Психологія народів і мас — праця Гюстава Ле Бона, написана в 1895 році, яка подає детальний аналіз психології широких мас (раси і натовпу), як найважливішого мотиву поведінки індивіда і причини історичних подій.
Основні положення «Психології народів і мас»
Книга перша «Психологія народів» Основу цивілізації складає душа раси, сформована спадковими надбаннями. Вона також міцна і не схильна до змін, як і анатомічні ознаки раси. Душа раси представляє спільність відчуттів, інтересів, вірувань. Всі зміни в державних установах, релігіях не зачіпають душу раси, але душа раси впливає на них. Мистецтво та культура - не показник цивілізованості народу. Як правило, на чолі цивілізацій стоять народи зі слаборозвиненою, утилітарною культурою, але сильним характером і ідеалами. Сила цивілізації не в технічних і культурних досягненнях, а в характері і ідеалах. Цінності латинських народів - підпорядкування сильній, деспотичній владі; англосаксів - пріоритет приватної ініціативи. Природна тенденція еволюції цивілізацій - диференціація. Панацея демократії - досягнення рівності через виховання і нав'язування своєї культури вищими народами нижчим, - помилка. Невластива народу навіть більш висока культура підриває його моральність і знищує цінності, сформовані століттями, що робить такий народ ще нижче. У більшості випадків, нові вірування і установи приносять лише нові назви, не змінюючи суті вже наявних. Крім спадкових почуттів на історію народу впливають ідеї-догми. Опускаючись в сферу несвідомого, вони мають величезну силу. Єдиний ворог віри - інша віра. Всіма своїми успіхами народ зобов'язаний лише жменьці обраних, які реалізують події підготовлені століттями. Книга друга «Психологія мас» У XIX столітті влада натовпу змінює владу еліт. Основні властивості натовпу: анонімність (безкарність), зараза (поширення думки), нав'язливість (натовп можна змусити бачити навіть те, чого немає насправді), прагнення негайно втілити свої ідеї в життя. Психологія натовпу схожа на психологію дикунів, жінок і дітей: імпульсивність, дратівливість, нездатність обмірковувати, відсутність міркування і критики, перебільшену чутливість. Поведінка натовпу мінлива, так як вона реагує на імпульси. У натовпі немає сумнівів. Він впадає в крайнощі, при яких будь-яку підозри можуть перетворитися на незаперечну очевидність Маси поважають тільки силу. Ідеї натовпу утримуються тільки категоричністю і не володіють жодним зв'язком. Міркування натовпу примітивні і засновані тільки на асоціаціях. Натовп здатний сприймати тільки образи, причому, чим яскравіше образ, тим краще сприйняття. Чудесне і легендарне сприймається краще, ніж логічне і раціональне. Формули, зодягнені в слова, позбавляють натовп від необхідності думати. Формули незмінні, але слова, в які вони укладені, повинні відповідати часу. Найжахливіші речі, названі милозвучними словами (братерство, рівність, демократія), приймаються з благоговінням. Натовп спрямовується не до тих, хто дає їй очевидність, а до тих, хто дає їй спокусу її ілюзію. Натовпу необхідний ватажок. Ватажок не обов'язково розумний, так як розум народжує сумніви. Він старанний, енергійний, фанатичний. Тільки сліпо вірячи в свою ідею вожак може заразити вірою інших. Головна якість великого ватажка - наполегливість, стійка воля. Література Psychologie des foules (1895). Psychologie der Massen. 15. Aufl. — Stuttgart: Kröner, 1982. ISBN 3-520-09915-2. Die gegenwärtige Entwicklung der Welt. — Wien: Steyermühl-Verl., .
Див. також Історія медіа-аудиторій Психологія натовпу