Дряпаченко Іван Кирилович

Дряпаченко Іван Кирилович (04.08.1881, Василівка, Полтавська губернія — † 24.12.1936, с. Василівка, Козельщинский район Полтавської області) — український маляр та графік кінця XIX — першої половини XX ст.

Народився у родині Кирила Федоровича Дряпаченка, колишнього кріпака. Згодом батько художника став безземельним селянином і служив у маєтку графів Капністів на посаді ключника. Іван Дряпаченко з дитинства мав хист до малювання. У 1894 р. завдяки допомозі родини Капністів йде до Києва. З 1894 по 1998 рр. навчається у Київській рисувальній школі. 1898–1902 рр. – навчання у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (майстерня В. Сєрова). У 1902 р. Іван Дряпаченко отримав звання некласного художника. У 1903 р. він поступив до Вищого художнього училища при Академії мистецтв. І. Дряпаченка зараховано до майстерні І. Рєпіна, вчився у П. Чистякова та В. Савинського. 1910–1911 р. працював у рідному селі над конкурсною картиною «Саломея», за яку у 1911 р. отримав звання художника.

У 1912 р. І. Дряпаченко їде до Італії для вдосконалення майстерності. У цьому ж році за картину «Святе сімейство» художник отримує III-ю премію ім. А. Куїнджі. Під час другої пенсіонерської поїздки 1913 р. І. К. Дряпаченко створив другу звітну картину - «Поминальний день у Флоренції».

Під час Першої світової війни (1916—1917 рр.) художник служив у військово-художньому загоні т.з. Трофейної комісії. У цей період він зробив багато малюнків і етюдів, портретів воєначальників і рядових солдат. Малюнки І. Дряпаченка були надруковані в ілюстрованому тижневику «Літопис війни 1914-15-16-17 рр».

З Кавказького фронту у грудні 1917 р. Іван Дряпаченко вирушає у рідну Василівку цього разу назавжди. Починаються досить сумні роки існування майстра.

За свідченням сучасників талановитий художник загинув страшною смертю — згорів від чаду гасової лампи, поставленої коло ліжка у власному будинку на 56-му році життя.

Похований на сільському цвинтарі. 8 червня 2007 р. на могилі І. Дряпаченка відкрито пам'ятникаХанко В. Вшановано пам'ять визначного митця // Образотворче мистецтво. 2007. № 4. С. 68−69.. Автори: скульптор В. Максименко та художник-графік А. Дяченко.

21 листопада 2019 р. у с. Василівка відкрито пам'ятника І. Дряпаченку. Погруддя художника створив скульптор Ю. Дяченко.

Пригадуючи свої зустрічі з митцем, його учень художник-пейзажист А. К. Терещенко (1900-1991)Терещенко А. К. Енциклопедія мистецтва Полтавщини. Т. 2. Полтава: АСМІ, 2014. С. 290. писав: «Дряпаченко виглядав кремезним, з відкритим свіжим обличчям, русявими чубом, вусами та невеликою еспаньйолкою. Очі сірі, завжди злегка прижмурені. Одяг носив напіввійськовий. Влітку солом'яну панаму, парусиновий плащ. В руках неодмінно був металевий ціпок з закругленою ручкою. Говорив українською мовою. Мав низький тембр… Згадував про своє навчання в Академії, розповідав про своїх учителів Рєпіна, Чистякова, Савинського… зустрічі з артистами, письменниками… У цих бесідах виявлялися і природний гумор художника, його широкий кругозір, виняткова людяність, любов до мистецтва».

І. Дряпаченко мав учнів, які згодом стали художниками Микола Горенко (1914–1990), Іван Іщенко (1905?–?), Анатолій Терещенко (1900–1991). В архівних документах ЦДАМЛМ України згадується ще один учень, на прізвище Ткаченко (особа не встановлена).

Сумна доля творчої спадщини майстра. А. Терещенко у пояснювальній записці 1989 р. повідомляє: «Многие его картины, портреты, эскизы, рисунки, библиотека, личный архив – родственниками за бесценок были проданы частному лицу, жителю соседнего села Юрки – Ю. Белокобыле, который без промедления начал перепродавать живописные работы через комиссионные магазины Киева, Харькова и в др. местах… Во время гитлеровской оккупации значительная часть произведений Дряпаченко, сохранившаяся у Белокобылы, оказалась в руках немецкого коменданта Китлица и была им вывезена в Германию…»

