7-й зведений козачий полк (, ) — військовий підрозділ Вермахту періоду другої світової війни, що складався з колаборантів козаків.
Історія Згідно з наказом командування Вермахту від 18 червня 1942 полонених козаків належало відправляти до збірного табору у місті Славута КАЗАЧЬИ ЧАСТИ В 1941–1943 гг. . Відібраних там козаків переводили до навчального табору у Шепетівці, де мали б сформувати козачу бригаду. У липні 1942 у Шепетівці серед інших військових частин було організовано 7-й зведений козачий полк, що складався майже з тисячі бійців, розподілених у десяти кавалерійських сотнях. З жовтня 1942 полк перекинули в район Дорогобужу для боротьби з партизанами. Та вже у листопаді-грудні 1942 на основі 1-го батальйону сформували 624-й козачий батальйон, а на основі 2-го батальйону 625-й козачий батальйон 703-го полку (східного) особливого призначення703-я ВОСТОЧНАЯ (русско-казачья) БРИГАДА ОСНАЗ (переформатований згодом у 750-й Козачий полк). кожен з батальйонів складався з п'яти рот.
Посилання Казачьи части в составе германской армии. 1941-45 гг. Сергей Чуев :: Проклятые солдаты. Предатели на стороне III рейха:
Примітки