Цькування і репресії проти екологів і діячів природоохорони СРСР в 1920-х-1960-х роках — спрямовані дії радянської влади проти вчених екологів, ботаніків, зоологів, лісоводів, педагогів, що займалися питаннями охорони природи, працівників заповідників, краєзнавців, представників громадських природоохоронних і краєзнавчих організацій, в результаті яких вони піддавалися нападам, знущанням, «чисткам», «проработкам» на зборах і в пресі, утискам в правах, цькуванням, затриманням, обшукам, переслідуванням, звільненням з роботи, арештам, висилкам, ув'язненням в ГУЛАГ, розстрілам. Всього з кінця 1920-х по початок 1950-х в Україні і Росії був репресований кожен другий природоохоронецьБорейко В. Е. Словарь деятелей охраны природы. — К.: КЭКЦ, 2001. — 524 с. .
Ідеологія цькування і репресій проти екологів і природоохоронців З початку 1930-х рр., у зв'язку з курсом радянської держави на індустріалізацію економіки, природа була оголошена черговим «ворогом». У грудні 1931 року в газеті «Правда» Максим Горький опублікував публіцистичну статтю з характерним заголовком «Про боротьбу з природою». «Оголосимо природі бій» — «прекрасний, достовірно більшовицький намір і треба зробити все для того, щоб він негайно перетворився на роботу», — закликав «Буревісник революції»Горький М. О борьбе с природой // Правда, 1931, 12 декабря. . 1931 рік — повне і остаточне запанування Сталіна у владі. Саме з цієї миті природоохорона стає «антипартійною» справою. У 1931 році в журналі «Большевик» завідувач науковим відділом Московського міськкому партії Е. Кольман у статті «Шкідництво в науці» писав: «Ось саме, „охорона природи“ стає охороною від соціалізму. Таким чином, суть усіх шкідницьких теорій одна і та ж. Інакше бути не може — мета у шкідників усіх мастей одна: зрив нашого соціалістичного будівництва, реставрація капіталізму»Кольман Э. Вредительство в науке // Большевик. — 1931. — № 2. — С. 73-81. . Приблизно це ж заявили «пролетарські краєзнавці» Т. Васильєв і В. Карпич у «Правді»: «Загальний висновок, який напрошується після перегляду комплекту „Охрана природы“ такий, що цей журнал під гаслом безумовної охорони природи прагне зберегти цю природу від п'ятирічки»Васильев Т., Карпыч В. Краеведение и туризм — на службу социалистическому строительству // Правда, 1931, 17 сентября. .
Вмить журнал «Охрана природы» був перейменований в «Природа и социалистическое хозяйство»Борейко В. Е. История охраны природы Украины. X век — 1980 г. — К.: КЭКЦ, 2001. — 544 с. . Таким чином охорона природи як діяльність і як науковий напрям офіційно була названа «шкідницькою», розходилася з політикою партії Сталіна і, отже, репресивний апарат держави мав повне право її знищити, як знищити і тих, хто займався охороною природиБорейко В. Е. Последние островки свободы. История украинских заповедников и заповедности (пассивной охраны природы) (10 век-2015 г.). — К.: КЭКЦ, 2015. — 240 с. .
