Торгівля мая — одна з важливих галузей економіки держав мая, яка поєднувала приватну та державну. Водночас існувала між маянська та зовнішня торгівля. Торговельні шляхи давніх мая пролягали від Центральної Мексики до сучасних Панами і Колумбії.
Особливості і властивості
Причини На формування і розвиток торгівлі вплинули політико-економічні процеси, що відбувалися в державах мая. З розвиток міст, урбанізацією, появою перших потужних держав і гегемонів, у їх володарів накопичувалася велика кількість цінностей різного штибу. При цьому у правителів, знаті, жрецтва зростали потреби, з'являлося бажання отримати нові речі, екзотичні товари, їжу, щоб підкреслити свій викличний статус. Ці фактори стимулювали зовнішньомаянську торгівлі.
Водночас наявність корисних копалин, деревини, продуктів, що добувалися полювання і рибальством, не було скрізь однорідним, де мешкали мая. Оскільки між їх державами не постійно відбувалися війни, то поступово розпочалася торгівля міжмаянського характеру. В результаті деякі торговці держав мая перетворилися на посередників між державами мая та регіонами Месоамерики або Центральної Америки.
Особливість торгівлі мая полягає також в тому, що незважаючи на практично незмінні протягом існування цивілізації товари, процес, напрямки торгівлі, під впливом війн, економічних проблем, зовнішніх обставин, змінювалися шляхи і центри торгівлі, засоби доставки товарів (суходолом, морем, річками).
Торговці Професійними торговцями у мая були лише ті, хто займався зовнішньою і дальньої торгівлею. Ли вони мали свою особливу організацію, своїх богів-покровителів — бога какао — Ек Чуаха («чорного бога»), свої ритуали і святкування, зовнішні символи й атрибути (віяло, ціпок з гострим кінцем). Торговці з часом для швидко доправлення товарів розробляли детальні мапи. Частина з них потрапила до Теночтітлана, їх використовував Е.Кортес під час походу до Гватемали.
Існували звичайні професійні торговці (пполом), вище їх стояв той, хто очолював караван рабів-носіїв (ах пполом йок). На соціальних щаблях торговець стояв на більш високому щаблі, ніж основна маса населення. Зазвичай у мая професійні торговці були тісно пов'язані зі знаттю, а не утворювали проміжний шар між нею і народом, як це було в ацтеків. Відомі випадки, коли аристократи або вожді, правителі міст самі займалися торгівлею.
Професійна торгівля допомагала піднятися до ранг знаті. Водночас вона мала клановий характер. Відома вузька спеціалізація торгівців: aj-'ul («той, у кого атоле»), aj-waaj («той, у кого тамале»), aj-mahy («той, у кого тютюн»), aj-jaay («той, у кого глиняний посуд»), aj-atz'aam (« той, у кого сіль»), aj-ixiim («той, у кого зерна маїсу»).
Внутрішня торгівля не носила професійного характеру: хто виробляв даний продукт, той і обмінював його.
Переміщення Оскільки мая не знали в'ючних тварин, то вони користувалися носильщиками, які доставляли необхідні товари суходолом. Останні переносили товар за допомогою мекапаля — шматка шкіри або тканини на лобі, на який спирається ремінь або мотузка закріпленого на спині вантажу вагою близько 25 кг. З ними вони проходили в середньому 20 км на день. Господаря товарів зазвичай несли на ноші. В залежності від статусу купця (приватні чи державний), могутності його господаря та наявності товару, кожного торговця супроводжувало від декількох до декількох десятків носіїв вантажів. Суходіл пересувалися простими стежками (сакбеооб) в сельві, в горах або на рівнині, і мощені дороги в низинах, що зазвичай заливаються в сезон дощів.