Протягом сімдесяти років доля творчої спадщини художника була невідома. У жовтні 2015 р. на атрибуцію до Всеросійського художнього науково-реставраційного центру ім. академіка І. Е. Грабаря надійшов «Портрет сидячого чоловіка» під авторством Ісаака Бродського (1906, папір, графітний і чорний олівець, 50,5х34). Після експертизи робота визначена як «Портрет художника І. К. Дряпаченка». Дослідник творчості І. Дряпаченко та його учень - Анатолій Терещенко писав, що створення портрета пов'язано з періодом навчання І. Бродського та І. Дряпаченко у І. Рєпіна. Малюнок, на якому Іван Дряпаченко зображений сидячим, зі схрещеними на грудях руками, був опублікований у періодичному виданні «Журнал журналов» з підписом "Рис. худ. Бродского худ. Дряпаченко" (Пг., 1915, № 3, С. 13.). 18 вересня 2013 р. він проданий на аукціоні Neumeister (Мюнхен, Німеччина) під назвою «Портрет Валентина Сєрова (1865-1911)». Можна припустити, що портрет І. Дряпаченка, створений І. Бродським в 1906 р., раніше був складовою частиною колекції культурних цінностей, незаконно вивезених з території України під час Другої світової війни. Оскільки цей малюнок олівцем досі зберігся, можна також припустити, що і роботи самого Івана Дряпаченка знаходяться, до цього дня, на території Західної Європи.

Творча спадщина художника представлена в музейних зібраннях України, Росії та Республіки Білорусь тільки поодинокими прикладами. Є його твори в приватних колекціях, але місце знаходження переважної більшості робіт І. К. Дряпаченка невідомо. "Вірогідно, це стало одним із приводів для появи на ринку антикваріату  фальсифікованих творів Івана Дряпаченка".

Музейні колекції

Військово-історичний музей артилерії, інженерних військ та військ зв’язку, Санкт-Петербург Державний історичний музей, Москва Державний російський музей, Санкт-Петербург Донецький обласний художній музей Кременчуцький краєзнавчий музей Могильовській обласний краєзнавчий музей ім. Є.Р. Романова Науково-дослідний музей Російської академії мистецтв, Санкт-Петербург Національний музей у Львові ім. А. Шептицького Одеський художній музей Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка Рибінський державний історико-архітектурний і  художній музей-заповідник Харківський художній музей Центральний військово-морський музей, Санкт-Петербург

Участь у виставках З 1898 по 1900 рр. - Виставки учнів Московського училища живопису, скульптури та архітектури; З 1904 по 1913 рр. - Звітні виставки Вищого художнього училища при Академії мистецтв, Санкт-Петербург; 1913 р. - Виставка Імператорської Академії мистецтв у галереї Лемерс'є, Москва (експонувалася картина «Саломея» (1911, місце знаходження невідоме)); З 1911 по 1917 рр. - Весняні виставки в залах Академії мистецтв, Санкт-Петербург; 1916 р. - XIII виставка Товариства художників, Санкт-Петербург (експонувалися картини «Сутінки» (1914, Рибінський музей), «Назустріч вечора» (1915, ДОХМ), «Інтенсивний збір городини» (1915, місце знаходження невідоме); 1934 р.- Районна художня виставка, Козельщина, Полтавська область (експонувалася картини «На буряках» (поч. 1930-х рр., місце знаходження невідоме); 1935 р. - Харківська обласна художня виставка, Харків і VI Республіканська виставка, Київ (експонувалася картина «На буряках» (поч. 1930-х рр., місце знаходження невідоме); поч. 1940-х рр. - після смерті І. К. Дряпаченко в Кременчуці була проведена виставка його робіт; 1962 р. - «Виставка творів українських художників XIX - поч. XX ст. з приватних зібрань», Львів, Національний музей у Львові (експонувалася картина «Світлячки» (1913, НМЛ); 1983 р. - Кременчук, Кременчуцький краєзнавчий музей (графічні роботи І. Дряпаченко демонструвалися на виставці з фондів ККМ). Портрет Б. С. Носоненко (1926, ККМ) експонувався на постійно діючій виставці «Спогад живе до живих мовить (Кременчук на рубежі XIX і XX ст.)»; 2013 р.- «Велике і Величне», Київ, Мистецький Арсенал (експонувалася картина «Назустріч вечору» (1915, ДОХМ); 2013 р. - «Імператор Микола II - борг царського служіння», Могильов, Могилевський обласний краєзнавчий музей (експонувалися картини «Кабінет в Царській Ставці» (МОКМ) і «Їдальня в Царській Ставці» (1917, МОКМ); 2014 р. - «На зламі... Росія у Великій війні, 1914-1918 рр.», Москва. ЦВЗ «Манеж» (експонувався малюнок І. Дряпаченко «Один з багатьох» (1916), опублікований в журналі «Літопис війни 1914-15-16-17 рр.»); 2014 р. - «Перша Світова. Остання битва Російської імперії», Москва, ДІМ (експонувалися графічні портрети віце-адмірала Д. В. Ненюкова (1916, ДІМ), генерала від інфантерії Д. Г. Щербачова (1916, ДІМ), повного георгіївського кавалера підхорунжія Ф. Світличного (1916, ДІМ). Документальна виставка до 135-річчя І. К. Дряпаченка «Художник ранкової зорі», Полтава, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. П. Котляревського. Серпень 2021 р. – Виставка «Творча доля Івана Дряпаченка», Полтавський художній музей (галерея мистецтв) ім. Миколи Ярошенка (були представлені сім творів І. Дряпачненка та дев’ять творів його учня художника-пейзажиста А. Терещенка (1900-1991) із збірки музею).

