Уршýла Кóзьол (; 20 червня 1931, під м. Білгораєм у селищі Ракувці, Польща — 20 липня 2025) — польська письменниця, авторка численних статей, нарисів, драматичних та прозових творів для дорослих і дітей. Відома також під псевдонімами Антоні Мігач (пол. Antoni Migacz), Мірка Каргол (пол. Mirka Kargol), Фаун (пол. Faun), У. К. (пол. U.K.), Ука (пол.Uka). Лауреатка Премії Фундації ім. Косцєльських.
Життєпис Донька вчителів Гіполіта Козьола () і Чеслави Карголь (). Певний час Уршула теж працювала вчителькою.
До кінця Другої світової війни перебувала у Замойшчизні (пол. ). Навчалася у ліцеї ім. Марії Конопницької в Замосцю. У 1953 році — випускниця Вроцлавського університету, факультету полоністики (бакалавр). Магістратуру закінчила у 1959 році.
Письменниця належить до «Сучасного покоління» митців (пол. «»).
Дебютувала в 1953 році збіркою поезії у серії видавництв «Справи й люди» (пол. «Sprawy i ludzie») у «Газеті Робітничій» (). Від 1954 до 1972 рр. працювала вчителькою спершу у Бистшиці Клодзькій, а пізніше у Вроцлаві. У 1956—1958 роках — літературна редакторка газети «Погляди» (пол. ). Від 1958 р. публікує статті у щомісячному журналі «Одра» (цикл статей «З приймальні»), а також в журналах «Сучасність» (пол. ) (1949—1964), «Культурний тижневик» (пол. ) (1963—1965) і «Поезія» (1967—1972).
Уршула Козьол зробила внесок у суспільне життя Польщі. У 1965—1967 рр. була директоркою Вроцлавського центру культури, а також депутаткою обласної ради у Вроцлаві. З 1970 року співпрацювала зі студентським театром «Каламбур». З 1972 р. — літературна редакторка газети «Одра». Отримує літературні стипендії у США (Айова-Сіті, 1991 р.) та у Франції (Пуатьє, 1993 р.).
Членкиня (1963—1983 р.; від 1971 р. — президентка Вроцлавського відділу, в 1978—1983 рр. — членкиня Головного уряду), польського ПЕН-клубу (від 1971 р., також від 1988 — в Головному уряді (пол. Zarząd główny)). Засновниця і членкиня Товариства польських письменників (від 1993 р.), також від 1993 р. — членкиня Головного уряду).
Письменниця є старшою сестрою і Анджея (вокалісти гурту Vox). Чоловік — , перекладач німецькомовної літератури, германіст.
Проживала у Вроцлаві.
Творчість Уршула Козьол у своїй творчості багаторазово згадує місце своєї молодості (у віршах «Білгорай» (пол. «Biłgoraj») і «Білгорайчизна» (пол. «Biłgorajszczyzna»), «Пейзаж з пам'яті» (пол. «Pejzaż z pamięci») (1963 р.). Однак найбільший зв'язок із рідною землею письменниця зобразила у творі «Інвокація» (1985 р.).
Авторка поетичних творів, має також автобіографічну прозу — «Зупинка пам'яті» (пол. «Postoje pamięci» ), історія передвоєнного дитинства. Войцех Броварний, описуючи цей твір, посилався на письменників «сільської течії», таких, наприклад, як Веслав Мисливський.
Нагороди Нагорода червоної троянди (1963 р.) (пол.Nagroda Czerwonej Róży); Нагорода ім. Бронислава Броневського (1964 р.) (пол. Nagroda im. Władysława Broniewskiego); Нагорода ім. Станіслава Пьєнтака (1965 р.) (пол. Nagroda im. Stanisława Piętaka); Звання «Почесна жителька міста Вроцлава» (1965 р.); Нагорода Фонду ім. Костельських (1969 р.) (пол. Nagrodę Fundacji im. Kościelskich); Нагорода міністра культури й мистецтва II степені (1970 р.); Заслуга «Золотий хрест» (1974 р.)(пол. Złoty Krzyż Zasługi); Кавалерський хрест Ордену Відродження Польщі (1981 р.) (пол. Krzyż Kawalerski Orderu Odrodzenia Polski); Італійська нагорода «Золотий центаур» (відзнака Академії праці й мистецтва в Сальсомаджоре, 1982 р.) (пол. Włoska nagroda «Złoty Centaur» (wyróżnienie Akademii Sztuki i Pracy w Salsomaggiore); Сілезька головна нагорода Нижньої Саксонії (1997 р.) (пол. Nagroda Główna Śląska Dolnej Saksonii); Командорський хрест Ордену Відродження Польщі (1997 р.) (пол. Krzyż Komandorski Orderu Odrodzenia Polski); Літературна нагорода польського ПЕН-клубу (1998 р.) (пол. Literacka Nagroda Polskiego PEN-Clubu); Літературна нагорода ім. Айхендорфа (2002 р.) (пол. Nagroda Literacka im. Eichendorfa (Der Eichendorff Literatur-Preis); Звання почесного доктора Вроцлавського університету (11 квітня 2003 р.) (пол. Doktorat honoris causa Uniwersytetu Wrocławskiego); Номінація до Літературної нагороди «Ніке» за твір «Супліки» (2006 р.) (пол. nominacja do Nagrody Literackiej Nike za tom Supliki); Номінація «Літературний лавр Сілезії» за твір «Супліки» (2006 р.) (пол. nominacja do za tom Supliki); Фіналістка Літературної нагороди «Ніке» за твір «Мимохіть» (2008 р.) (пол. finalistka Nagrody Literackiej Nike za tom Przelotem); Номінація до Вроцлавської поетичної нагороди «Силезиус» за твір «Мимохіть» (2008 р.) (пол. nominacja do Wroclawskiej w kategorii książka roku za tom Przelotem); Звання "Почесна жителька місті Білгорая (ухвала 21 травня 2010 р., урочисте вручення: 10 вересня 2010 р.) (пол. Honorowe Obywatelstwo Miasta Biłgoraj); Вроцлавська поетична нагорода «Силезиус» (2011 р.) (пол. Wrocławska ); Варшавська літературна нагорода, категорія «поезія» за твір «Клангор» (2015 р.) (пол. w kategorii «poezja» za tom Klangor); Номінація до Поетичної нагороди «Орфей» за твір «Клангор» (2015 р.) (пол. nominacja do za tom Klangor); Номінація до Літературної нагороди «Ніке» за твір «Клангор» (2015 р.) (пол. nominacja do Nagrody Literackiej Nike za to Klangor).
