті Дніпропетровську. Похований на Запорізькому цвинтарі Дніпропетровська (Дніпра).
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (19.07.1958) два ордени Леніна (19.07.1958, 25.08.1971) орден Жовтневої Революції (23.09.1975) орден Трудового Червоного Прапора (17.01.1950) орден «Знак Пошани» (8.10.1965) орден Вітчизняної війни 2-го ст. (11.03.1985) орден Червоної Зірки (27.10.1944) медаль «За трудову відзнаку» (5.11.1954) Державна премія Української РСР медалі
Література Депутаты Верховного Совета СССР. Десятый созыв. — : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1979.
Посилання