Американський імперіалізм — термін, який прийнято вживати щодо економічного, військового і культурного впливу США на інші держави світу, часто поєднуваним з американською експансією до чужих територій. Концепція «Американської Імперії» вперше оприлюднена під час президентства Дж. Н. Полка, який ініціював Американо-Мексиканську війну 1846—1848 років з наступною анексією Каліфорнії та інших західних земель — після укладання угоди Гваделупе Ідальго та «покупки Гадсена».
Імперіалізм
Томас Джефферсон, під час свого президентства у 1790-х роках, очікував занепаду Іспанської імперії («допоки наше населення досягне достатнього розвитку, щоб відривати у неї шматок за шматком»). Своєю чергою, історик Сідні Ленс зауважує, що потяг до розширення — на збиток іншим народам — йде з самого початку історії Сполучених Штатів. Інший історик, Пол Кеннеді викладає це так: «з часу перших поселенців у Вірджинії і почався рух на захід, це була імперська, завойовнича нація»Emily Eakin «Ideas and Trends: All Roads Lead To DC» New York Times, March 31, 2002..
Наприкінці XIX ст. певні неамериканські території, такі як Гаваї та Латинська Америка, були об'єктом особливого інтересу Сполучених Штатів. «Поправка Теллера» та «поправка Плетта» були використані для того, щоб забезпечити американцям право входження на ці території, якщо місцева влада здасться нездатною впоратися сама. Американське керівництво отримало можливість критикувати і навіть окуповувати ці країни у разі виникнення політичної нестабільності.
Стюарт Міллер каже, що громадська думка про безневинність реальної політики пом'якшує традиційне сприйняття імперської поведінки США. Опір окупантам приводить до політики тиску іншими засобами, включаючи управління контрольованими країнами шляхом встановлення там сурогатних або маріонеткових урядів, у такому разі непопулярна у свого народу влада удержується лише на підтримці СШАJohnson, Chalmers, Blowback: The Costs and Consequences of American Empire (2000), pp.72–9.
Максимум географічного поширення прямого американського політичного та військового контролю випадає на рік після Другої Світової війни: після окупації західної частини Німеччини та Австрії у травні, а Японії та південної частини Кореї у вересні 1945 р. і перед наданням незалежності Філіппінам у липні 1946.
Див. також Сучасні імперії
Історія Філіппін Філіппінсько-американська війна
Американська винятковість Теорія американської національної винятковості — концепція, заснована на твердженні, що США посідають виняткове місце серед інших державFrederick Jackson Turner, , sagehistory.net (archived from the original on May 21, 2008).: з огляду на американський світогляд, історичний розвиток, політичні і релігійні засади та походження самої американської нації.
Американський філософ Дуглас Келлнер убачає джерело явища «американської винятковості» в словах французького філософа А. де Токвіля, який поділяв думку, що США, безсумнівно, «простують шляхом, якому не видно краю».
Концепція винятковості популярна серед населення Сполучених Штатів, але її обґрунтованість і її висновки дискусійні. Деякі громадяни США зовуть себе прихильниками цієї концепції, навіть не усвідомлюючи належним чином значення цього слова. Такі випадки трапляються, коли захист інтересів США і поширення сфери впливу виправдовують єдине захистом прав людини або наявністю економічної моці. Прихильне ставлення американської спільноти щодо інтервенції на Кубу і Філіппіни є тому наочним прикладом: пересічні громадяни схвалили цей захід — завдяки пропаганді, що виставила США «всесвітнім захисником» прав людини.
Одна з передовиць журналу Monthly Review висловлює свою думку щодо феномена «винятковості» таким чином: «у Британії імперію виправдують благодійним „тягарем білої людини“. А в США імперії просто не існує — ми тільки захищаємо свободу, демократію та справедливість по всьому світу».
