Ву́лиця Мирослава Скорика — вулиця у Галицькому районі Львова, у межах історичного центру міста. Починається від проспекту Шевченка і пролягає у напрямку до вулиці Стефаника, утворюючи перехрестя з вулицею Ковжуна. Прилучаються площа Маланюка та вулиця Томашівського.
Історія та назва Вулиця складалася з двох ділянок, що у 1825—1871 роках мали назви Хоронщизни нижня Ґассе та Хоронщизни верхня Ґассе, бо тут у XVII столітті були землі польного гетьмана, воєводи Київського і Краківського, великого коронного хорунжого Андрія Потоцького. У 1871 році частини вулиці об'єднали під спільною назвою Хоронщизна.
На початку ХХ століття вся непарна частина вулиці Хоронщизна від будинку № 5 до будинку № 29 та вулиця Цитадельна належали до римсько-католицької парафії святого МиколаяHaliczanin: kalendarz powszechny…1904… — S. 83..
У 1940 році перейменована на вулицю Чайковського, на честь російського композитора Петра Чайковського. У перші місяці німецької окупації Львова була повернена передвоєнна назва — Хоронщизна, але вже у листопаді 1941 року перейменована на Цу дер Гоенґассе. У липні 1944 року вдруге повернена передвоєнна назва — Хоронщизна, але вже у грудні того ж року повернена радянська назва — вулиця Чайковського.
У 1963 році до вулиці Чайковського приєднали вулицю Цитадельну і назва — Чайковського поширилася на всю вулицю.
30 червня 2021 року сильний вітер пошкодив кілька дерев на вулиці.
Рішенням сесії Львівської міської ради від 29 вересня 2022 року вулицю Чайковського розділено на дві частини: від проспекту Шевченка до перетину з вулицею Стефаника перейменовано на вулицю Мирослава Скорика, на пошану видатного українського композитора та музикознавця Мирослава Скорика; від перетину з вулицею Стефаника й у напрямку до Львівської цитаделі була відновлена колишня назва — вулиця Цитадельна.
Забудова У забудові вулиці Мирослава Скорика присутні класицизм, віденська сецесія, конструктивізм. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
З непарного боку вулиці № 1 — на початку 1880-х років в будинку містилися склади французьких піаніно та фортепіано Яна Слівінського, а також функціювало одне з відділень (філія) його фабрики з будівництва органів. Нині цієї адреси не існуєKleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa…1883… — S. 13..
№ 5 — у будинку наприкінці XIX — початку XX століття містилася редакція часопису «Kurjer Lwowski». У 1884—1907 роках головним редактором часопису був польський журналіст, політик Генрик РеваковичKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1900… — S. 206.. Також містилися редакція часопису «Przyjaciel ludu», редактором якого у 1889—1902 роках був польський громадський та політичний діяч, публіцист Болеслав Вислоух. Крім редакцій часописів у будинку також містилися дослідницьке бюро Г. Загорської, молочарня Анни ВойтинськоїKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1900… — S. 185, 213.. За адресною книгою 1913 року в будинку містилися Асоціація львівських послуг, молочарня Яна Клоцека, панчішно-шкарпеткове виробництво Марії Міневської, товариство «Французьке коло» (), співацьке товариство «Ґенжба», Об'єднане академічне товариствоKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 526, 572, 582, 632, 636.. У міжвоєнний період містилися ательє дамських капелюхів Бреннера і ресторан Бартфельда, крамниця постільної білизни та матраців Р. ДжалиIlustrowany informator miasta Lwowa — S. 62.. Наприкінці 1940-х років у будинку містився фотосалон Львівського облвідділу ДФРТ «Укрфото». Нині тут магазин одягу «Colin's» і туристична фірма «Планета експрес».
