Епі-ольмеки або Після-ольмеки — археологічна культура, що існувала після занепаду ольмекської цивілізації. Її розквіт припав на 300 до н. е. — 250 н. е. Була нащадками ольмеків, тому в дослідників отримала свою назву: «епі» з грецької мови означає «після». Розташовувалася на території центральної частини штату Веракрус (Мексика). Мають також іншу назву «Істмійська культура».
Історія Розташовувалася в басейні річки Папалоапан. Піднесення епіольмекських міст на західному кордоні ольмеків збігається зі зменшенням населення на сході ольмекської культури та її занепадом в цілому, тобто десь між 400 та 300 роками до н. е. Цей процес не був різким, епіольмеки постали внаслідок тривалої трансформації суспільства. На думку деяких дослідників епіомельки утворилися в результаті змішання ольмеків, що лишилися, та новоприбулих племен. Втім це питання залишається дискусійним.
Трес-Сапотес, один з найбільших ольмекських археологічних пам'яток, продовжував існувати за епіольмеків. В часи епіольмеків найбільшими поселеннями були Трес-Сапотес та Серра де-лас-Месас, менш важливими — Ель-Месон, Лердо-де-Техада, Ла-Мохарра, Бесубаан, Чуніан-де-Абахо.
Найбільше піднесення спостерігається у період з 100 року до н.е до 250 року н. е. До 250 року до н. е. культури епі-ольмеків потіснила класична культура Веракрус. Рештки епіольмекських поселень існували до 500 року н. е.
Писемність і мова
Епіольмеки розвинули писемність на основі ольмекської, значно її вдосконаливши. Завдяки цьому з'явилась одна з найперших месоамериканських писемностей, відома як «писемність Ла-Мохарра» (за одним з міст епіольмеків) або «епіольмекська писемність». Вона близька до писемності мая, втім на сьогодні практично не дешифрована. Деякі вчені розглядають епіольмекську писемність перехідною між ольмекською та маянською.
Загалом відомо 9 текстів ольмекською мовою, викарбуваних на кам'яних стелах і одній статуї. Найдавніший взірець повного тексту міститься на Трес-Сапотецькій стелі, що датується 32 роком до н.е. Відомі також фрагментарні написи, датовані 300 роком до н.е. Тексти описують астрономічні явища та діяльність царів, зокрема здійснення ними ритуальних кровопускань.
У 1997 році Джон Джастесон і Терренс Кауфман запропонували дешифрування епіольмекської писемності, за що у 2003 році отримали грант Гуггенґайма. Проте вже у 2004 році правильність дешифрування оскаржили Стівен Х'юстон і Майкл Коу, які марно спробували застосувати дешифрування Джастесона і Кауфмана до раніше невідомих епіольмекських написів.
Вважається, що епіомельки розмовляли однією з мов міше-сокеанської групи.
Державне управління На чолі міст-держав стояли володарі, проте їх влада обмежувалася радою знаті. Стосовно станів та верств населення в епіольмекських містах-державах на сьогодні замало відомостей.
Економіка Основу господарства становили землеробство, полювання, рибальство і торгівля. Торгівля замість центральних регіонів Месоамерики в часи епіольмеків переорієнтувалася на Теуантепекський перешийок. Вивозилися предмети розкоші, бавовняний одяг, найбільшу статтю імпорту становив обсидіан.
Календар, цифри і довга лічба Від ольмеків успадкували складний календар. Водночас одними з перших застосовували при його використанні принцип довгої лічби (довгого рахунку), який з часом набув свого розвитку в математиці мая. Вважаються, що вони першими застосовували записи цифр в математиці через «крапку» і «риску» для запису часу. Застосування календаря дослідники також пов'язують з доволі високим рівнем знань в астрономії.
Скульптура Основним видом були стели й вівтарі. Використовувалися мотиви мистецтва часів ольмеків. Процес переходу від суто ольмекської культури до епіольмекської був поступовий.
Для епі-ольмеків характерно виконання базальтових монументів і стел з меншою майстерністю, грубіше, з гіршим промальовуванням деталей, ніж пам'ятники з ольмекських міст. Водночас якість скульптури в епіольмеків перевершувала всі скульптурні техніки сучасних їм культур.
В епіольмеків стели зображують історичні події за участю правителів. При цьому зображувалось жертвоприношення на честь перемог або свят, піддані представлені маленькими. Подібні ж монументи згодом стали звичайним явищем в культурі мая.
Кераміка Зберігаються традиції гончарства та створення непобутової кераміки. При цьому керамічні фігурки мають менше реалістичних деталей на відміну від періоду ольмеків.
Література Pool, Christopher (2007) Olmec Archaeology and Early Mesoamerica, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-78882-3. Coe, Michael D and Rex Koontz. Mexico: From the Olmecs to the Aztecs. 6th Edition. New York: Thames and Hudson, 2008
Примітки