Клан Дуглас (шотл. — Clan Douglas) — один з найдавніших кланів Лоуленду, рівнинної частини Шотландії. Назва клану походить від Дугласа, що жив в нинішньому Ланаркширі. Клан отримав землі в Шотландському Прикордонні, Ангусі, Лотіані, Мореї, а також за кордонами Шотландії — в Швеції та Франції.
Клан Дуглас був одним з наймогутнішим кланів Шотландії і найбільшим і найсильнішим кланом в рівнинній Шотландії — Лоуленді. Клан часто мав в Шотландії владу більшу ніж влада королів і королівського клану Стюартів. Вождем клану Дуглас був графи Дуглас, яких ще називали Дуглас Чорний. Потім вождем клану Дуглас стали графи Ангус, яких ще називали Дуглас Червоний. На сьогодні клан Дуглас не має визнаного герольдами Шотландії та Лордом Лева вождя, тому називається нині «кланом зброєносців». Сьогодні очолює клан Дуглас герцог Гамільтон, або як його ще називають «Дуглас Гамільтон». Кланові закони Шотландії не дозволяють визнавати його вождем клану Дуглас.
Історичною резиденцією вождів клану Дуглас був замок Дуглас в Ланаркширі. В церкві Святої Бріде в селищі Дуглас біля абатства Мелроуз та в абатстві Сен-Жермен-де-Пре покоїться прах графів Дуглас та графів Ангус.
Гасла клану: Jamais arrière — Ніколи знову (позаду) (фр.), Tender and true — Ніжність і правда (англ.), Forwards — Вперед (англ.)
Слоган клану: «A Douglas! A Douglas!» — Дугласи! Дугласи!
Землі клану: Ланаркшир, Лотіан, Шотландське Прикордоння, Ангус, Морея, Галловей, Дамфрішир
Символ клану: квітка рути
Музика клану: Дамбартонс Драмс
Резиденція вождів клану: Замок Дуглас
Останній вождь клану: Гіс Грейс Арчібальд Дуглас (шотл. — His Grace Archibald Douglas) — І герцог Дуглас (пом. 21 липня 1761)
Історія клану Дуглас
Походження клану Дуглас Назва клану походить від назви селища і долини річки Дуглас, що в Клайдсайді. Назва походить від гельських елементів «Дув», що означає «темний, чорний» і «Глас», що означає «потік». Тобто «чорна ріка». Згідно історичної традиції засновником клану Дуглас був Шолто Дуглас, що допоміг королю Шотландії виграти битву в 767 році. Це повідомлення на сьогодні вважається легендою і не визнається істориками.
Згідно іншої легенди клану, засновником клану був воїн, якого називали Дуглас. Він брав участь у битві з данськими вікінгами під Лонкарті (Х століття) і відзначився у цій битві. Дугласом його назвали за темний колір обличчя. Слово Дуглас можна перекласти як «темне обличчя». Король йому подарував землі в Дамфрісі. Історики вважають, що справжнім засновником клану Дуглас був Теобальдус Фламматіус (лат. — Theobaldus Flammatius) — Теобальд Фламандець, що отримав в 1147 році землі біля селища і річки Дуглас у Ланаркширі в обмін на послуги для абата Келсо. В історичних документах вперше згадується клан Дуглас і вождь клану Дуглас у 1175 році — Вільям де Дуфглас згадується в грамоті щодо володінь землями єпископа Глазго та монастиря Келсо. Він же згадується в грамотах від 1199 року.
Вважається, що до клану Дуглас ввійшли люди з шляхетних династій Аркебальд та Фрескін, що пов'язані були з кланом Маррей і були фламандського походження. Клан Маррей походять від фламандського лицаря Фрескіна. Хоча фламандське походження Дугласів не є безперечним, історики часто стверджували, що Дугласи походять від фламандського лицаря, якому були даровані землі Дуглас біля монастиря Келсо. Він отримав титул барона і титул лорда Холідін.
У 1179 році Вільям Дуглас був лордом Дуглас і цілком імовірно, що він був сином Тібо Флемінга і був першим, хто взяв прізвище Дуглас. Його онук, також Сер Вільям де Дуглас мав двох синів, які брали участь в битві під Ларгс в 1263 році проти норвежців.
