Стів Джеймс О́стін (; при народженні Сті́вен Джеймс А́ндерсон (); 18 грудня 1964, Остін, Техас, США), більш відомий під ринговим ім'ям «Льодова́ Бри́ла» Стів О́стін (), — американський колишній професійний реслер, актор, продюсер і телеведучий. Найбільшу популярність здобув під час виступів у World Wrestling Federation (WWF, нині WWE) наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років, ставши однією з центральних постатей так званої «Attitude Era».
У дитинстві після усиновлення вітчимом Кеном Вільямсом його ім'я було змінено на Сті́вен Джеймс Ві́льямс (). Професійну кар'єру реслера розпочав 1989 року та спочатку виступав під ім'ям Стів Вільямс. Згодом, щоб уникнути плутанини з іншим реслером Стівом Вільямсом, почав використовувати рингове ім'я Стів Остін. У World Championship Wrestling (WCW) здобув популярність як «Приголомшливий» Стів Остін (), після чого короткий час виступав в Extreme Championship Wrestling (ECW), а 1995 року приєднався до WWF.
У WWF Остін спочатку виступав під ім'ям Рингмайстер (), а 1996 року сформував образ «Льодової Брили» Стіва Остіна. За час виступів у компанії він шість разів ставав чемпіоном WWF, двічі — інтерконтинентальним чемпіоном WWF і чотири рази — командним чемпіоном світу WWF. У 1996 році переміг у турнірі King of the Ring, а у 1997, 1998 та 2001 роках перемагав у , ставши першим реслером, який переміг у ньому тричі.
Через накопичені травми Остін завершив регулярні виступи на рингу після WrestleMania XIX у березні 2003 року, однак надалі продовжував з'являтися в програмах WWE та працювати у кіно й на телебаченні. У квітні 2022 року він провів свій перший за дев'ятнадцять років матч, перемігши Кевіна Оуенса на WrestleMania 38. У 2009 році Остіна було введено до Зали слави WWE.
Ранні роки Стів Остін народився 18 грудня 1964 року в місті Остін, штат Техас, у родині Джеймса та Беверлі Андерсонів. Його батьки розлучилися, коли Стіву було близько року. Згодом мати одружилася з Кеном Вільямсом, після чого Стів узяв прізвище вітчима та став Стівеном Джеймсом Вільямсом. Дитинство провів переважно в місті Една, де навчався в місцевій середній школі та грав в американський футбол.
Після закінчення школи Вільямс отримав футбольну стипендію в , а згодом — повну спортивну стипендію в . Він залишив університет, не здобувши ступеня, після чого певний час працював на вантажному терміналі поблизу Далласа.
Кар'єра в професійному реслінгу Початок кар'єри та USWA (1989—1990) У 1989 році Вільямс почав навчатися у школі професійного реслінгу Кріса Адамса при Даллаському Спортаторіумі. 30 вересня 1989 року він провів свій перший професійний матч, у якому переміг Фрогмена Леблана.
Спочатку він виступав під своїм тодішнім справжнім ім'ям Стів Вільямс. Після переходу до мемфіського осередку United States Wrestling Association (USWA) виникла необхідність змінити ім'я, оскільки там уже виступав відомий реслер «Доктор Смерть» Стів Вільямс. Букер Датч Мантел запропонував йому рингове ім'я Стів Остін, яке той надалі використовував протягом кар'єри. У цей період Остін виступав переважно в Далласі та Мемфісі.
World Championship Wrestling (1991—1995) Навесні 1991 року Остін перейшов до World Championship Wrestling (WCW), де почав виступати під ринговим ім'ям «Приголомшливий» Стів Остін (). Уже в червні того ж року він переміг Боббі Ітона та вперше здобув . Згодом Остін приєднався до угруповання «», яким керував Пол Е. Дейнджереслі.
У квітні 1992 року Остін програв телевізійне чемпіонство Баррі Віндгему в матчі до двох перемог із трьох, однак менш ніж за місяць повернув титул. У травні він у складі «Небезпечного альянсу» взяв участь у матчі WarGames на WrestleWar, де разом із Ріком Рудом, Арном Андерсоном, Боббі Ітоном і Ларрі Збишко поступився команді Стінга. Друге чемпіонство Остіна завершилося у вересні 1992 року після поразки від Рікі Стімбота; загалом протягом двох чемпіонських періодів він володів титулом 431 день.