Репресовані екологи і природоохоронці України Белінг Дмитро Євстахійович, д.б.н., відомий український гідробіолог, організатор заповідників Конча-Заспа і Гористе. Заарештований за звинуваченням у шпигунстві в 1937 р., в цьому ж році відпущений. Борзаковський Дмитро Миколайович, мисливствознавець, активіст Українського товариства охорони природи, учасник Першого з'їзду Українського товариства охорони природи в 1953 р., організатор заповідників в Київській області. Заарештований в 1937 р. Засуджений до 10 років. Вийшов на свободу в 1947 р. Браунер Олександр Олександрович, д.б.н., найстаріший зоолог і природоохоронець України, один з організаторів заповідника Асканія-Нова, член Комітету по заповідниках при ВЦВК. У 1930 р. виключений з Одеського інституту професійної освіти за «вульгарно-ідеалістичну методологію». Бруховський Всеволод Ілліч, організатор заповідників у Житомирській області, керівник зоологічного відділу Житомирського обласного краєзнавчого музею. Заарештований в 1937 р., звільнений в 1940 р. Вальх Борис Сергійович, донецький краєзнавець, організатор донецьких заповідників — Кам'яні могили і Білосарайська коса. У 1937 р., намагаючись уникнути арешту, переїхав в Туркменію (чи був туди висланий). Гавриленко Микола Іванович, завідувач відділу природи Полтавського обласного краєзнавчого музею, організатор заповідників і заказників в Полтавській області. Заарештовувався у 1931, 1935 рр. Був звільнений на початку 1941 р. Гуналі Олександр Павлович, завідувач зоопарку заповідника Асканія-Нова. Заарештований в 1933 р. у справі « Станчинського». Проходив як одна з центральних фігур «Асканийской контрреволюційної організації». Засуджений до 10 років таборів. Звільнений в 1943 р. Гурський Валер'ян Ярославович, відомий український лісовод, професор кафедри лісової меліорації Харківського сільськогосподарського інституту, зав. відділом Всеукраїнського центрального управління лісами, один з організаторів лісових заповідників. Заарештований в 1929 р. як основний фігурант справи «Про шкідництво у лісовому господарстві України». Звільнений в 1932 р. Коваленко Іван Пантелеймонович, завідувач Маріупольського краєзнавчого музею, організатор донецьких заповідників — Білосарайська коса, Хомутовський степ і Кам'яні могили. У 1934 р. піддадуть цькуванню у газеті «Приазовский пролетарий». За деякими даними був засланий (чи поїхав сам) в Молдавію, а потім в Туркменію. Курило-Кримчак Іларіон Павлович, організатор Мелітопольського науково-краєзнавчого товариства. Творець заповідників в Приазов'ї. Заарештований в 1935 р., в 1936 р. вийшов на волю. У 1946 р. заарештований знову і розстріляний. Леонтович Микола Павлович, відкрив зоопарк у Миколаєві. Перший раз був заарештований в 1917 р., другий раз заарештований в 1937 р. засуджений на 10 років, помер в ГУЛАЗі. Мартіно Володимир Еммануїлович, д.б.н., один з організаторів і перший директор Кримського заповідника. У 1949 р. був разом із сім'єю репресований у Югославії комуністичною спецслужбою УДБА, а потім видворений із Югославії до Болгарії. Медведєв Сергій Іванович, д.б.н., науковий співробітник заповідника Асканія-Нова, зав. кафедрою ентомології Харківського університету, організатор харківської школи поборників заповідності і охорони комах в Україні. Заарештований в 1933 р. у «справі Станчинського». Засуджений в табори на 5 років. У 1936 р. був достроково звільнений. Ніколаєв Валентин Федорович, директор Полтавського природничо-історичного музею, організатор заповідників у Полтавській області, був заарештований в 1920 р. і незабаром випущений. Підоплічко Іван Григорович, д.б.н., академік НАН України, директор Інституту зоології НАН України, одні з організаторів заповідників, заступник голови Українського товариства охорони природи, голова Комісії з охорони природи НАН України. У 1963 р., за підготовку природоохоронних документів в уряд УРСР, отримав догану по лінії НАН України. Полоз Михайло Миколайович, крупний діяч уряду УРСР, голова Українського комітету охорони пам'ятників природи. Багато зробив для розвитку природоохоронної справи в Україні. Заарештований в 1934 р. Засуджений до 10 років. У 1937 р. розстріляний. Пясецький Андрій Львович, лісовод, організатор заповідників в Карпатах. Захищав від вирубування німцями ліс на території майбутнього заповідника Розточчя. Заарештований за це гестапо в 1942 р. і розстріляний. Резніченко (Різниченко) Володимир Васильович, академік АН УРСР, директор Геологічного інституту АН УРСР. Один з організаторів Канівського заповідника. За деякими даними, був репресований на початку 1930-х років. Сіянко Климентій Євдокимович, працівник заповідника Асканія-Нова ще з часів Фальц-Фейна. У 1930 р. був «вичищений» із заповідника по 1-й категорії і вимушений поїхати із заповідника. У 1933 р. заарештований у «справі Станчинского». Засуджений до 3 років умовно. Скоробагатий Олексій Феодосійович, лісовод, один з організаторів Кримського заповідника в 1919 р. Член Українського комітету охорони пам'ятників природи. Заарештований в 1929 р. у «справі Гурського». Був випущений на свободу в середині 1930-х років. Станчинський Володимир Володимирович, д.