Елісон Франц (27 вересня 1903 — 1 лютого 1995) американська фотографка археологічних знахідок і археологиня, що спеціалізувалася на Візантії. Учасниця розкопок афінської Агори, офіційна фотографка Агори, вона особливо славиться фотографіями грецьких скульптур. Як археологиня посприяла кращому розумінню і оцінці посткласичних шарів розкопок Агори в публікаціях з матеріалом про Візантію і Османію.
Освіта
Елісон Франц здобула ступінь бакалавра з класичних наук в Коледжі Сміта в 1924 році і продовжила аспірантуру в Колумбійському університеті, де зосередилася на вивченні візантійського періоду.
Ранній період кар'єри
Франц почала свою кар'єру з розкопок афінської Агори в 1934 році, як асистентка Люсі Талкот у відділі запису. Франц захоплювалася фотографіями з раннього віку, спостерігаючи за братом, який проявляє фотографії у своєму темному приміщенні, і незабаром вона зайнялася фотографуванням археологічних знахідок. Вона розпочала кар'єру, допомагаючи Герман Вагнер, офіційному фотографу Агори, і вже у 1939 сама стала офіційною фотографкою.
Незадовго до Другої світової війни Франц сфотографувала протягом двох днів понад 600 дощечок лінійного письма Б, виявлених американським археологом Карлом Блегеном в мікенському палаці Пилоса. В значній мірі ці знімки посприяли розшифровці лінійного письма Б, написаного Майклом Вентрісом.
Роки війни (1940-45)
Під час Другої світової війни Елісон Франц працювала у тісному співробітництві з Управлінням стратегічних служб і повідомляла служби Вашингтону про політичну і військову ситуацію в Греції. Після війни вона стала культурною аташе посольства США в Афінах і працювала там з метою встановлення програми Фулбрайта в Греції.
Внесок
Основний внесок Елісон Франц у галузь археології та історії афінської Агори полягає в тому, що вона наполягала на діахронічному дослідженні археологічних пам'яток. Під час розкопок афінської Агори вона зосередила свій інтерес на записі і вивченні посткласичних періодів, особливо пізньої античності та Візантії. Вона була однією з перших науковиць, що опублікувалися на візантійській та османській колекціях знахідок з Агори. Вона також працювала в тісному співробітництві з Джоном Травлосом, з метою відновлення церкви Святих Апостолів у афінській Агорі, де знаходиться єдина візантійська пам'ятка. Як фотографка Франц закарбувала знімками 25 років (1939-64) відкриттів, людей та археологічного життя в афінській Агорі. Її талант археологічних фотографій був широко визнаний, і вона подорожувала всім Середземномор'ям, фотографуючи місця археологічних розкопок і особливо грецькі скульптури. Вона є найбільш знаною своїми фотографіями фриза Парфенона і фотографіями скульптур храму Зевса в Олімпії.
Архів фото
Архів її знімків зберігається в американській школі класичних досліджень і в Принстонському університеті.
Основні публікації Афінська Агора т. ХХ Церква Святих Апостолів, Принстон: Американська школа класичних досліджень в Афінах, 1971. Афінська Агора т. XXIV Пізня античність 267—700 н. е., Принстон: Американська школа класичних досліджень в Афінах, 1988.
Примітки