Такий засіб доставки був надто довгим і важким. Тому маянські торговці намагалися користуватися річковими шляхами, для цього мали невеличкі човни. Іншим був морський спосіб: для цього у кожної держави існував торговельний флот та були обладнані спеціальні порти, такі торговці називалися маячонталь (в науці їх інколи називають «путунами»), оскільки першими цю справу розпочали мая з народу чонталь. Опис вигляду маянського човна надав Бартоломео Колумб, який разом із братом Христофором Колумбом (четверта подорож до Америки) у 1503 році зустрів торговців мая біля о. Гуанаха в Гондураській затоці: «ми зустріли індіанський човен, великий наче галера, завширшки у 8 кроків, зроблену з одного стовбура дерева. Вона була навантажена товарами із західних областей… Посередині човна стояв навіс з пальмового листя, який захищав тих, хто знаходився всередині, від дощу і морських хвиль. Під цим навісом розмістилися жінки, діти і весь вантаж»Herman Konrad W. La culture Maya Yucateca frente e la civilización del siglo XVI.— «Revista de la Universidad de Yucatan», № 61, Аñо XI, vol. XI (Merida), 1969, p. 25 — 26.. Про парусний човен мая, що привіз на острів Косумель бранця-іспанця Херонімо де Агіляра, повідомляв конкістадор Ернано Кортес. Зображення довбані весільних човнів досить часто зустрічаються в творах мистецтва древніх мая, починаючи принаймні з VII до XII—XIII ст. Існували спеціальні знаки, що містилися на деревах для полегшення морського переходу між Табаско і Юкатаном.
Міжмаянська та внутрішня торгівля Відмінності геологічних, орографічних, географічних і кліматичних умов між окремими районами області мая визначили помітне розмаїття природних ресурсів в кожному з них. Хоча для задоволення своїх елементарних потреб народи цієї області в будь-якому географічному оточенні могли отримати найістотніше для свого прожитку (маїс, фрукти, тварин, на яких полювали) і матеріали для своїх жител (деревина, пальмовий лист, ліани), але жоден район не був самообеспечиваться і більшою чи меншою мірою потребував торгового обміну.
Торговельні шляхи йшли з Юкатану уздовж річок Усумасінта та Гріхальва, звідти до мая Табаско або до держав біля річки Мотагуа. Інший шлях починався від тихоокеанського узбережжя та навколишніх долин і гір (від мая-кіче та мая-качкикелей до Гватемали, низинних районів). Річки Усумасінта, Гріхальва і Мотагуа зі своїми притоками служили головним чином для торгівлі між високогір'ям і рівнинами. Використовувалися також річки Мопан і Беліз.
Особливо розвинена була торгівля між містами Юкатана. Дороги йшли навколо міста Коба, від Коба до Яшму На (100 км), від Т-хо (давня назва сучасної Меріди) до Ісамаля, від Т-хо через весь півострів до його східного узбережжя навпроти Косумеля, від Т-хо на північне узбережжя, від Ушмаля до Кабаха і від Ушмаля до Ошкінтока.
Внутрішня торгівля скупчувалася біля великих міст, зазвичай у столиці, де члени громад мали можливість вимінять на харчі потрібні інструменти і засоби (сокири, зернотертки тощо). Стосовно масштабів цієї торгівлі відомо замало.
Зовнішня торгівля Зовнішня торгівля мала державний, централізований характер, оскільки лише володар і його найближче оточення мали все необхідне для ведення такої торгівлі, поєднаної з багатьма труднощами і ризиком, володіючи плантаціями какао, соляними копальнями та іншими значними матеріальними цінностями.
Північна З давнини маянські міста були пов'язані з північнішими державами і містами Месоамерики. Більшість торговців спочатку спрямовувалися саме до Теотіуакана, потім Толлана тольтеків, згодом міст Анауака (Мексиканської долини).
Відповідно до археологічних досліджень у Теотіуакані розташовувався маянський квартал, де мешкали зокрема й торговці з держав мая. Відповідний квартал теотіауканців розташовувався в Мутулі (особливо якщо зважати на учать Теотіуакана у піднесенні Мутульського царства). Особлива жвавими було торгівля між теотіуаканцями та державами Мутуль (Тікаль), Вака, Са'аль, К'анту.
Крім, того, велася торгівля з практично з усіма невеличкими державами Мексики до встановлення тут панування ацтеків, які монополізували торгівлю, що обмежало можливості маянських купців.
Існує версія, що мая могли торгувати навіть з племенами Антильських островів, зокрема Куби. Втім ця теорія не отримала ще достеменних доказів.