б.н., один з батьків екології, працював заст. директора по науці заповідника Асканія-Нова, один з керівників заповідної справи в Україні у кінці 1920-х — початку 1930-х років. Був підданий страшному цькуванню у пресі з боку І. І. ПрезентаПрезент И. Классовая борьба на естественно-научном фронте. — М.-Л., 1932. — 72 с. , а також двох асканійських тваринників — М. Ф. Іванова. і Л. К. Гребеня. Заарештований в 1933 р. Чекісти зробили Станчинського керівником «Асканійської контрреволюційної організації». Ученому дали 5 років виправних робіт. У 1936 р. учений би достроково звільнений. У 1941 р. Станчинський був заарештований повторно. Засуджений до 8 років. Помер у в'язниці в 1942 р. Третяк Юрій Дмитрович, український лісовод, ректор Львівського лісотехнічного інституту, організовував заповідники у Карпатах. Один з активних захисників карпатських лісів від рубок в 1950-х роках. Після розміщення в газеті «Радянська Україна» в 1958 р. великої статті на захист карпатських лісів, яку передрукувала одна з провідних американських газет, був підданий цькуванню і «проработке». Знятий з поста ректора. Раптово помер в 1960 р. Фальц-Фейн Фрідріх Едуардович, організатор заповідника Асканія-Нова. Був заарештований в Москві в 1918 р., і лише завдяки заступництву московських учених-природоохоронців випущений з Бутирки. Вимушений емігрувати до Німеччини, де і помер в 1920 р. Фортунатов Борис Костянтинович, діяч охорони природи, один з організаторів заповідника Асканія-Нова на початку 1920-х років. Очолював Кримський, Кавказький, Приморські заповідники. Заарештований в 1933 р., засуджений на 10 років таборів. Проходив у «справі Станчинського». У 1936 р. звільнений, але залишився працювати вільнонайманим. Потім захворів і помер у Долинській лікарні КаралагуБело-красный партизан корнет Фортунатов http://socialist.memo.ru/books/html/fortunatov.html . Холод Кирило Тихонович, керівник Всеукраїнського союзу мисливців і рибалок в 1920-х роках, брав активну участь у закритті в Україні весняного полювання, організації зоологічних заповідників. Заарештований в 1937 р. В 1940 р. звільнений. Подальша доля не відома. Шарлемань Микола (Едуард) Васильович, д.б.н., відомий український зоолог і природоохоронець, один з організаторів заповідника «Конча-Заспа», його директор. У 1932 р. був підданий «чистці» у Всеукраїнській академії наук за свої «ідеологічні помилки» у брошурі «Охороняйте рідну природу». Другий раз «чистці» піддався в 1949 р. і був звільнений з Головного управління мисливського господарства. Свій вік доживав у страшній убогості. Шуммер Олександр Олексійович, орнітолог, працював e заповіднику Асканія-Нова, керував Приморськими заповідниками. Заарештований в 1933 р. у «справі Станчинського». У 1934 р. звільнений. Подальша доля невідома. Яната Олександр Алоїзович, д.б.н., український ботанік і природоохоронець, організатор багатьох українських заповідників. На початку 1930-х років піддався цькуванню з боку І. І. Презента. Заарештований в 1933 р. Засуджений до 5 років таборів. У 1937 р., будучи в таборі на Соловках, був повторно засуджений ще на 5 років таборів. Помер в 1938 р. в таборі під Магаданом на лісозаготівляхБорейко В. Белые пятна природоохраны. — К.: КЭКЦ, 2003. — 292 с. Архив СНБ Украины, дело № 68461, т. 3. Дела № П-22706 архива УМБРФ по Москве и МО. .
Репресовані екологи і природоохоронці Росії Андрєєв Данило Олексійович, відомий російський письменник і екофілософ, одним з перших у Росії підняв питання про права тварин. Заарештований в 1947 р. Засуджений до 25 років таборів. У 1957 р. звільнений. Помер від численних хвороб в 1959 р. Бєлоусов Валерій Іванович, відомий мисливствознавець, один з організаторів соболиних заповідників у Сибіру. Заарештований в 1937 р., розстріляний в 1938 р. Блошенко Євдокія Григорівна, одна з організаторів Всеросійського товариства охорони природи, його перший вчений секретар. Заарештована в 1941 р. у «справі Шиллінгера» Засуджена до 8 років таборів.