Ка́мера згоря́ння () — пристрій із замкненим простором або сам замкнутий простір двигуна внутрішнього згоряння, в якому в результаті згоряння пального (газоподібного, рідкого або твердого) здійснюється підвищення температури робочого тіла, яке в нього надходитьДСТУ 2340-94 Установки газотурбінні. Терміни та визначення..
Види та застосування Камери згоряння бувають: періодичної дії (напр., в поршневих двигунах внутрішнього згоряння, в пульсуючих повітряно-реактивних двигунах); безперервної дії (напр., в газотурбінних, турбореактивних двигунах, рідинних ракетних двигунах тощо)
У поршневих двигунах камера згоряння зазвичай утворена внутрішньою поверхнею головки циліндра і днищем поршня. Камери згоряння газотурбінних двигунів найчастіше вбудовуються безпосередньо в двигун. У камері згоряння відбувається утворення паливної суміші, спалювання її та підведення газового потоку продуктів згоряння на вхід газової турбіни. У турбореактивних та рідинних ракетних двигунах продукти згоряння, розганяючись в соплі, встановленому за камерою згоряння, створюють реактивну тягу. Камера згоряння безперервної дії — один з найважливіших вузлів авіаційних і космічних двигунів, енергетичних і транспортних газотурбінних установок, які широко застосовуються в енергетиці, хімічній промисловості, на залізничному транспорті, морських і річкових суднах, в авіації та космонавтиці.
Особливості камер згоряння поршневих ДВЗ
Протягом короткого циклу роботи двигуна має відбуватися не лише згоряння, а й попереднє приготування горючої суміші (за винятком застарілих карбюраторних двигунів). Тому форма камери згоряння, розміщення форсунки і клапанів/вікон має забезпечувати як приготування суміші, так і її згоряння з мінімальними тепловтратами в стінки. Крім того, важливим є дотримання екологічних норм.
У двигунах з іскровим запалюванням камера згоряння може бути шатрового, півсферичного, лінзовидного, клинового, та більш рідкісних типів. Рух фронту полум'я має забезпечувати приблизно однакову швидкість згоряння, щоб робота двигуна не була «жорсткою». З міркувань детонаційної стійкості шлях полум'я повинен бути найкоротшим, а остання порція суміші не повинна розташовуватися в зоні випускних клапанів. У системах з розшаруванням заряду підвищення детонаційної стійкості досягають збідненням останньої порції суміші. Камера повинна бути компактною, щоб зменшити тепловіддачу в стінки. Подача палива — через карбюратор, у колектор або пряме впорскування в циліндр.
У двигунах із запалюванням від стиснення форма камер буває різноманітнішою і визначається обраним методом сумішоутворення (випаровування палива). Це може бути вихрова камера або передкамера в головці блока, або камера в поршні (див. рисунок). Сумішоутворення — плівкове, об'ємно-плівкове, об'ємне. Метод уприскування — лише прямий. Останнім часом з використанням ефективної системи Common Rail значно поліпшило показники двигунів з об'ємним сумішоутворенням, так що різноманітність камер зазнала скорочення.
Див. також Ступінь стиску двигуна внутрішнього згоряння Топка
Примітки
Джерела Абрамчук Ф. І., Гутаревич Ю. Ф., Долганов К. Є., Тимченко І. І. Автомобільні двигуни: Підручник. — К.: Арістей, 2006. — 476 с. — ISBN 966-8458-26-5
Теория и расчёт воздушно-реактивных двигателей. Учебник для вузов. / В. М. Акимов, В. И. Бакулев, Р. И. Курзинер, В. В. Поляков, В. А. Сосунов, С. М. Шляхтенко. Под редакцией С. М. Шляхтенко. 2-е издание, переработанное и дополненное. — М.: Машиностроение, 1987. — 568 с.
Посилання Турбореактивний двигун. Загальний принцип роботи