№ 7 — колишній будинок Галицького музичного товариства у Львові. Первісний проєкт у необароковому стилі в 1905 році розробив Владислав Галицький. Планувалося розміщення консерваторії та концертного залу, а частину будинку мали використовувати як прибутковий (дохідний) дім. Будівництво розпочали, однак наступного року його продовжили за проєктом, переробленим у сецесійному стилі Владиславом Садловським. Рельєфи на фасадах із зображеннями музичних інструментів, а також дві металеві скульптури лебедів на аттиках, виконані Петром Гарасимовичем. Інтер'єр двоярусного концертного залу прикрашали погруддя композиторів скульпторки Люни Дрекслер. Проєкт будинку товариства експонувався 1910 року на виставці польських архітекторів у ЛьвовіSprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 4. — S. 387. ; Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 166. — ISBN 978-83-7543-009-7. </ref>. Галицьке музичне товариство продовжувало традиції Музичного товариства Святої Цецилії, заснованого Францем Моцартом — сином Вольфганга Амадея Моцарта.
В приміщенні Галицького музичного товариства у квітні 1911 року було відкрито кінотеатр «Аполло». Власником кінотеатру був інженер Казімеж Кропйовський. Це був елітний, дорогий кінотеатр з глядацькою залою на 598 місць, але до кінця 1930-х років їх кількість збільшено до 700. У 1916 році кінотеатр перейшов у власність спілки, до якої входили: інженер Станіслав Фред, урядовець магістрату Станіслав Зборовський та журналіст Едмунд Кольбушовський. У січні 1930 року «Аполло» почав демонструвати звукові фільми. У травні 1935 року «Аполло» був одним з двох кінотеатрів Львова, де відбувалися безкоштовні покази репортажу з похоронної процесії Юзефа Пілсудського. Від грудня 1939 року — кінотеатр імені Кірова. Кінотеатр остаточно припинив свою діяльність, у 1943 році.До початку першої світової війни в будинку також містилися ювелірна крамниця Едмунда Мар'яна Біра, Приватна жіноча гімназія імені Юліуша Словацького з публічним правом, технічне бюро «Сікорський та Зейденштейн»Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 609, 619, 527.. У цьому будинку впродовж 1912—1914 років також містилося консульство Королівства Бельгія. У міжвоєнний період, крім філармонії, в будинку працювали магазин музичних інструментів Бачинського, бюро оголошень «Пресова реклама», банк і товариство взаємодопомоги «Веста»Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 52.. В будинку також працював заклад Евгеніуша Мар'яна Унгера, що спеціалізувався на виконанні гравірувальних робіт та виготовленні каучукових печаток, звичайних металевих та емалевих відзнак — медалей, значків, жетонів і містився склад номерів, шаблонів та фарб для печаток цього закладу. На Загальній крайовій виставці, що проходила у Познані 1929 року, заклад Унгера був нагороджений п'ятьма золотими медалямиHaliczanin: kalendarz powszechny…1923… — S. 57.Haliczanin: kalendarz powszechny…1933… — S. 17, 63..
У повоєнні часи тут містився концертний зал консерваторії імені Лисенка, від 1940-х років — Львівська обласна філармонія і Львівська організація Національної спілки композиторів України. В будинку також розташований Перший Український Микулинецький Паб. У закладі є два віп-зали (на 12 та 25 осіб), а також основний зал розрахований на 80 осібСпортивка. — № 122 (1384). — 2015. — 10 жовтня. — С. 4.. Будинок філармонії внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 374-м.
8 листопада 2016 року на фасаді будинку офіційно відкрили інформаційну таблицю, яка сповіщає про те, що у цьому будинку впродовж 1912—1914 років розташовувалося консульство Королівства Бельгія. Проєкт реалізовано в рамках міської ініціативи «Львів дипломатичний». Участь у відкритті таблиці взяли міський голова Львова Андрій Садовий та Люк Якобс, Надзвичайний та Повноважний Посол Бельгії в Україні.
