Біг Ма́ма То́рнтон (), справжнє ім'я Ві́ллі Мей То́рнтон (; 11 грудня 1926, Монтгомері, Алабама – 25 липня 1984, Лос-Анджелес, Каліфорнія) — американська співачка, авторка пісень і виконавиця (ударні, губна гармоніка); представниця жанрів ритм-енд-блюз, блюз і традиційний джаз.

Відома як перша виконавиця пісні «Hound Dog» (пізніше записаної Елвісом Преслі). Записувалась з відомими музикантами, таким як Мадді Вотерс, Бадді Гай та ін. Біографія Віллі Мей Торнтон народилась 11 грудня 1926 року в Монтгомері, штат Алабама. Донька Джорджа Торнтона і Метті Хагнес/Х'юс. Була однією з семи братів і сестер. Батько був пастором, а мати співала у церковному хорі, тому дівчинка з дитинства була оточена музикою. Саме у церкві почала співати госпели, а старший брат навчив її грати на барабанах і губній гармоніці – у майбутньому видатний музикант, відомий як Гарп Торнтон. Мати Віллі померла, коли їй було 14 років. У 1941 році після смерті матері влаштувалась працювати прибиральницею у місцевому барі. Одного дня співачка бару не змогла виступити і юній Торнтон довелось її замінити. Пізніше брала участь у конкурсі талантів, який виграла. Саме на цьому конкурсі її помітив відомий промоутер Семмі Грін і запропонував приєднатися до його шоу Hot Harlem Revue. Наступні 7 років працювала у шоу Гріна, з яким гастролювала по всьому південному-сходу Сполучених Штатів. За міцний голос і брутальне виконання її називали «Новою Бессі Сміт».

У 1948 році Торнтон залишила шоу і оселилась у Х'юстоні, де згодом значно вплинула на формування такого стилю як «техаський блюз». В цей період працювала з двома продюсерами: керівником джаз-оркестру Джонні Отісом та імпресаріо Доном Робі. Робі вперше почув Торнтон у х'юстонському клубі «ElDorado Ballroom» і був вражений рідкісним для співачки грати на декількох інструментах (ударні і губна гармоніка). Він вмовив її підписати 5-річний контракт з лейблом звукозапису Peacock Records (у майбутньому Duke-Peacock), виступив продюсером її перших записів і дав можливість виступати у клубі «The Bronze Peacock», а також на південному гастрольному шляху, відомому як «Chitlin' Circuit». Маршрут включав в себе клуби півдня і сходу США, що були визнані безпечними для афро-американських музикантів: від Cotton Club в Гарлемі до маленьких містечок Міссісіпі. Так, Торнтон і провела початок 1950-х років, подорожуючи по широкій території та записуючись для Робі і Джонні Отіса у Х'юстоні чи Лос-Анджелесі.

У 1952 році разом з іншим музикантом Peacock, Джонні Отісом, вона записала пісню «Hound Dog». Пісня посіла 1-е місце в ритм-енд-блюзовому чарті журналу «Billboard» і протрималася там протягом 7 тижнів. Хоча цей запис зробив її зіркою і розійшовся двохмільйонним тиражем, Торнтон не отримала за нього багато грошей (лише 500 доларів). До 1957 року продовжила записуватися на Peacock, і гастролювала з Джуніором Паркером і Естер Філліпс. У 1952 році після виступу в концертному залі Apollo в Нью-Йорку, отримала прізвисько «Біг Мама» («Велика Мама»). Причинами прізвиська стали зріст співачки (180 см), досить велика статура (її вага тоді складала близько 130 кг) і низький, грубий голос. У 1954 році вона стала очевидцем самогубства блюзового співака Джонні Ейса.

Її кар'єра пішла на спад наприкінці 1950-х і напочатку 1960-х років. Вона залишила Х'юстон і переїхала в Сан-Франциско, де виступала в місцевих клубах. У 1965 році виступила на Американському фолк-блюзовому фестивалі в Європі. В том ж році, Торнтон записала в Англії альбом In Europe (з Бадді Гаєм, Волтером Гортоном і Фредді Белоу) і наступного року — Big Mama Thornton with the Chicago Blues Band (з Мадді Вотерсом, Джеймсом Коттоном і Отісом Спенном) в Сан-Франциско. Обидва альбоми вийшли на лейблі Arhoolie Records. Виступала на джазовому фестивалі в Монтеррей у 1966 і 1968 роках. В 1968 році вийшов альбом «Ball 'n' Chain» разом з Лайтніном Гопкінсом і Ларрі Вільямсом. До альбому увійшли пісні Торнтон «Wade in the Water», «My Love» і «Ball 'n' Chain», Гопкінса — «Money Taker» і «Prison Blues». У вересні 1968 року виступили на рок-фестивалі Скай-Рівер разом з Grateful Dead, Джеймсом Коттоном і Santana. У 1969 році її альбом Stronger Than Dirt, видайний на Mercury, посів 198-е місце в чарті The Billboard 200.

