Метод Парізера—Парра—Попла () — один з перших напівемпіричних квантово-хімічних методів розрахунку властивостей кон'югованих молекул та йонів, в основі якого лежить π-електронне наближення та теорія самоузгодженого поля.
Цей підхід розробили в 1950-х роках Рудольф Парізер, Роберт Парр і Джон Попл.R. Pariser and R. Parr, Journal of Chemical Physics, 21, 466, (1953)R. Pariser and R. Parr, Journal of Chemical Physics, 21, 767 (1953) J. A. Pople, Transactions of the Faraday Society, 49, 1375, (1953)
Метод Парізера—Парра—Попла сьогодні вже практично не використовується.
Примітки
Джерела