На початку 1993 року Остін почав виступати в команді з Браяном Піллманом, яка отримала назву . У березні вони перемогли Рікі Стімбота та Шейна Дугласа й здобули , яке в той період захищалося спільно з . На Clash of the Champions XXIII у червні «Голлівудські блондини» захищали титули проти Ріка Флера та Арна Андерсона в матчі до двох перемог із трьох. Флер та Андерсон виграли два перші фоли, однак другий було присуджено внаслідок дискваліфікації, тому титули залишилися в Остіна та Піллмана.
У серпні через травму Піллмана його в черговому захисті титулів замінив Стівен Рігал. На Clash of the Champions XXIV Остін і Рігал програли Арну Андерсону та , внаслідок чого «Голлівудські блондини» втратили командне чемпіонство. Після повернення Піллмана команда розпалася, а в листопаді на Clash of the Champions XXV Остін переміг колишнього партнера в одиночному матчі.
У другій половині 1993 року Остін приєднався до угруповання під керівництвом Роберта Паркера та зосередився на одиночних виступах. На Starrcade 27 грудня він переміг Дастіна Роудса у матчі до двох перемог із трьох, вигравши два перші фоли, та вперше здобув чемпіонство США у важкій вазі WCW. У липні 1994 року на Bash at the Beach Остін захистив титул у матчі проти Рікі Стімбота, однак 24 серпня на Clash of the Champions XXVIII поступився йому в матчі-реванші.
Через травму Стімбот не зміг провести запланований захист титулу проти Остіна на Fall Brawl 18 вересня 1994 року, тому чемпіонство було передано Остіну. Одразу після цього його новим суперником став Джим Дагган, який переміг Остіна за 35 секунд, через що друге чемпіонство Остіна тривало менш ніж добу.
Навесні 1995 року Остін узяв участь у турнірі за вакантне чемпіонство США WCW. У першому раунді він переміг Джима Даггана, а у чвертьфіналі поступився Ренді Севіджу. Під час гастролей у Японії Остін зазнав розриву трицепса. Поки він відновлювався після травми, керівник WCW Ерік Бішофф розірвав із ним контракт. Сам Остін згодом розповідав, що про звільнення Бішофф повідомив йому телефоном.
Extreme Championship Wrestling (1995) Після звільнення з WCW Остін прийняв пропозицію Пола Геймана приєднатися до Extreme Championship Wrestling (ECW). Оскільки він ще відновлювався після травми трицепса, значну частину його короткого періоду в промоушені становили телевізійні промо, в яких він, зокрема, критикував WCW та її керівництво. Гейман надав Остіну значну свободу у формуванні власного образу та стилю виступів перед камерою. Згодом Остін зазначав, що саме Гейман допоміг йому краще зрозуміти роботу з промо та дав можливість розвинути навички, які пізніше стали важливою складовою образу «Льодової Брили».
За час перебування в ECW Остін провів лише два матчі. 18 листопада на він боровся з за , але зазнав поразки. 9 грудня на Остін узяв участь у тристоронньому матчі на вибування за цей титул проти Віпрека та . Переможцем став Сендмен, який здобув чемпіонство.
World Wrestling Federation / WWE (1995—2003)
Рингмайстер і становлення образу «Льодова брила» (1996) Наприкінці 1995 року Остін перейшов до World Wrestling Federation (WWF). Його представили як підопічного Теда Дібіасі під новим ринговим ім'ям Рингмайстер (). 8 січня 1996 року в епізоді Raw Дібіасі оголосив його своїм новим «чемпіоном на мільйон доларів» і передав йому . Перший телевізійний матч Остіна у WWF вийшов в етер 15 січня: у ньому він переміг Метта Гарді.
Образ Рингмайстера не влаштовував Остіна, тому невдовзі він почав шукати нове рингове ім'я для більш холоднокровного та беземоційного персонажа. Серед запропонованих WWF варіантів були Ice Dagger та Chilly McFreeze. Ім'я «Stone Cold» виникло після того, як його тодішня дружина Джині Кларк порадила йому випити чай, доки той не став «зовсім холодним» (). 11 березня в епізоді Raw Остін уперше провів матч під ім'ям «Льодова Брила» Стів Остін (), зустрівшись із Савіо Вегою.
31 березня Остін дебютував на Реслманії XII, де переміг Вегу. Їхнє суперництво продовжилося протягом наступних місяців і завершилося матчем із ременем () на . За умовами матчу в разі поразки Остіна Дібіасі мав залишити WWF. Вега переміг, унаслідок чого співпраця Остіна з Дібіасі завершилася.