№ 9 — у 1887 році тут (нині — вул. Ковжуна, 5) містилася фабрика з будівництва органів польського підприємця Яна Слівінського, що переїхало сюди з будинку на вул. Коперника, 9. Орієнтовно у 1888 році Ян Слівінський для потреб підприємства викупив будівлю на вул. Коперника, 16, де після тривалої перебудови Слівінський продовжив свою підприємницьку діяльність Мацелюх О. Ян Слівінський і його фабрика органів у Львові // Українська музика. — 2017/2 (24). — С. 59—67.. На початку XX століття тут також діяло руське (українське) товариство «Муза» (керівник — Іван Добжанський)Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1900… — S. 249..
№ 11 — у 1867—1939 роках в будинку працювала Академічна читальня, що була першим польським студентським науковим товариством у Львові. У міжвоєнний період головним осідком організації польський Академічний дім «Лозинець», що розташовувався на розі сучасних вулиць Ігоря Білозіра та Ярослава Стецька. На початку XX століття головою товариства був К. ВрублевськийHaliczanin: kalendarz powszechny…1904… — S. 72.. Також Товариство братньої допомоги студентів Львівського університету Яна Казимира (голова Мар'ян Краус)Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1900… — S. 211, 427., також працювала редакція «Часопису академічного»Haliczanin: kalendarz powszechny…1904… — S. 73.. Від вересня 1909 й до 1914 року в одному з приміщень першого поверху будинку містилася редакція та адміністрація часопису «Filatelista» — друкованого органу товариства міжнародних філателістів «Унія». У міжвоєнний період тут також містилася крамниця спортивного одягу Яна БісанцаIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 61., нині тут магазин «Посудний ряд» та бар «Резон».
№ 13 — на початку XX століття тут (колишня адреса — вул. Хоронщизна, 11а) працювала крамниця галантерейних виробів Людвика Вежбицького, кравецька майстерня «Самодіяльність» Яна КапціоKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 544, 555, 556.. У міжвоєнний період містилися слюсарський заклад В. БаюлкаIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 64., християнський заклад «Еллен» (виробництво білизни, блузок, лікарських фартухів і т.п.)Haliczanin: kalendarz powszechny…1923… — S. 13.. Нині тут міститься офіс компанії «Реконструкція» (будівництво та ремонт житлових і нежитлових будівель), а також магазин італійського взуття, комісійний магазин, туристична агенція «Coral Travel», ресторан «СУПкультура», поліграфічна компанія «Маркос».
№ 15 — від початку XX століття й до 1929 року тут працювало технічне бюро інженерних проєктів відомого львівського інженера-механіка, фотографа Францішека Рихновського, а також містилася приватна жіноча семінарія Анни РихновськоїKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 527, 641.. Нині в портері будинку міститься Академія перукарського мистецтва Володимира Новоградського.
№ 17 — чотириповерхова кам'яниця. Від початку XX століття й до 1939 року містилися друкарня Шмідта і спілки, Цісарсько-королівська окружна дирекція державних лісівKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 536, 618., а також Державне управління доріг та редакції низки часописів («Wiadomości artystyczne», «Czasopismo techniczne», «Słowo polskie» та інші) та діяло польське торгово-географічне об'єднанняHaliczanin: kalendarz powszechny…1904… — S. 73, 75, 76.. До 1940 року в будинку мешкав інженер Конрад Дєжа-Лозинський гербу Любич (1871—1940)Haliczanin: kalendarz powszechny…1904… — S. 70. У радянські часи: 1950-ті роки — лісозаготівельний та деревообробний трест «Львівліспром» та ремонт взуття, згодом — Львівський міський центр зайнятості (раніше Обласне бюро з працевлаштування), Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області, від часів незалежності — відділення № 3 банку «ПУМБ», хостел «Чайковський» та Львівська державна лісовпорядна експедиція УДПЛВО «Укрдержліспроект» та Львівська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні транспорті. 20 березня 2020 року виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив містобудівні умови на реконструкцію будинку з розширенням за рахунок надбудови нежитлових приміщень та пристосуванням під адміністративно-офісні приміщення. Буде надбудовано ще два поверхи, де після реконструкції планують розмістити офісні приміщення, санвузли, комору та коридор.