Вевельсбург () — ренесансний замок на північний схід від Бюрена (Німеччина, земля Північний Рейн-Вестфалія) недалеко від Падерборна. Відомий, головним чином, як колишня школа з ідеологічної підготовки офіцерів СС «SS Schule Haus Wewelsburg», з якою пов'язано безліч легенд. У 1980-ті роки на території замку відкрився музей.
На даний момент на території замку знаходяться: Історичний і краєзнавчий музей Падерборна (Південне і Східне крило) Музей нацистського минулого замку (окремий флігель і північна вежа замку) Молодіжний гостел (Західне крило)
Історія замку Існуючу нині будівлю замку Вевельсбург в стилі епохи Відродження побудовано в 1603–1609 роках князем-єпископом Падерборна Дітріхом фон Фюрстенбергом (що правив з 1585 по 1618 роки). У Тридцятирічній війні замок сильно постраждав, а в 1815 році після удару блискавки вигоріла північна вежа. 3 листопада 1933 року Гіммлер відвідав замок і вирішив зробити його кузнею кадрів СС. У серпня 1934 року замок був переданий СС і почав свій шлях як музей і училище з ідеологічної підготовки офіцерів СС, в рамках Управління СС з питань раси і поселення, а в лютому 1935 року перейшов під безпосередній контроль Особистої комісії рейхсфюрера ССГудрик-Кларк Н. Оккультные корни нацизма. Тайные арийские культы и их влияние на нацистскую идеологию: Ариософы Австрии и Германии, 1890—1935 , гл. 14. Перебудовою замку керував архітектор Герман Бартельс (), він же на початку 1940-х років підготував грандіозний проект освоєння території навколо замку, який так і не був здійсненийПроект і пояснення до нього викладені на сайті Wewelsburg . Див. також K. Hüser: Wewelsburg, S. 62f.. При реконструкції замку використовувалася праця ув'язнених з невеликого концтабору Нідерхаген. За твердженням Гіммлера, після «кінцевої перемоги» () в замку мав перебувати «центр світу» (). У 1945 році замок був підірваний, але більша частина приміщень вціліла і нині відреставрована.
Вевельсбург і СС
Поштовхом до міфологізації замку Вевельсбург, яка прийняла на початку 1990-х років вкрай гостру форму, послужили слова, якими начальник VI управління РЗГА Вальтер Шелленберг у своїх посмертно опублікованих мемуарах так охарактеризував значення замку Вевельсбург для релігійного боку ідеології СС:
У Гіммлера було найкраще і найбільше зібрання книг про орден єзуїтів. Роками він вивчав ночами цю велику літературу. Тому організацію СС він побудував за принципами ордена єзуїтів. При цьому він спирався на статут ордена і «Вправи» Ігнатія Лойоли […] Структура керівництва походила на ієрархічну систему католицької церкви. Поблизу Падерборна в Вестфалії він наказав побудувати середньовічний замок, що отримав назву Вевельсбург — він був свого роду есесівським монастирем, в якому раз на рік генерал ордена проводив засідання таємницею консисторії. Тут мали всі, хто належав до вищого керівництва ордена, вправляти свій дух в мистецтві зосередження. Шелленберг В. Мемуари. — Мн.: Родіола плюс, 1998. — ISBN 985-448-006-2. — С. 21.
З часом зазначена Шелленбергом стилізація СС під орден єзуїтів як переважаючого зразка не раз ставилася під сумнівСм. Wolfgang Dierker. Himmlers Glaubenskrieger, Der Sicherheitsdienst der SS und seine Religionspolitik 1933—1941. Paderborn u.a., 2002. S. 223f. и Wolfgang Wippermann. Der Ordensstaat als Ideologie, das Bild des Deutschen Ordens in der deutschen Geschichtsschreibung und Publizistik. Berlin, 1979. S. 258—265., і його твердження, що в Вевельсберзі відбувалися таємні духовні вправи лідерів СС, були спростовані описами історії ВевельсбургСм. Karl Hüser..: Wewelsburg 1933 bis 1945, Kult- und Terrorstätte der SS, Eine Dokumentation. Paderborn. 2. überarb. Aufl. 1987. S. 72 и Stuart Russell, Jost W. Schneider. Heinrich Himmlers Burg, Das weltanschauliche Zentrum der SS, Bildchronik der SS-Schule Haus Wewelsburg 1934—1945. Aschau i. Ch. 2., durchges. u. erw. Aufl. 1998. S. 156.. Яке фактичне значення Вевельсбург в релігійному аспекті ідеології CC під час Третього рейху, залишається як і раніше неясним. У той же час історія Вевельсбургу оточена безліччю легенд, що стали предметом дослідження Д. ЗіппеDaniela Siepe. Wewelsburg und «Okkultismus» // Projektschwerpunkt III: Wewelsburg 1933—1945. Kult- und Terrorstätte der SS .
