Га́ртман фон А́уе () — один із провідних німецьких поетів Високого Середньовіччя у часи династії Гогенштауфенів. Мінезингер (збереглося 18 пісень). Старший сучасник Вольфрама фон Ешенбаха та Готфріда Страсбурзького.

Ознайомив німецького читача з творчістю Кретьєна де Труа — артурівським цикломКачуровський Ігор. Генерика і архітектоніка. Кн.1: Література європейського Середньовіччя. Києво-Могилянська академія 2005 р. 228 ст.. Написав віршований трактат про кохання «Плач» (, 1180 р.), дві артуріанські епічні поеми «Ерек» (, 1180 р.) та «Івейн» (, 1200 р.), віршовані поеми «Григорій / Григорій, або Добрий грішник» (, 1190 р.) та «Бідний Генріх» (, 1195 р.). У 1899 році Іван Франко у збірці «Поеми» опублікував свій переспів Гартманової поеми «Бідний Генріх»Федорак, Назар. «Іван Франко-інтерпретатор середньовічного лицарського роману». Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXL. Праці Філологічної секції. — Львів (2005): 153 ст..

Біографія Про життя Гартмана відомо дуже мало. Точні дати його народження і смерті невідомі, проте вважають, що Гартман жив між 1160 і 1220 роками. 1210 року Готфрід Страсбурзький у своєму творі «Трістан» величає його як одного з найкращих живих поетів Німеччини, а в «Короні» (1220) Генріха фон Тюрліна вже оплакується його смерть.

Був родом зі Швабії, що у південно-західній Німеччині. Це досить-таки достовірний факт, адже навіть у «Бідному Генріху» Гартман каже, що граф Генріх, сім'ї якого він служив, мешкав у Швабії. Велике вихваляння швабів у цій же поемі також вказує на походження автора. Навіть більше, сучасник Гартмана, поет Генріх фон Тюрлін згадує про нього як про швабського поетаPeasant life in Old German epics; Meier Helmbrecht and Der arme Heinrich by Bell, Clair Hayden, 1885—1967, ed. and tr; Wernher der Gartenære, 13th century. Meier Helmbrecht. [from old catalog]; Hartmann, von Aue, 12th cent. Arme Heinrich 22 ст.. На ілюстраціях Манесського кодексу та «Вайнгартнерського пісенника», Гартман зображений як повністю споряджений кінний лицар з корогвою на списі. Проте три білі соколині голови та синьо-чорне тло не вказують на жоден із тогочасних гербівArthurian Writers: A Biographical Encyclopedia by Laura C. Lambdin, Robert T. Lambdin 59 ст..

Мав змогу здобути освіту, доволі високу, як на його соціальний стан. Цілком можливо, що навчався в монастирській школі — скоріш за все, в Райхенау — де вивчав тривіум та, ймовірно, квадривіумKey Figures in Medieval Europe: An Encyclopedia by Richard K. Emmerson 300 ст.Encyclopedia of German Literature by Matthias Konzett 408 ст.. Гартман ознайомився з Біблією, навчився читати латиною та вивчав давньоримських поетів. У чотирнадцятирічному віці він, очевидно, залишив школу та здобув лицарське звання. Клериканська освіта мала значний вплив на його літературні твори та етичні погляди. Мандрівка до Франції остаточно сформувала його освіту, адже там він вивчив французьку та ознайомився з французькою літературою, з якої пізніше багато чого запозичував для власних творівPeasant life in Old German epics; Meier Helmbrecht and Der arme Heinrich by Bell, Clair Hayden, 1885—1967, ed. and tr; Wernher der Gartenære, 13th century. Meier Helmbrecht. [from old catalog]; Hartmann, von Aue, 12th cent. Arme Heinrich 22-23 ст.. Постійні згадки про класичні твори християнських філософів підтверджують те, що Гартман був одним із найбільш освічених поетів свого часу.

Відомо, що Гартман служив у швабської лицарської родини фон Оуве (Ауе). Очевидно, тому й підписувався таким прізвищем. Є багато місць з назвою Оуве (суч. Ауе чи Ау: лука, луг), тому й не дивно, що про місце розташування Гартманового графства Ауе досі тривають суперечки. Серед можливих варіантів: 1.) Обернау, поблизу Роттенбурга на річці Некар; 2.) Ауе, чи Ортенау, що в Брайсгау (на південь від Фрайбурга); 3.) Еглізау, колиш. Оуве, що на Рейні у ШвейцаріїEhrismann, Geschichte der deutsclien Literatur, ст. 142.. В одному зі своїх віршів Гартман описує подію, що вразила його «до глибини серця», — смерть пана, якому він був відданий настільки, наскільки це можливо між васалом та владикоюPeasant life in Old German epics; Meier Helmbrecht and Der arme Heinrich by Bell, Clair Hayden, 1885—1967, ed. and tr; Wernher der Gartenære, 13th century. Meier Helmbrecht. [from old catalog]; Hartmann, von Aue, 12th cent. Arme Heinrich 23 ст..