«Austin 3:16» і суперництво з Бретом Гартом (1996—1997) 23 червня 1996 року Остін взяв участь у турнірі King of the Ring, де в півфіналі переміг Марка Меро, а у фіналі — Джейка Робертса. Після перемоги Остін висміяв релігійний образ Робертса та, посилаючись на 16-й вірш 3-го розділу Євангелія від Івана, ужив вислів «Austin 3:16». Фраза стала одним із найвідоміших гасел у професійному реслінгу та сприяла стрімкому зростанню популярності Остіна.
Протягом другої половини 1996 року Остін неодноразово кидав виклик Брету Гарту, який на той час узяв перерву у виступах. Після повернення Гарта вони зустрілися 17 листопада на Survivor Series, де Гарт переміг Остіна. Суперництво продовжилося на Royal Rumble 19 січня 1997 року. Під час Гарт викинув Остіна за межі рингу, однак судді цього не помітили. Остін повернувся до матчу та зрештою усунув Гарта останнім, здобувши свою першу перемогу в «Королівській битві».
Після того як Шон Майклз звільнив титул чемпіона WWF, Остін, Гарт, Вейдер і Трунар 16 лютого зустрілися в матчі чотирьох на за вакантне чемпіонство. Остін вибув із матчу, однак згодом втрутився в його перебіг; переможцем став Гарт.
Кульмінацією суперництва став матч за правилами підкорення на Реслманії 13 23 березня 1997 року зі спеціальним запрошеним суддею Кеном Шемроком. Наприкінці матчу Гарт застосував больовий прийом Sharpshooter; Остін відмовився здатися та знепритомнів, після чого Шемрок зупинив поєдинок і присудив перемогу Гарту. Після матчу Гарт продовжив атакувати Остіна, що спричинило зміну сприйняття обох персонажів аудиторією: Остін став улюбленцем публіки, тоді як Гарт перейшов до ролі антагоніста.
Суперництво з «Фундацією Гартів» і травма шиї (1997) Після Реслманії суперництво Остіна з Гартом поширилося на створене ним угруповання . 26 травня Остін і Шон Майклз перемогли Оуена Гарта та Британського Бульдога, здобувши командне чемпіонство світу WWF. 6 липня на Остін, Кен Шемрок, Голдаст і зустрілися з п'ятьма учасниками «Фундації Гартів» у командному матчі. Перемогу здобула команда Гартів після того, як Оуен утримав Остіна.
3 серпня на SummerSlam Остін зустрівся з Оуеном Гартом у матчі за інтерконтинентальне чемпіонство WWF. Під час виконання piledriver Гарт невдало приземлив Остіна на голову, внаслідок чого той зазнав перелому шиї та тимчасового паралічу. Попри травму, Остін завершив матч і переміг Гарта утриманням, уперше здобувши інтерконтинентальний титул. Через отриману травму він був змушений тимчасово припинити виступи та згодом звільнив чемпіонство.
Під час відновлення Остін продовжував з'являтися в телевізійних програмах WWF. 22 вересня в епізоді Raw Вінс Макмен, який тоді ще переважно виступав у ролі коментатора, намагався переконати Остіна не виходити на ринг без медичного дозволу. У відповідь Остін уперше провів Макмену свій прийом Stone Cold Stunner. Цей епізод став початком їхнього тривалого екранного протистояння.
Після повернення до матчів Остін 9 листопада на Survivor Series переміг Оуена Гарта та вдруге здобув інтерконтинентальне чемпіонство. Після цього він розпочав суперництво зі Скелею, який був учасником . На 7 грудня Остін переміг Скелю та зберіг титул. Наступного вечора Макмен наказав провести матч-реванш, однак Остін відмовився захищати чемпіонство й добровільно передав його Скелі, зосередившись на боротьбі за головний титул WWF.
Суперництво з Вінсом Макменом (1998—1999) 18 січня 1998 року Остін вдруге поспіль переміг у «Королівській битві», останнім усунувши Скелю. Наступного вечора на Raw він вступив у сутичку з колишнім чемпіоном світу з боксу у важкій вазі Майком Тайсоном, якого Вінс Макмен залучив до майбутньої «Реслманії XIV». Тайсон зрештою став спеціальним представником біля рингу в титульному матчі Остіна проти Шона Майклза. 29 березня на самому pay-per-view шоу Остін переміг Майклза після прийому Stone Cold Stunner, а Тайсон відрахував вирішальне утримання. Таким чином Остін уперше здобув чемпіонство WWF.