Коменданти замку
Манфред фон Кнобельсдорф (12 лютого 1935 — 24 січня 1938) Зіґфрід Тауберт (30 січня 1938 — березень 1945)
Вевельсбург і ірмінізм Вже в офіційному повідомленні про передачу замку Гіммлеру в «Völkischer Beobachter» від 27.09.1934 Вевельсбург був оточений ореолом численних романтичних легенд, популярних в Вестфалії з XIX століття:
Це завдання (виховання молоді) гідна славної історії замку Вевельсбург. Тут в цьому місці в стародавній імперії саксів Відукінд вчинив опір франкскому імператору; ймовірно, тут же майже 2000 років тому німецькі борці за свободу виступили проти домагань Риму на території, оскільки за кілька кілометрів від замку Вевельсбург, в місцевості Рютен, згідно «Köhlersche These» (?), лежав римський табір, з якого мали виїхати легіони Вара з тим, щоб ніколи не повернутися після битви в Тевтобурзькому лісі; також близько до замку розташований овіяний легендами Екстернштайне (Externsteine) зі священним стовпом Irminsul, а поруч нагадує образ Германа Визволителя (пам'ятник) в Гротенбурзі ()…Ein Schloß in Westfalen S.S.-Reichsführerschule Übergabe des Schlosses Wewelsburg an Pg. Himmler // Völkischer Beobachter, Ausgabe A, Nr. 270 vom 27.09.1934; цит. по: Hüser, Karl / Brebeck, Wulff E. Wewelsburg 1933—1945. Dokument 02, S. 14f.
Перший комендант замку Манфред фон КнобельсдорфПро Кнобельсдорфа см.див. Kirsten John-Stucke:Wewelsburg 30 січня 1938 р. Кнобельсдрфа на посту коменданта замку змінив Зигфрид Тауберт, см. Michael Greve: SS-Täterbiographien der Wewelsburg und des KZ Niederhagen // Wewelsburg 1933—1945. Kult- und Terrorstätte der SS був ентузіастом відновлення древніх германських вірувань і великим шанувальником надздібностей провидця Карла Марії Вілігута (полковника Вайстора). Останній був частим і бажаним гостем у замку, більше того, було знайдено лист до Вілігуту-Вайстору, який Кнобельсдорф підписав з «in Irminstreue», що дорівнювало визнанню його «Ірмінізма»Ніколас Гудрік-Кларк: Окультні коріння нацизму, гл. 14, Hüser: Wewelsburg, S. 202.. Остання обставина відігравала важливу роль у долі самого Вілігута, оскільки його безпосередній начальник і покровитель керівник Головної Служби Раси і Поселення Ріхард Вальтер Дарре був швагром Кнобельсдорфа.
Саме Вілігут в середині 30-х років впровадив в хід старе сказання про «останню битву біля берези», яке стосувалося Вевельсбурга, і дало разом з тим поштовх до релігійного піднесенню проекту. Сказання про битву біля берези повідомляє про апокаліптичну боротьбу між величезною армією зі сходу і армією з заходу. Як серед націонал-соціалістів, так і в національному русі в цілому, сказання було дуже популярне. У колі друзів і підлеглих Кнобельсдорфа Вілігуту дозволялося проводити деякі обряди, наприклад, одруження, на свій манерDaniela Siepe: Wewelsburg und «Okkultismus» // Projektschwerpunkt III: Wewelsburg 1933—1945. Kult- und Terrorstätte der SS . У розпорядженні Д. ЗІППО був запис інтерв'ю Gabriele Winckler-Dechend, яка розповіла про одруження ад'ютанта Вілігута Ханса фон Лахнер. У червні 1934 р був проведені розкопки в районі північної і південно-західній веж замку, засновані на «баченні» Вілігута. Про них Ільза фон Кнобельсдорф відразу ж захоплено повідомила своєму братові Вальтеру Дарре, а Кнобельсдорф — Гіммлеру.Ilse von Knobelsdorff an R. Walther Darré, o. D., Wewelsburg, Freitag, [um den 10.6.1934], in: Stadtarchiv Goslar NL Darré Nr. 157. Manfred von Knobelsdorff an Heinrich Himmler, 10.6.1934, in: ebd. Крім того, Вілігут давав поради при внутрішній обстановці замку, розробив дизайн кільця «Мертва голова»; малося на увазі, що кільця полеглих членів СС зберігалися в ВевельсберзіНіколас Гудрік-Кларк: Окультні коріння нацизму, гл. 14 См. також Hüser: Wewelsburg, S.28f, 196f., 315f., Kater: «Ahnenerbe», S. 20., Ulrich Hunger: Die Runenkunde im «Dritten Reich», Ein Beitrag zur Wissenschafts- und Ideologiegeschichte des Nationalsozialismus, Frankfurt am Main u.a. 1984, S. 164ff..
