Перегрупування Лоссена — перегрупування гідроксамових кислот або їх ацильних похідних в ізоціанати при нагріванні під дією водовіднімальних засобів (РО, SOCl, (CHCO)O, поліфосфорної кислоти та ін.).
Для ацильних похідних реакцію проводять в присутності основ. Перегрупування Лоссена разом із реакціями розщеплення амідів (перегрупування Гофмана), азидів (перегрупування Курціуса, Шмідта), оксимів кетонів (перегрупування Бекмана) є важливим методом отримання амінів.
Виходи ізоціанатів або продуктів їх подальших перетворень (наприклад, амінів у разі гідролізу) 60-80%.
Наявність електронодонорних замісників у радикалі R прискорює реакцію Лоссена, присутність тих же замісників у R ' надає протилежний результат. У разі оптично активних сполук стереохімічна конфігурація зберігається. Особливо легко реакції Лоссена піддаються О-сульфонільовані та О- фосфорильовані гідроксамові кислоти. Реакція Лоссена за механізмом близька до інших аніонотропних перегрупувань (Гофмана, Бекмана, Курціуса, Шмідта); розрив зв'язку N-О супроводжується синхронною міграцією радикала R. Амідна модифікація реакції Лоссена призводить до одержання амінів (виходи до 80%) нагріванням гідроксамовіх кислот. Перегрупування Лоссена — препаративний спосіб синтезу амінів, уретанів, діізоціанатів, сечовин та ін. Реакція була відкрита В. Лоссеном у 1872 році.
Література
Хиля О. В., Воловенко Ю. М. Аліфатичні аміни та амінування: Навчальний посібник для студентів хі- мічного та біологічного факультетів. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. — 44 с. Химическая энциклопедия / Редкол.: Кнунянц И. Л. и др.. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — Т. 2 (Даф-Мед). — 671 с. — ISBN 5-82270-035-5