Найважливіші твори
Поезія Гумові кубики (Gumowe klocki, 1957) В ритмі коріння (W rytmie korzeni, 1963) Смуга і промінь (Smuga i promień,1965) Список присутності (Lista obecności, 1967) Поезія. Вибране (Poezje wybrane, 1969) В ритмі сонця (W rytmie słońca, 1974) Вірші. Вибране (Wybór wierszy, 1976) Поезія. Вибране (II) (Poezje wybrane (II), 1985) Вірші. Вибране (Wybór wierszy, 1986) Жальник (Żalnik, 1989) Десятиліття перед кінцем століття (Dziesięć lat przed końcem wieku, 1900) Зупинка слова (Postoje słowa, 1994) Довга пауза (Wielka pauza, 1996) В гармонійному стані (W płynnym stanie, 1998) Деякі вірші (Wiersze niektóre, 1998) Стан невпевненості (Stany nieoczywistości, 1999) Супліки (Supliki, 2005) Мимохіть (Przelotem, 2007) Клангор (Klangor, 2014)
Романи та оповідання Зупинка пам'яті (Postoje pamięci, 2004) Птахи для думки (Ptaki dla myśli, 1984) Noli me tangere, 1984
Нариси Із зали очікування та приватного сну. Приповідки (Z poczekalni oraz Osobnego sny i przypowieści, 1978)
Драматичні твори (для дорослих та дітей) Погоня (Gonitwy, 1972) Незалежна жінка (Kobieta niezależna,1976) Біло і душно (Biało i duszno, 1977) Фарбований король (Król malowany, 1978) Сімейна нарада (Narada familijna, 1978) Перервана лекція (Przerwany wykład, 1978) Вік-енд (Weekend, 1981) Спартоліно, чи як Жемпола зі шваґром Пітолою наїлися страху (Spartolino, czyli jak Rzempoła ze szwagrem Pitołą stracha przydybali, 1982) Три світи (Trzy Światy, 1982) Подвір'я (Podwórkowcy, 1984)
Джерела Sprawozdanie roczne z działalności centrum polsko-francuskiego Côtes d'Armor — Warmia i Mazury w Olsztynie. [dostęp 2012-06-02]. Piotr Szewc, Urszula Kozioł, «Nowe Książki» 1996, nr 10, okładka, s. IV. Oficjalna strona Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej / Archiwum Aleksandra Kwaśniewskiego / Aktualności / Rok 2000 i starsze / Odznaczenia dla twórców kultury. www.prezydent.pl. [dostęp 2015-11-14]. Nike 2006. nike.org.pl. [dostęp 2005-07-06]. Nagroda Nike 2008. nike.org.pl. [dostęp 2015-07-21]. ↑ Laureaci | Silesius. silesius.wroclaw.pl. [dostęp 2015-07-15]. Orfeusz — Nagroda Poetycka im. K. I. Gałczyńskiego — NOMINOWANI. www.orfeusz-nagroda.pl. [dostęp 2015-07-05]. Nominacje do Nagrody Literackiej Nike 2015 . culture.pl. [dostęp 2015-07-26].
Примітки
Бібліографія Współcześni polscy pisarze i badacze literatury. Słownik biobibliograficzny, t. 4, pod red. J. Czachowskiej, A. Szałagan . Warszawa: WSiP, 1996, s. 349. ISBN 83-02-05974-9.
Посилання Urszula Kozioł — «Culture.pl» Urszula Kozioł — Ośrodek Kultury i Sztuki, Wrocław Urszula Kozioł — Instytut Książki (Kraków) Urszula Kozioł — www.tienve.org Urszula Kozioł — Doktor honoris causa Uniwersytetu Wrocławskiego Urszula Kozioł, uhonorowana tytułem doktora honoris causa — «Uniwersytet Wrocławski» Marta Wyka — «Obywatelka miasta, uczennica uniwersytetu» (laudacja doktoratu honoris causa dla Urszuli Kozioł) Wiersze Urszuli Kozioł «Inaczej mówiąc» — Urszula Kozioł o wypędzonych Eryk Ostrowski, «Moje lite krajobrazy» (o tomie «Supliki») Miesięcznik «Odra» — Katalog czasopism Urszula Kozioł — biografia, życiorys