Погляди на американський імперіалізм
Журналіст Ешлі Сміт поділив теорії американського імперіалізму на п'ять обширних категорій: 1) «ліберальні» теорії, 2) «соціал-демократичні» теорії, 3) «леніністські» теорії, 4) теорії «суперімперіалізму», 5) «гардтонегрівські» теорії. Існує також консервативний, антиінтерветський погляд, висловлений журналістом Дж. Флінном:
Згідно з соціал-демократичною теорією, імперіалістична політика Сполучених Штатів є плодом надмірного впливу певних галузей американського бізнесу і влади: військова промисловість у союзі з військовою та політичною верхівкою, іноді з деякими іншими галузями, такими як фінансова та нафтова, разом часто відомі як «військово-промисловий комплекс». Він отримує прибуток, наживаючись на армійських постачаннях, хижацьки використовуючи природні ресурси, часто на збиток більшості громадянC. Wright Mills, The Causes of World War Three, Simon and Schuster, 1958, pp. 52, 111. Вихід: люди повинні бути пильнішими, щоб протидіяти подібному тискуFlynn, John T. (1944) As We Go Marching..
Альфред Мехен, який служив в американському флоті наприкінці XIX ст., обґрунтовує думку про існування американського імперіалізму в своїй книжці «Вплив морської моці на історію» (). У першому розділі Мехен доводить, що сучасні розвинуті країни повинні убезпечити іноземні ринки, отже, вони мають тримати свої військово-морські сили завжди готовими захистити канали постачання та збуту.
«Теорія суперімперіалізму» говорить, що імперіалістична політика Сполучених Штатів направляється не тільки інтересами американського бізнесу, але й інтересами еліт всесвітнього союзу розвинених держав. Капіталістичні системи Європи, США й Японії переплелися настільки тісно, що робить всяки військові або геополітичні конфлікти між їхніми країнами неможливим: радше можна припустити сучасний імперіалістичний конфлікт між «ядром» (розвинутими країнами) і «периферією» (слабкорозвиненими капіталістичними країнами Третього світу), ніж між самими імперіалістичними державами.
Імперія
Після вторгнення до Афганістану у 2001 році, ідея американського імперіалізму була піддана переоцінці. 15 жовтня Weekly Standard вийшов з заголовком «Привід для американської імперії» на обкладинці. Річ Лаурі, головний редактор National Review сказав, що скидати небезпечні режими будь-де (за винятком Афганістану) — щось на зразок низькопробного колоніалізмуNina J. Easton, "Thunder on the Right, " American Journalism Review 23 (December 2001), 320.. Оглядач Чарльз Краутгаммер заявив, що Америка зараз домінує «культурно, економічно, технологічно і з військового погляду», люди «виходять зараз з темної комірчини у світову імперію». Обкладинка The New York Times Sunday magazine за 5 січня 2003 р. має напис «American Empire: Get Used To It» («Американська Імперія. Звикайте до неї»).
Американські політичні філософи М. Гардт і А. Негрі у своїй книжці «Імперія» навели докази того, що «занепад Імперії почався»Empire hits back . The Observer, July 15, 2001.. Гардт стверджує, що війна в Іраку є класичною імперіалістською війною, останнім подихом приреченої стратегії. У нову добу ще мають значення силові структури, але державні військові сили, засновані на економіці фізичних благ поступаються місцем мережевій біомоці, заснованій на інформаційній і емоційній економіці. США є головною дійовою особою у справі розвитку та зміцнення нового глобального режиму, міжнародної влади й суверенітету, званого Імперією, але децентралізованого і всесвітнього, не керованого однією державою. «Сполучені Штати насправді посідають привілейоване становище в Імперії, але це походить не через їхню подібність старим європейським імперіалістським державам, а через їхню відмінність» p. xiii–xiv.. Гардт і Негрі застосували для аналізу теорії Спінози, Фуко, Делеза та італійських автономістів.
