Імперське абатство (, також Reichsklöster та Reichsstifte) — релігійний дім у Священній Римській імперії, який мав статус прямого підпорядкування імператору (безпосереднього імперського лену; ), що означало самостійність від влади інших князів імперії. Статус безпосереднього імперського лену надавав імперським абатствам та монастирам імунітет від влади місцевого єпископа, право збирати податки та відправляти правосуддя.
Очолювались імперські абатства імперським абатом () або імперською абатисою () (відповідно імперське пробство або приорат () очолювались імперським пробстом (). Деякі з найзначніших імперських абатств мали ранг духовних князівств і очолювались князями-абатами та князями-пробстами, чий статус був рівний статусу князя-єпископа. Але більшість з них (такі князівства мали часто дуже незначну територію) мали ранг імперських прелатів () та належали до Лави прелатів, яка у 1575 р. була розділена на Колегію швабських імперських прелатів та Колегію рейнських імперських прелатів, маючи колективний голос у Рейхстазі.
Звичайною справою для голів духовних домів, що не належали до імперських абатств, було мати подібні до них титули навіть не маючи прав безпосереднього імперського лену. Наприклад: князь-єпископ Санкт-Галленський зберігав титул імперського абата аж до секуляризації 1798 р., хоча його абатство втратило статус імперського абатства у 1648 р.; абат Мурі за сильної підтримки Габсбурґів став імперським князем у 1710 р., хоча на той час абатство знаходилось на території Швейцарії.
Список імперських абатств До цього списку включені князівства, імперські абатства (Reichsabteien та -klöster), імперські колегії (Reichsstifte), імперські пробства та приорати (Reichspropsteien) і єдине імперське картузіанське абатство (Reichskartause). Багато з імперських абатств були розпущені під час Реформації, інші були приєднані до значніших держав імперії. Ті з абатств, які знаходились на території Ельзасу та Швейцарії були виведені з імперії у 1648 році, коли Ельзас був приєднаний до Франції і Швейцарія отримала незалежність. Більшість ж з них були секуляризовані у період Великої французької революції, Наполеонівських воєн та, остаточно, під час медіатизації 1803 р. Та ж невелика їх кількість, що вистояла загубила свої імперські звання разом із падінням Священної Римської імперії у 1806 р.
Скороченя: «SC» — Швабська колегія імперських прелатів «RC» — Рейнська колегія імперських прелатів «RA» — імперське абатство «RP» — імперське пробство «RF» — імперське князівство «RU» — передує даті надання прав безпосереднього імперського лену (Reichsunmittelbarkeit).