Розпрощавшись із куртуазною любов'ю (), Гартман присвятив себе Божій любові () і взяв участь у двох кампаніях Третього хрестового походу. Перша з них — проти єгипетського султана Саладіна — тривала з 1189 по 1192 рік під проводом імператора Фрідріха Барбаросси. Другу кампанію (1197—1198) очолював імператор Генріх Шостий.

Свою літературну діяльність Гартман фон Ауе вів у 1180—1205 рр. Жоден верхньосередньонімецький поет не творив у такому широкому спектрі жанрів, як він.

Твори

«Плач»

«Плач» (), «Книжечка скарг» (), або «Книжечка» () — найперша праця Гартмана, в якій поетове серце та тіло диспутують одне з одним про важливість куртуазної любові. Тіло нарікає на свої ненастанні страждання, адже його весь час змушують шукати любов. Своєю чергою, серце зазначає, що в любовних стражданнях завинили очі, які дозволяють зображенню дами проникнути в тіло. Щоб розв'язати проблему тіла, серце пропонує «магічні трави з Франції» (), які допоможуть тілу здобути любов — і в Бога, і в суспільстваArthurian Writers: A Biographical Encyclopedia by Laura C. Lambdin, Robert T. Lambdin 60 ст.. Під цими травами серце розуміє: щедрість (), доречну поведінку (), скромність (), вірність (), постійність (), чистоту () та змужнілість, що заслуговує на довіру ().

Діалоги на тему куртуазного кохання траплялись у творах французьких письменників ще до оприлюднення «Плачу», але він став першим таким діалогом у німецькій літературі. Традиційно головними учасниками дискусій виступали тіло та душа, Гартман же пішов на унікальне новаторство: в нього диспутують тіло та серце. Ймовірно, він наслідував зразок або традицію тогочасного disputatio — наукової суперечки між двома університетськими вченими, або ж класичну модель мистецтва дебатівHarding, G. E., von Aue, H., Tobin, F. J., Vivian, K., & Lawson, R. H. (2001). Arthurian Romances, Tales and Lyric Poetry: The Complete Works of Hartmann von Aue. 1 ст..

«Ерек» та «Івейн»

Гартман взяв за основу «Ерека» твір Кретьєна де Труа «Ерек і Еніда». Це скоріше переробка, ніж адаптація чи переклад Кретьєнової поеми. Гартман розширив французьку версію на більш ніж 3000 віршів (10 192 проти 6958). Він зосереджується на куртуазному суспільстві, лицарському етикеті та стосунках у подружжі Ерека та Еніди. Кохаючи дружину, Ерек усвідомлює, що через це надто глибоке почуття занедбав свої лицарські обов'язки, і вирушає на здійснення низки подвигів, узявши з собою й дружину. Подружжя не зуміло усвідомити своєї ролі в куртуазному суспільстві, і тільки завдяки своїй небезпечній подорожі починає розуміти, що куртуазна любов — це щось більше, ніж тільки фізичний потяг. Вона також полягає в обопільно підтримуваних стосунках — складовій частині куртуазного суспільства, яке заохочує такі стосункиJeep, John M. Medieval Germany: an encyclopedia. P. 324.

За основу «Івейна» взято поему «Івейн, або Лицар із левом» — теж Кретьєна де Труа. Гартман значно розширив французький оригінал (8166 проти 6818 віршів). Однак, порівняно з «Ереком», в «Івейні» сюжетна лінія помітно ближча до Кретьєнової. Додано тільки діалоги та авторські роздуми. У поемі Івейн, величний лицар, порушує свою урочисту обіцянку дружині повернутися додому рівно через рік. З розпачу він божеволіє та йде жити у дикі хащі. Вилікувавшись цілющим бальзамом, він у супроводі лева, якого врятував від змії, вирушає на лицарські подвиги задля порятунку безпомічних та несправедливо засуджених. Поема закінчується тим, що дружина пробачає Івейну. Тут, як і в інших творах, Гартман дуже серйозно ставиться до куртуазної етики як засобу досягти світської слави.

