Жуль Еже́н Луї́ Жуве́ (; 24 грудня 1887, Крозон, Франція — 16 серпня 1951, Париж, Франція) — французький театральний та кіноактор, режисер.
Біографія Луї Жуве народився 24 грудня 1887 році у Крозоні, департамент Фіністер у Франції. Дитинство провів у Бретані. У 14 років втратив батька, виховувався у дядька-аптекаря в Арденнах. З 1904 ріку навчався в Парижі на фармацевта, але увесь вільний час проводив в театрах. Тричі провалювався на іспитах до Вищої консерваторії драматичного мистецтва. У 1913 році разом зі своїм другом Шарлем Дюлленом поступив у трупу театру Жака Копо «Старий голуб'ятник» (), де працював режисером, декоратором, актором (при цьому він заїкався, але майстерно приховував свою ваду особливою скандувальною вимовою, яка пізніше стала знаменитою).
У 1914-1917 роках Жуве — лікар на фронтах Першої світової війни. У 1922 році почав самостійно працювати в театрі на Єлисейських Полях. У 1923 році з успіхом поставив п'єсу Жуля Ромена «Кнок, або Урочистість медицини». У 1927 році почалася його багаторічна співпраця з письменником Жаном Жироду.
6 липня 1927 року разом з Гастоном Баті, Ш. Дюлленом і Жоржем Пітоєвим Жуве створив режисерський «Картель чотирьох» (проіснував до 1940), метою якого було повернення на сцену поезії театральної вистави і сучасних авторів. У 1930—1932 роках особистим секретарем Жуве був Жан Ануй.
З 1935 року Луї Жуве керував театром «Атеней» (нині цей театр названо на його честь); відмовився від пропозиції очолити «Комеді Франсез». У 1941 році з окупованої Франції він вирушив з трупою до Латинської Америки і повернувся лише наприкінці 1944 рокуDenis Rolland, Louis Jouvet et le Théâtre de l'Athénée: " Promeneurs " de rêves en guerre de la France au Brésil, L'Harmattan, 2000..
У 1950 році Луї Жуве було нагороджено орденом Почесного Легіону. У 1951 році він поставив драму Сартра «Диявол і Господь Бог»; підтримував творчі пошуки Жана-Луї Барро і Жана Вілара.
Особисте життя З 1912 року Луї Жуве був одружений з Ельзою Коллен, з якою у нього було троє дітей: Жан-Поль, Анн-Марі і Ліза, що стала акторкою (1924—2004). Актор був дбайливим батьком, хорошим сім'янином і одночасно — великим любителем жінок.
Помер Луї Жуве 16 серпня 1951 року від множинного інфаркту на репетиції п'єси Ґрема Ґріна «Сила і слава»Адаптація П'єра Боста.
Фільмографія (вибіркова) Луї Жуве знявся у 32 фільмах, у тому числі у фільмах Анрі-Жоржа Клузо, Жана Ренуара, Марселя Карне, Марка Аллегре, Жульєна Дювів'є.
Літературні твори Réflexions du comédien. — Paris: Librairie théâtrale, 1941 (багаторазово перевидавалася) Témoignages sur le théâtre. — Paris: Flammarion, 1952. Le comʹedien désincarné. — Paris: Flammarion, 1954.
Література Loubier J.-M. Louis Jouvet, le patron. — Paris: Ramsay, 2001. Финкельштейн Е. Картель четырёх, французская театральная режиссура между двумя войнами. — Л.: Искусство, 1974.
Примітки
Посилання