Примітки

Джерела 140-річчя з дня народження великого митця // Новогалещинська громада [Електронний ресурс]. Бабенко В. Його зоря // Україна. К., 1981. № 35. С. 12−13, кол. вкл. Бочарова С. Гра в шахи. До історії однєї роботи Івана Дряпаченка // Prostir.Museum [Електронний ресурс] Гончар О. Т. Твоя зоря // Вітчизна. К., 1980. № 2. С. 23−33. Гончар О. Щоденники: у 3 т. / Олесь Гончар. К.: Веселка, 2004. Т. 2: (1968−1983) / [упоряд. В. Д. Гончар] . С. 480. http://art-nostalgie.com.ua/Dryapachenko.html Дяченко А. На Полтавщині відкрито пам’ятник учню Рєпіна  //  Інформаційний бюлетень. 2007. №25, 28 червня. С.7 (Кременчуцька газета). Іван Дряпаченко – художник, який малював дерево роду і народу : до 140 річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, ПОУНБ імені І. П. Котляревського ; уклад. М. А. Федорова, Г. А. Дідусенко, Т. О. Мячкова ; відп. за вип. Л. М. Власенко. – Полтава : ТОВ «АСМІ», 2021. – 92 c. : іл. Іван Дряпаченко – художник, який малював дерево роду і народу // Новогалещинська громада [Електронний ресурс]. Литвин Н. Василівка увіковічує ім'я свого "маєстро пензля". Сайт газети "Козельщинські вісті". 29.11. 2019 Литвин Н. «Художник Ранкової Зорі» має ім’я. Це – Іван Дряпаченко // Козельщинські вісті. 27 серпня 2021. № 35. С. 3. Miachkova T. Isaak Brodsky and Ivan Driapachenko: the history of one portrait // Text and Image: Essential Problems in Art History [Internet-resource. – № 2. – р. 19–22.] Мячкова Т. О. Творчий спадок українського художника І. Дряпаченка (1881–1936): стилістичні та тематичні пошуки : дис. доктора філософії (Ph.D) : 21.06.23 Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури : офіц. веб-сайт. Мячкова Т. А. Исаак Бродский и Иван Дряпаченко: история пропавшего портрета // Арт-галерея Nostalgie: живопись соцреализма [Электронный ресурс]. Мячкова Т. О. Портрет художника І. Дряпаченка. Шлях з 1906 до 2015 року  //  Ювілей НАОМА: Мистецький контекст в Україні ХХ століття: традиції та новації мистецтвознавчої діяльності. Тези доповідей Всеукраїнської  наукової конференції, присвяченої 100-річчю заснування Української академії мистецтва, 25−28 квітня 2017 р. – К. : Видавництво «Фенікс», 2018 – С. 102. Мячкова Т. О. Матеріали каталогу втрачених творів українського художника І. Дряпаченка  //  IV Платонівські  читання. Тези доповідей Міжнародної  наукової конференції, 26 листопада 2016 р. – К. : СПД Чалчинська Н. В., 2017 – С. 61−62. Мячкова Т. О. Щодо портрету  польської актриси В. В. Кавецької  (Худ. І. К. Дряпаченко, поч. 1910-х рр.)  // Мистецтво України першої половини ХХ ст. у світовому контексті. Тези доповідей Міжнародної  наукової конференції, 11 квітня 2018 р. – С. 58–59. Мячкова Т. О. Іван Дряпаченко: особистість художника та філософсько-релігійні аспекти творчості // Мистецтвознавчі записки : Зб. наук. праць Вип. 34. Київ : Міленіум, 2018. С. 122−133.