«Григорій» та «Бідний Генріх»

Джерелом для «Григорія» послужила старофранцузька поема Vie du Pape Gregoire («Життя Папи Григорія»). Як і в інших своїх творах, Ауе не просто перекладає оригінал німецькою, але й додає багато чого від себе. У цій поемі розповідається історія молодика Григорія, який народився внаслідок інцесту сестри й брата. Згодом він сам, не знаючи цього, здійснює інцест зі своєю матір'ю, а дізнавшись про свою провину, оселяється в пущі, щоб таким чином спокутувати свій гріх. Григорій усе-таки очищається, здобуває прощення, і його обирають Папою Римським.

За основу «Бідного Генріха» Гартман взяв родинну легенду панів Ауе, в яких він перебував на службі. Поема розповідає історію багатого швабського лицаря (за великі життєві труднощі його прозвали бідним), якого Бог покарав проказою. Цю недугу можна вилікувати тільки кров'ю з серця незайманої дівчини, яка б добровільно погодилася пожертвувати собою задля хворого. І така дівчина знаходиться, проте Генріх відмовляється від такої жертви. За такий благородний вчинок Бог пробачає йому всі гріхи та зціляє його. Поема закінчується одруженням Генріха з дівчиною. Автор стверджував, що за свої гріхи людина приречена на страждання і хвороби, тому тільки духовне життя здатне очистити її. Людина мусить дбати перш за все про свою душу.

Мінезанг Як стверджував сам Гартман, він почав писати пісні, аби змарнувати часДавиденко Г. Й., Акуленко В. Л. Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби Відродження. Навч. посібник. —К: Центр учбової літератури, 2007—248 ст.. Його пісні — твори мінезангу, збереглися у трьох рукописах. Шістдесят строф містяться у «Великому гайдельбергерському пісеннику» (), десять — у «Малому гайдельбергерському пісеннику» (), а двадцять вісім — у «Вайнгартнерському пісеннику» ()A Companion to the Works of Hartmann Von Aue by Francis G. Gentry 24 ст.

Всі ці строфи вдалося об'єднати у вісімнадцять пісень: I. «Влітку мені довелося тужити й страждати» (); II. «Хто знайде радість поруч із доброю жінкою» (); III. «Я сказав, що хочу завжди жити задля неї» (); IV. «Моє служіння триває вже задовго» (); V. «Хрест годиться чистому серцю» (); VI. «Дама, яка виряджає в путь свого коханого» (); VII. «Той, хто сумує в добрі́» (); VIII. «Всемогутній Боже» (); IX. «Якби можна було спасти душу брехнею» (); X. «Це лиш маленька скарга» (); XI. «Жодна людина не є щасливою» (); XII. «Тобі, благородна пані, запропонував…» (); XIII. «Цим днем я дорожитиму по праву» (); XIV. «Той, хто радіє квітам» (); XV. «Багато хто звертається до мене так» (); XVI. «Це були б щасливі дні» () XVII. «Я вирушаю з благословенням — вашим, пана та рідні́» () XVIII. «Ах, чому ми такі сумні?» ()

Вісімнадцять віршів автора можна тематично розділити на: Традиційний мінезанг; «Жіночі скарги» () — в них жінка жаліється на те, що вона втратила любов та відданість свого лицаря; Пісні хрестового походу — в них лицар розповідає про необхідність та цінність хрестового походуKey Figures in Medieval Europe: An Encyclopedia by Richard K. Emmerson 301 ст.Harding, G. E., von Aue, H., Tobin, F. J., Vivian, K., & Lawson, R. H. (2001). Arthurian Romances, Tales and Lyric Poetry: The Complete Works of Hartmann von Aue. 30 ст..

За красу форми та чисту риму мінезанг Гартмана друкувався поряд з творами Вальтера фон дер Фоґельвейде.

Одну з кансон Гартмана фон Ауе переклав Леонід Первомайський: Німецький оригінал Український переклад Sît ich den sumer truoc riuwe unde klagen, sô ist ze vröiden mîn trôst niht sô guot. mîn sanc süle des winters wâpen tragen, daz selbe tuot ouch mîn senender muot. Wie lützel mir mîn stæte liebes tuot! wan ich vil gar an ir versûmet hân die zît, den dienst, dar zuo den langen wân. ich wil ir anders ungevluochet lân wan alsô, si hât niht wol ze mir getân. Влітку мені довелося тужити й страждати. Радість минула. Пустка навколо німа. Хочу я пісню немилій зимі заспівати, В серці у мене тепер тільки туга й зима. Вірність, покірність — все це дарма! Ночі й світання, світло й пітьма Важко повзуть, і кінця їм нема…