На початку 1970-х років здоров'я Торнтон було підірване алкоголізмом. Попри те, що потрапила у серйозне ДТП, вона знайшла в собі сили виступити у 1973 році на джазовому фестивалі в Ньюпорті з Мадді Вотерсом, Едді «Клінгед» Вінсоном і Б.Б. Кінгом. Результатом виступу став альбом The Blues—A Real Summit Meeting, виданий на Buddha Records.

Одним з останніх альбомів для Торнтон став Jail (1975), випущений на лейблі Vanguard Records. Він складався з двох виступів середини 70-х років, записаних в двох східно-західних в'язницях. На той час Торнтон очолювала власний гурт, до якого входили Джордж «Гармоніка» Сміт, гітаристи Дуг Мак-Леод, Бі Х'юстон і Стів Ваксман, барабанщик Тодд Нельсон, саксофоніст Білл Поттер, басист Брюс Сіверсон і піаніст Джей-Ді Ніколсон. У 1979 році взяла участь у блюзовому фестивалі в Сан-Франциско. Записувалась на лейблах Vanguard, Mercury та інших невеликих студіях 70-х років, і активно брала участь у фестивалях до самої смерті. У 1981 году знову потрапила в автомобільну аварію, тому на концерті в Пасадені, не могла стояти на сцені.

Померла 25 липня 1984 року від серцевого нападу у віці 57 років у Лос-Анджелесі, Каліфорнія. Того ж року була посмертно включена до Зали слави блюзу.

Визнання Торнтон була шість разів номінована на премію Blues Music Awards. У 1956 році Елвіс Преслі записав свою версію пісні «Hound Dog», а Дженіс Джоплін в 1967 году — «Ball 'n' Chain». «Ball 'n' Chain» була включена Залою слави рок-н-ролу в «список 500 пісень, які вплинули на рок-н-рол». Запис «Hound Dog» (1952, Peacock) в оригінальному виконанні Торнтон був включений до Зали слави блюзу.

Дискографія Альбоми In Europe (Arhoolie, 1966) Big Mama Thornton and the Chicago Blues Band (Arhoolie, 1966) Ball N' Chain (Arhoolie, 1968) Stronger Than Dirt (Mercury, 1969) The Way It Is (Mercury, 1969) Maybe (Roulette, 1970) She's Back (Backbeat, 1970) Saved (Backbeat, 1973) Jail (Vanguard, 1975) Sassy Mama! (Vanguard, 1975) Mama's Pride (Vanguard, 1975)

Сингли «All Fed Up»/«Partnership Blues» (Peacock, 1951) «No Jody For Me»/«Let Your Tears Fall Baby» (Peacock, 1951) «Everytime I Think of You»/«Mischievous Boogie» (Peacock, 1952) «Hound Dog»/«Night Mare» (Peacock, 1953) «Cotton Pickin' Blues»/«They Call Me Big Mama» (Peacock, 1953) «I Ain't No Fool Either»/«Big Change» (Peacock, 1953) «I Smell a Rat»/«I've Searched the Whole World» (Peacock, 1955) «Stop Hoppin' On Me»/«Story of My Blues» (Peacock, 1954) «Rock-A-Bye Baby»/«Walking Blues» (Peacock, 1955) «The Fish»/«Laugh, Laugh, Laugh» (Peacock, 1955) «Tarzan and the Dignified Monkey»/«How Come» (Peacock, 1955) «Just Like a Dog (Barking Up the Wrong Tree)»/«My Man Called Me» (Peacock, 1957) «Before Day»/«Me and My Chauffeur» (Kent, 1965)

Примітки

Література Основна література

Додаткова література Dicaire, David. Blues Singers: Biographies of 50 Legendary Artists of the Early 20th Century. Jefferson, N.C.: McFarland Press, 1999. Grattan, Virginia. American Women Songwriters: A Biographical Dictionary. Westport, Conn.: Greenwood, 1993. Smith, Jesse Carney, ed. Powerful Black Women. Detroit: Visible Ink Press, 1996.

Посилання Біографія на Allmusic Біографія на сайті Енциклопедії Алабами Профіль на Discogs