Клан Вайт

Клан Вайт (англ. – Clan White, Clan MacWhite, ірл. - Clan Mac Faoitigh) – клан МакВайт, клан Мак Фаойті – один з ірландських кланів.

Гасло клану: Labore parta – Здобудемо в роботі (лат.)

Історія клану Вайт (МакВайт) Прізвища Вайт та МакВайт поширені прізвища в Ірландії і входять до числа 50 найбільш поширених в Ірландії прізвищ. Назва клану – це англійський варіант назви. Слово означає «білий». Таке прізвище в часи пізнього середньовіччя, коли ірландські прізвища і назви кланів забороняли, а замість них примушували людей приймати англійські прізвища, давали людям, що мали світле волосся. Крім того, таке прізвище в Ірландії отримували люди, що переселилися з острова Вайт. У часи релігійних війн у Франції гугеноти тікали з Франції і переселялися в Англію, Шотландію та Ірландію. Деякі гугеноти мали прізвище Бланк. Зокрема, гугеноти, що переселились в Ірландію у 1685 році мали прізвище Бланк. В Ірландії вони отримали прізвище Вайт.

Значна частина людей з прізвищами Вайт в Ірландію переселилася в часи англо-норманського завоювання Ірландії з Англії – вони мали прізвище Ле Вайтс (норм. - Le Whytes). Ці люди були поглинуті ірландською культурою і змішалися з ірландцями. Крім того, в давні часи в Ірландії існував клан Мак Фаойті (ірл. - Mac Faoitigh). Його назва була співзвучна англійському слову Вайт, тому цей в часи занепаду ірландських культурних традицій і витіснення ірландської мови англійською у XVII столітті клан почали називати Вайт, МакВайт, МакВітті, МакКвітті. Крім цього існував ще клан Вітті (МакВітті) англо-саксонського походження в графстві Вексфорд. Крім того, в часи заборони ірландської мови ірландські прізвища і назви кланів та септ, які ірландською мовою означали «білий» почали називати англійським словом Вайт. Так прізвища, назви кланів і септ Бан (ірл. – Bán), Бане (ірл. – Bane), Баун (ірл. – Bawn) перетворилися на Вайт.

На півночі Ірландії люди з прізвищем Вайт походять від Шотландського клану Мак Гілле Вайн (гельск. - Mac Gille Bhain). Назва клану перекладається як «сини слуги світловолосого». Тікі прізвища і назву свого клану прийняли багато людей з кланів МакГрегор та Ламонт, коли вони були оголошені поза законом і їхні прізвища і назви кланів були заборонені. В інших землях Ірландії прізвища Вайт часто отримували люди, які мали прізвища, або належали до кланів Фіонн (ірл. – Fionn) – в перекладі з ірландської «світлий», «справедливий», «яскравий».

Люди з прізвищем Вайт розселилися по Ірландії і стали шанованими людьми в Ірландії, їх вважали в Ірландії людьми одного клану, хоча вони мали дуже різне походження. У графстві Лімерік люди з клану Вайт часто ставали мерами міст та шерифами, особливо після англо-норманського завоювання. Після 1213 року люди клану Вайт (МакВайт) ввійшли до складу місцевої шляхти в графстві Клер. Священик пастор Джеймс Вайт (ірл. - James White) написав «Історію графства Лімерік» у 1738 році. Він в той час належав то Ірландської королівської академії і належав саме до цього клану.

Інша відома гілка цього клану жила в графстві Вотерфорд. У 1414 році чимало місцевої шляхти, мерів міст та інших шанованих людей належали саме до цього клану. У графстві Кілкені людей клану Вайт називали Вайтшел (ірл. – Whyteshall). Вони жили біля селища Клонмел (ірл. – Clonmel). Відомий єзуїт пастор Стівен Вайт (ірл. - Stephen White) (1575 – 1648) народився саме в Клонмел. Він став доктором теології в Інгольштадті (нім. – Ingolstadt), Німеччина в 1606 – 1609 роках. Він розшифрував, перклав і опублікував багато цінних давніх ірландських рукописів, зокрема, «Життя святого Адамнана», «Життя святого Колумби». Він збирав старожитності і давні історичні документи. Сьогодні прізвище Вайт і люди, які вважають себе частиною клану Вайт (МакВайт) часто зустрічаються в графствах Клер, Голвей, Кілкені, Вотерфорд, Лімерік.

Відомі і видатні люди з клану Вайт Джеймс Вайт (ірл. - James White) – ірландський художній критик, працював у цій галузі з 1930 року. У 1960 – 1964 роках він був куратором Дублінської муніципальної галереї. З 1964 року він працював в Національній галереї Ірландії і в 1968 році став її директором.

Джерела For 1653 and 1659 figures from Civil Survey Census of those years, Paper of Mr Hardinge to Royal Irish Academy 14 March 1865. "Census for post 1821 figures.". Cso.ie. Retrieved 2014-08-08. Mokyr, Joel; O Grada, Cormac (November 1984). "New Developments in Irish Population History, 1700-1850". The Economic History Review 37 (4): 473–488. doi:10.1111/j.1468-0289.1984.tb00344.x. Egan, P.M. (20 November 2004) . "Early Waterford History 2. The Decies". History of Waterford. Retrieved 2008-02-23. Edwards, David (2000). The Ormond Lordship in County Kilkenny, 1515-1642: The Rise and Fall of Butler Feudal Power. Four Courts Press. ISBN 1-85182-578-9. Lewis, Samuel (1837). A Topgrahical Dictionary of Ireland. London: S. LEWIS & Co. 87, ALDERSGATE STREET. Annals of the Four Masters (A.F.M.). Annals of Loch Cé. Annals of Ulster (A.U.). Best, R.I., Osborn Bergin & M.A. O'Brien, eds. The Book of Leinster – formerly Lebar na Núachongbála. Vol. 1. Dublin, 1954. Books of Survey and Distribution – Co. Wexford. Brabazon, Elizabeth Jane. Outlines of the History of Ireland for schools and families. 2nd ed. Dublin, 1847.