Також документально підтверджено, що Вілігут робив спільні з Конбельсдорфом ревізії стародавніх пам'ятників в околицях замку, проявляючи інтерес до «Кам'яних могил» на горі Лехтенберг (Lechtenberg) біля села Еттельн (Etteln) та особливо розкопкам Екстернштайне, проведеним у середині 1930-х керівником «Об'єднання друзів германської передісторії» Вільгельмом Тойтом (Wilhelm Teudt)Записи щоденника Конбельсдорфа з 18.9 по 23.9.1934. Щоденник в приватному володінні, копії в музеї замку Вевельсбург. Див. Daniela Siepe: Wewelsburg und «Okkultismus» // Projektschwerpunkt III: Wewelsburg 1933—1945. Kult- und Terrorstätte der SS .
Не слід, однак, і переоцінювати роль і можливості Вілігута. За свідченням Бернхарда Франка, фольклориста з Вевельсбург, думки працюючих там вчених про нього були «нищівними»Brief Bernhard Franks an die Verfasserin, 25.4.2002. См. Daniela Siepe: Wewelsburg und «Okkultismus» // Projektschwerpunkt III: Wewelsburg 1933—1945. Kult- und Terrorstätte der SS . Його не приймав серйозно і Вільгельм Тойт, а його співробітник Фрерк Хайе Хамкенс (Freerk Haye Hamkens) залишив дуже єхидні спогади про відвідування розкопок в Екстернштайне Гіммлером, Дарре і Вілігутом.
Вевельсбург та легенди про Святий Грааль
У центрі обговорення впливу легенди про Грааль на символізм Вевельсбургу, в більшості випадків, стоять приміщення в північній вежі замку. Йдеться про так звану «Залу обергрупенфюрерів» (або «Залу баронів», як його називають деякі) з напільного мозаїкою з 12-кінцевої свастикою (т. зв. чорне сонце), оточеній 12 колонами, розташованому над так званою «Валґаллою», «криптою» або «могилою» в підвалі північної вежі, яка підхоплює кратну 12 символіку «Залу обергрупенфюрер». Понад те, «Валгалла» відрізняється особливою акустикою. У середині приміщення ще сьогодні можна бачити залишки газопроводу, ймовірно, для підтримки «вічного вогню»См. Hüser: Wewelsburg, S.59ff. і 243, а також Iris Schäferjohann-Bursian: Gedenkstätten oder durch Nutzung vergessen?, Die baulichen Relikte des Nationalsozialismus in Wewelsburg, в: Westfalen 76, 1998, S. 361—379, hier v.a. S. 363—367.
Рюдігер Зюннер (Rüdiger Sünner)Rüdiger Sünner: Schwarze Sonne, Entfesselung und Mißbrauch der Mythen in Nationalsozialismus und rechter Esoterik, Basel/Wien 2. Aufl. 1999, S. 92-97, 105—108. спробував пояснити сенс і функції цих приміщень і при цьому виявив схожість між «Залом обергрупенфюрер» і храмом Грааля Байрейтской прем'єри Парсіфаля 1882. Також Зюннер підкріплює вплив міфу про Грааль на проект Вевельсбург вказівкою на назви двох навчальних кімнат () — «Король Артур» і «Грааль». Насправді можна погодитися з впливом міфології Грааля на оформлення вищезгаданої кімнати, яке виходило за просте найменування кімнати. Мало того, розбіжності в думках архітектора Германа Бартельса і коменданта замку Манфреда фон Кнобельсдорфа щодо того, як потрібно оформляти кімнату Грааля, засвідчені в лютій записи в щоденнику Кнобельсдорфа під датою 7.3.1938:
Я не можу розібратися, я знаходжу, що багато кімнати не вирішені згідно їх назві, у тому числі, звичайно, [кімната] «Грааль». Що взагалі думає пан Бартельс про те, що значить «Грааль» для німецької душі?Tagebucheintrag von Knobelsdorffs, 7.3.1938. Tagebuch in Privatbesitz. Kopien im Kreismuseum Wewelsburg; цит. по статье Д. Зиппе.
Неточність судження Зюннера в тому, що кімната «Грааль» була однією з багатьох, серед яких були і «король Генріх», «Генріх Лев», «Відукінд», «Христофор Колумб», а також «Арієць», «Річне рух», «Руни», «Вестфальців» і «Німецький орден».Hüser: Wewelsburg, S. 37.