XIV століття
Війна за незалежність Шотландії Під час війни за незалежність Шотландії сер Вільям Дуглас Гарді — лорд Дуглас був губернатором землі Бервік-апон-Твід, коли місто і замок Бервік-апон-Твід були оточені англійцями. Дуглас був захоплений в полон і був випущений тільки після того як він погодився з тим, що король Англії Едуард I Довгоногий є королем Шотландії. Лорд Дуглас згодом приєднався до Вільяма Воллеса в боротьбі за незалежність Шотландії, але був схоплений і доставлений в Англію, де він і помер в 1302 році в Тауері в Лондоні.
«Добрий сер Джеймс Дуглас» або «Чорний Дуглас» Син Вільяма Гарді — Джеймс Дуглас — «Хороший сер Джеймс» (1286—1330) був першим, щоб отримав епітет «Чорний». Він разом з Робертом Брюсом терпів невдачі і поразки під Метвен і Даргінгом у 1306 році. Але з цих поразок він зробив правильні висновки.
Навесні 1307 року війна спалахнула з новою силою. Військові дії набули характеру партизанської війни або як тоді говорили «таємної війни» за допомогою швидких рухомих легкоозброєних загонів. Сер Джеймс Дуглас відбив в англійців замок Роксбург у 1313 році Потім він брав участь у битві під Баннокберн і командував частиною армії шотландців.
Сера Джеймса Дугласа назвали «Чорний Дуглас». Ця назва пішла від англійців, які вважали, що справи його чорні. Він згадується в давній англійській колисковій з північної Англії «Hush, Hush», де співається, що будьте тихо, не хвилюйтеся, Чорний Дуглас не забере вас. Є інші теорії. чому Джеймса Дугласа та його нащадків називали «Чорними Дугласами», зокрема назву пов'язували з походженням імені від гельського слова «чорний», але ці теорії вважають необґрунтованими. У шотландських хроніках Джеймса Дугласа називали не інакше як «добрий», «хороший», «охоронець». Пізніше нащадки Джеймса Дугласа — лорди Дугласи взяли собі назву «Чорний» так само як почали зображати на гербі серце Роберта Брюса: «…Щоб вселити страх в серця наших ворогів і сказати про доблесть нашого клану».
Хрестоносці На смертному одрі король Шотландії Роберт І Брюс просив свого соратника і друга Дугласа відвести і поховати його серце на Святій Землі — в Палестині як спокуту за вбивство вождя клану Комін — Джона ІІІ Коміна. Під час цього хрестового походу Дуглас і його лицарі були запрошені приєднатися до сил короля Кастилії Альфонсо XI, для боротьби проти маврів в 1330 році при облозі міста Теба. Дуглас і його лицарі загинули під час битви. Серце Роберта І Брюса так і не було відвезено в Палестину, але було віднайдене і було повернене в Шотландію і було поховане в абатстві Мелроуз.
Сер Арчібальд Дуглас — Хранитель Королівства Війна між Англією і Шотландією продовжувалась. Шотландська армія отримала важку поразку в битві під Халідон Хілл у 1333 році. Клан Дуглас брав участь у цій битві і мав важкі втрати.
У той час клан очолював молодший брат Джеймса — Сер Арчибальд Дуглас, що був обраний регентом Шотландії в кінці березня 1333 року при малолітньому королі Давиді ІІ. Сер Арчибальд Дуглас ввійшов в історію як нещасливий вождь клану і нещасливий регент Шотландії. У Шотландії за ним закріпилося прізвисько «Tyneman» — невдаха. Але насправді йому не завжди не щастило в бою. Він здійснив вдалий рейд в Англію, розбив англійське військо під Вердейлом, взяв велику здобич, повів шотландську армію далеко на південь, спустошив англійські землі в графстві Дарем, взяв велику здобич з Дарлінгтона та інших міст і селищ.
Сер Джеймс — «Добрий Дуглас» мав сина Вільяма, що успадкував титул лорда, але не встиг успадкувати майно і землі. Він загинув у битві під Халідон Хілл разом зі своїм дядьком Арчібальдом. Його молодший брат — Х'ю Дуглас Дулл або Сумний Дуглас — отримав титул лорда у 1342 році, був патроном міст Глазго та Роксбург. Але він зрікся всього і передав свої титули і посади племіннику — молодшому сину Арчібальда. Він став лордом і І графом Дугласом. Законний син І графа Дуглас — Джеймс Дуглас — ІІ граф Дуглас вдалося його. Але був і незаконнонароджений син від Маргарет Стюарт — IV графинs Ангус — Джордж Дуглас — I граф Ангус, що був родоначальником графів Ангус і заснував окрему гілку клану Дуглас — Червоні Дугласи. Такий чином в клані дуглас утворилися дві гілки — Чорні Дугласи і Червоні Дугласи.