Південна Міста мая, що розташовувалися у південній частині населеної ними території, природно орієнтувалися на торгівлю з племенами і народами Центральної Америки. Маянська торгівля поступово проникала вглиб континенту на південь. Спочатку основними місцями, де велася торгівля були землі сучасних Гондурасу і Сальвадору. З часом, особливо розвитком торговельного флоту, розширилися можливості. Так, юкатанські купці вже у XI—XII ст. вели активну торгівлю з народами Коста-Рики та Панами, а через посередництвом останніх з племенами і касікствами північної частини південної Америки.
Існує думка, що у XIV—XVI ст. маянські торговці власноруч доходили до берегів сучасних Колумбії та Венесуели, де торгували з чибча-тайрона та чибча-муїска. Ця гіпотеза заснована на знахідці ієрогліфічних написів мая у печерах островів Кюрасао, Аруба та Бонайре, що розташовані недалеко від південної Америки.
Торговельні шляхи У класичний період провідну роль відігравали міста-держави Центральної (рівнинній) області на чолі з Мутулєм. Відповідно до цього і прокладалися торгові шляхи для зв'язку із зовнішнім світом: сухопутні і річкові маршрути вели з сучасного Петена (Гватемала) на схід, до Атлантичного узбережжя (шлях по річці Беліз); на північ — уздовж берега моря, до Юкатану і його соляних копалень; на південний захід — в гірську Гватемалу і через Камінальхую до Теотіуакана; на захід — в басейн річки Усумасінти.
У IX—X ст. навала племен науа викликала занепад і запустіння більшості міст Петена. Вони так і не відродилися, а центр розвитку мая перемістився на північ, до жителів півострова Юкатан. В значній мірі в цьому полягає головна причина створення у післякласичний період довгого і складного морського шляху навколо усього Юкатана: від міста Шікаланго (район Табаско, Мексика) до багатих землям Улуа (Гондурасу) і басейну річки Мотагуа (Гватемала) в обхід руїн колишніх центрів Петена.
У XV ст. у західних кордонів мая, в портових містах Табаско, з'явилися представники ацтекської держави в особі почтека. Протягом цього століття останні фактично перехопили торгівлю мая з центральномексиканським регіоном, що відобразилося на майновому стані мая-торгівці та послабило економічну міць маянських міст Юкатана.
У XV—XVI основними стають шляхи навколо Юкатану: від Улуа (Гондурасу) до Табаско та через Кускатлан, землі сапотеків або уздовж Тихого океану безпосередньо до земель Ацтекської імперії — м. Соконуско. Водночас зберігаються давні зв'язки з племенами сучасних Гондурасу, Нікарагуа, Коста-Рики та Панами, зміцнюється торгівля з муїсками.
Центри торгівлі Найбільш розвинені і політично потужні міста мая ставали центра торгівлі. В різний період — це були різні міста Мутуль, Чичен-Іца, Маяпан.
В часи розквіту Мутуля — V і VII—VIII ст. — він стає одним з найважливіших центрів торгівлі з центральною Мексикою. Цьому сприяли політичні та військові успіхи, перемоги над сусідами-суперниками, збільшення данини та послаблення конкурентів. Важливим центром міжмаянської торгівлі та торгівлі з північчю Месоамерики у VII ст. нетривалий час був Баакуль. В цей же час морську торгівлю на Юкатані очолює держава Коба.
У VIII ст. н. е. потужним центром південної зовнішньої торгівлі стає Копан. Тут археологи виявили уламки золотої статуетки. Аналіз металу і художній стиль предмета доводять, що він був привезений до міста з Панами.
В VIII та XI—XII ст. важливим центром торгівлі стає Чичен-Іца. Звідси велася торгівля з багатьма містами: від племен тотонаків і уастеків до народів Панами і держав чибча-муїсків (в сучасній Колумбії). З останніми лише у XII ст. вона почала встановлюватися. У XIII—XV ст. цю роль перебрав на себе я Маяпан, а потім Ушмаль, в часи яких торговельні шляхи Чичен-Іци збереглися та зміцніли (остаточно було налагоджено торгівлю з муїсками). У XIV—XVI ст. на центр торгівлі какао і медом постало м. Четумаль (південно-східна частина Юкатана, сучасний Беліз).