На думку Девіда Гарлі, можна казати про появу нового типу імперіалізму унаслідок різного географічного положення, а також різних рівнів розвитку. Він стверджує, що з'явилися три нових світових економічних і політичних блоки: Сполучені Штати, Європейський Союз і Азія з центрами у Китаї і Росії.. Далі він пише, що існує напруження між цими світовими центрами, основане на суперництві у сфері ресурсів та економіки. Приклад — вторгнення США у 2003 році до Іраку, чиєю метою було випередити конкурентів у контролі за іракською нафтою.. Гарлі також припускає можливість виникнення конфлікту у цих блоках між політиками і капіталістами — через розбіжність в економічних інтересах.. Політики живуть у певних, чітко визначених районах, і підзвітні виборцям (у США і Європі). Новий імперілізм призвів до вирівнювання інтересів капіталістів і політиків — їх об'єднало прагнення запобігти зростанню та розширенню ймовірних держав-суперників, які можуть зробити виклик пануванню Америки.
Відомий антикознавець і воєнний історик Віктор Дейвіс Генсон взагалі відкидає ідею, що США є імперією, глузливо порівнюючи їх з іншими імперіями: «Ми ж не посилаємо намісників до залежних держав, які б стягали податки з місцевого населення на утримання „легіонів“. Замість того, американські бази існують на договірних обов'язках — витратних для нас і вигідних для місцевих. Ми не відаємо ніяких вигід у Кореї, замість — ризикуємо майже 40 тисячами наших молодих чоловіків, щоб дати можливість хвилі протесту у KIAS докотитися до наших берегів і щоб обідрані студенти виступали перед нашим посольством у Сеулі».
Особливості «Доби Імперіалізму» Різноманітні чинники можна виявити протягом Доби Імперіалізму, наприкінці XIX ст., коли США разом з іншими могутніми державами стрімко розширяли свої володіння. Деякі з них наведені нижче.
Панування ідеології расизму, зокрема концепція Дж. Фіска про англосаксонську вищість і заклик Дж. Стронга «цивілізовувати і християнізовувати» — все прояви зростаючого соціал-дарвінізму і расизму в американській політичній думціThomas Friedman, «The Lexus and the Olive Tree», p. 381, and Manfred Steger, "Globalism: The New Market Ideology, " and Jeff Faux, "Flat Note from the Pied Piper of Globalization, " Dissent, Fall 2005, pp. 64–67.. На початку своєї діяльності, перебуваючи помічником військово-морського міністра, Теодор Рузвельт сприяв підготовці флоту до Іспано-Американської війниBrands, Henry William. (1997). T.R.: The Last Romantic. New York: Basic Books. Reprinted 2001, full biography OCLC 36954615, ch 12, будучи поборником випробувати його на ділі: «Я вітав би майже всяку війну, бо я думаю, що ця країна потребує її»Tilchin, William N. Theodore Roosevelt and the British Empire: A Study in Presidential Statecraft (1997).
Торгівля і промисловість є двома найбільш характерними чинниками, притаманними імперіалізму. Американська інтервенція, як до Латинської Америки, так і до Гаваїв, призвела до численних вкладень у промисловість (у тому числі у відому Dole Food Company, що виробляє банани). Якщо США були здатні анексувати територію, природно, вони могли собі дозволити доступ до торгівлі й капіталу цих земель. Сенатор А. Беверідж заявив у 1898 році, що розширення ринків було абсолютно необхідним: «Американські заводи й фабрики вироблюють більше, ніж можуть використати американці, американська земля родить більше, ніж вони можуть спожити. Доля прирекла нам нашу політику, світова торгівля повинна бути і буде нашою»Zinn, Howard. A People's History of the United States: 1492—2001. New York: HarperCollins, 2003. Print..
Суперечки щодо зовнішньої політики США
Анексія, приєднання земель є ключовим знаряддям розширення країни. Конгрес США має можливість анексувати чужі території, це пояснює доповідь Комітету Конгресу з закордонних відносин: «Якщо, на думку Конгресу, такий захід підтримується розумною і безпечною політикою, або ґрунтується на природному обов'язку, або необхідне для нашого національного розвитку і безпеки — це досить, щоб визнати анексію законною, зі згоди визнаної влади приєднуваної країни»United States. Cong. Senate. Committee on Foreign Relations. Annexation of Hawaii. Comp. Davis. 55th Cong., 2nd sess. S. Rept. 681. Washington, D.C.: G.P.O., 1898. Print..