Степанське князівство — невелике удільне князівство з центром у містечці Степань, яка була пограниччям Волинської і Туровської земель.
В ХІ—ХІІ ст. Степанська земля входила до складу Турово-Пінського князівства. Князь Юрій Ярославич, син волинського князя Ярослава Святополковича, закріпив за собою Турово-Пінську землю, якою правили його нащадки, князі турівські та пінські, від яких і походять степанські князі.
Першим правителем удільного Степанського князівства і родоначальником місцевих монархів став Ростислав Глібович (помер після 1228 року), син князя Гліба Юрієвича. Його спадкоємцем став Гліб Ростиславович. Останнім представником Рюриковичів був Володимир Іванович, який помер у пер. пол. XIV ст.
Після об'єднання в 1199 році Галицькогої та Волинського князівств Степанська земля входила до складу Галицько-Волинського князівства.
З кінця XIV ст., Степанське князівство належало до литовських Ґедиміновичів. У першій третині XV ст. Степанське князівство перетворилося в велике землеволодіння із широкими імунітетними правами, власники якого підпорядковувалися лише великому князю Литовському. На початку другої половини XV ст. потрапляє до володіння князів Гольшанських, а з 1511 року — князів Острозьких.
Джерела Ізяславичі. Турово-Пінські князі. Четвертинські. Сокольські