Престиж клану Дуглас значно зріс, коли племінник Джеймса Дугласа Великого — Джеймс Дуглас — ІІ граф Дуглас одружився з принцесою Стюарт. У 1388 році відбулась битва під Оттербурном. Клан Дуглас зіграв важливу роль у перемозі шотландців, але вождь клану був убитий в ході бойових дій. Не лишилось ніякого законного спадкоємця, його титули спадкувались позашлюбним сином.
XV століття
Війни з Англією Арчибальд Дуглас — ІІІ граф Дуглас зробив багато, щоб консолідувати владу клану і вплив клану в Шотландії. Він успішно захистив Единбурзький замок під час війни з королем Англії Генріхом IV у 1400 році, але помер наступного року.
Його син Арчибальд Дуглас, IV граф Дуглас, одружився з дочкою короля Шотландії Роберта III. IV граф Дуглас боровся проти короля Англії Генріха IV в битві при Шрусбері в 1403 році, де він потрапив у полон.
У 1406 році, після смерті короля, IV граф Дуглас став одним з регентів ради при неповнолітньому королі Шотландії Якові I. У 1412 році IV граф Дуглас відвідав Париж, уклав особисту спілку з Жанною Безстрашною, а в 1423 році він командував контингентом 10 000 шотландців, посланих на допомогу королю Франції Карлу VII у війні проти Англії. Він був отримав звання генерал-лейтенант в армії Жанни д' Арк, і отримав титул герцога Турен у 1424 році. Новостворений французький герцог був переможений і вбитий у битві під Верней 17 серпня 1424 року, разом зі своїм другим сином, Яковом та зятем Джоном Стюартом ІІ графом Бухан (Б'юкен).
Чорний обід Клан Дуглас став настільки сильним і впливовим, що на початку XV століття у Шотландії бачили в них загрозу королівській владі. У 1440 році 16-річний Вільям Дуглас, VI граф Дуглас і його молодший брат були запрошені на обід до десятирічного короля Шотландії Якова II. Пізніше цю подію назвали «Чорним обідом». Обід був організований лорд-канцлером — сером Вільямом Крайтоном. У той час як вони їли, голова чорного бика — символ смерті, була доставлена в і поставлена перед графом. Два брата Дуглас потім були схоплені, їх витягли на Замкову гору, влаштували судилище і відтяли їм голови. Клан Дуглас потім осадив Единбурзький замок. Зрозумівши небезпеку Крайтон здав замок і потім був нагороджений титулом лорд Крайтон. До цих пір неясно, хто саме організував це вбивство, хоча вважається, що це зробили клани Лівінгстон та Б'юкен.
Війни кланів У 1448 році Х'ю Дуглас, граф Ормонд привів шотландську армію до перемоги над англійською армією в битві під Сарк.
За це король дарував графові конфісковані земі Атолл Срахбогі, що належали раніше клану Гордон. Замок, що стояв там став відомий як замок Хантлі, як нагадування про землі Беруїкшир клану Гордон. Сер Олександр Гордон отримав титул граф Хантлі в 1449 році. У цей час король почав ворожнечу з Чорними Дугласами. Клан Гордон став на бік короля, і зі своїми людьми з півдня Шотландії спробував повернути собі землі і замок Хантлі. Дугласи сподівались розгромити клан Гордон захопити ще додаткові землі. У результаті бойових дій замок Хантлі був спалений вщент. Але потім був відбудований на тому самому місці.
У Дугласи довгий час ворогували з кланом Колвілл. Сер Річард Колвілл вбив лерда Очайнлек, що був союзником клану Дуглас. Щоб помститися за це клан Дуглас атакував клан Колвілл у їх замку, де багато людей з клану Колвілл були вбиті. Замок Колвілл було зруйновано, чоловіки з клану Колвілл були віддані мечу. Вільям Дуглас — VIII граф Дуглас особисто вбив Річарда Колвілла.
Вбивство графа Дугласа королем Шотландії