Абрамов Володимир Миколайович (21 січня 1862 — 2 листопада 1920) — генерал-майор царської армії, військовий діяч часів громадянської війни в Росії.
Життєпис У службу вступив 1 вересня 1880. Закінчив 2-е військове Костянтинівське училище (1882). Службу почав у складі 148-го Пехотного Каспійського полку.
Закінчив Олександрівську Військово-юридичну академію (по 2-му розряду). Помічник військового прокурора, військовий слідчий, військовий суддя Іркутського військово-окружного суду (01.05.1906-28.02.1908). Військовий суддя Віленського військово-окружного суду (28.02.1908-28.03.1913). Військовий суддя Одеського військово-окружного суду (з 28.03.1913)
У 1918 в гетьманській армії, 20 листопада 1918 призначений на посаду начальника суду 5-ї дивізії. У Добровольчої армії і ЗСПР. З 14 січня 1919 — військовий суддя одеського військово-окружного суду, з 2 вересня 1919 — у резерві чинів при штабі ЗСПР. Голова військово-корпусного суду і військово-слідчій комісії.
Захоплений червоними в Одесі. Засуджений 14 жовтня 1920. Розстріляний.
Військова служба підпоручик (07.08.1882) поручик (07.08.1886) штабс-капітан (01.04.1890) капітан (05.04.1892) підполковник (02.04.1895) полковник (18.04.1899) генерал-майор (22.04.1907)
Нагороди орден Св. Станіслава 3-го ступеня (1896) орден Св. Анни 3-го ступеня (1902) орден Св. Станіслава 2-й ступеня (1907) орден Св. Володимира 3-го ступеня (1910) орден Св. Анни 1-го ступеня (03.01.1916).
Джерела Волков С. В. «Энциклопедия Гражданской войны. Белое движение». СПб, 2003. Павловский И. Ф. «Исторический очерк Петровского Полтавского Кадетского Корпуса». — Полтава. 1890