Рабепразол — синтетичний препарат, що є похідним бензимідазолуhttp://www.lvrach.ru/2012/07/15435465/ та належить до групи інгібіторів протонної помпиhttp://compendium.com.ua/akt/82/32/rabeprazolum http://www.gastroscan.ru/literature/authors/2119 , що застосовується пероральноhttp://www.gastroscan.ru/handbook/144/2301 http://www.mednovosti.by/journal.aspx?article=5079 та парентерально. Рабепразол уперше синтезований у Японії у лабораторії компанії «Eisai Co.» та застосовується у клінічній практиці з 1998 року.
Фармакологічні властивості Рабепразол — синтетичний препарат, що є похідним бензимідазолу та належить до групи інгібіторів протонної помпи. За хімічним складом є рацематом двох енантіомерів — S-рабепразолу та R-рабепразолу (дексрабепразолу), із яких активнішим є R-ізомер, який з 2015 року включений до АТХ до групи A02 як окремий препарат, до якої входять інші інгібітори протонної помпи.http://www.gastroscan.ru/handbook/144/7444 Механізм дії препарату полягає у інгібуванні ферменту парієтальних клітин шлунка H+/K+ АТФази (який також називають протонною помпою), що призводить до блокування перенесення іонів водню із парієтальних клітин у порожнину шлунка та гальмування кінцевого етапу секреції соляної кислоти.http://www.gastroscan.ru/literature/authors/6497 Після введення в організм рабепразол накопичується в каналах обкладочних клітин шлунка, саме у просвіт яких заходять частини молекул протонної помпи, де виключно і відбувається взаємодія препарату із ферментом H+/K+ АТФазою виключно парієтальних клітин шлунка. Найвища ефективність рабепразолу спостерігається при показнику pH шлункового соку рівному 4, і залишається високою при зниженні кислотності шлунка до показника pH рівному 5, коли інші інгібітори протонної помпи перестають діяти. Рабепразол пригнічує секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами слизової оболонки шлунка; у тому числі як спонтанну (базальну), так і стимульовану гістаміном, гастрином та ацетилхоліном. Оскільки застосування рабепразолу знижує рівень кислотності шлунка, то це призводить до стимуляції вироблення гастрину.http://www.gastroscan.ru/literature/authors/7289 Рабепразол має власну активність проти Helicobacter pylori, використовується у схемах ерадикації цього мікроорганізму, та має власні гастропротекторні властивості, пов'язані з високою тривалістю антисекреторної функції препарату та потенціюванням дії антибіотиків, які входять до схем антихелікобактерної терапії.http://www.gastroscan.ru/literature/authors/2002 Рабепразол має середній час зв'язування із протонною помпою — 30 годин, аналогічно омепразолу, тоді як у пантопразолу цей час найвищий і становить 46 годин, а у лансопразолу становить лише 15 годин, і є найкоротшим з усіх представників групи блокаторів протонної помпи. Рабепразол у меншому ступені, ніж омепразол, взаємодіє із системою цитохрому Р-450, та може застосовуватися разом із клопідогрелемhttp://medreview.com.ua/issues/22/article8 ; а також разом із варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом. При застосуванні рабепразолу в дозі 20 мг/добу протягом 4 тижнів спостерігається заживлення виразки дванадцятипалої кишки у 90—100% хворих, при застосуванні протягом 8 тижнів аналогічної дози препарату при виразці шлунка заживлення виразки спостерігається у 91% хворих. Рабепразол також ефективний при застосуванні з профілактичною метою для попередження повторних шлунково-кишкових кровотеч у хворих виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, які були ускладнені кровотечею.http://www.lvrach.ru/2014/12/15436129 Висока ефективність рабепразолу спостерігається при застосуванні даного препарату і при гастроезофагальній рефлюксній хворобі. Рабепразол допущений для лікування гастоезофагальної рефлюксної хвороби у дітей віком від 1 року.http://medpharmconnect.com/News/Pharma_RD_News/13389.htm При тривалому застосуванні рабепразолу спостерігається збільшення кількості хромафінних клітин у слизовій оболонці шлунка. У 2010 році FDA випустило бюлетень із попередженням про підвищений ризик переломів стегна, зап'ястя та хребта при тривалому (понад 1 року) або при застосуванні у високих дозах препаратів із групи блокаторів протонної помпи (у тому числі рабепразолу, а також омепразолу, пантопразолу, лансопразолу, езомепразолу та декслансопразолу).http://www.gastroscan.ru/literature/authors/3427
Фармакокінетика Рабепразол швидко та повністю всмоктується при прийманні всередину, біодоступність препарату складає 52% при пероральному застосуванні. Максимальна концентрація рабепразолу в крові досягається протягом 2—5 годин (у середньому 3,5 годин). Рабепразол майже повністю (на 97%) зв'язується з білками плазми крові. Рабепразол всмоктується у слизовій оболонці тонкого кишківника, та накопичується у парієтальних клітинах шлунка. Після всмоктування рабепразол перетворюється у активну форму — сульфенамід, та незворотно зв'язується із молекулою цистеїну протонної помпи. У інших тканинах рабепразол не створює високих концентрацій, погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр, може проходити через плацентарний бар'єр та виділятися у грудне молоко. Метаболізується рабепразол у печінці із утворенням кількох неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно із сечею (90%), частково із фекаліями (10%). Період напіввиведення препарату становить 1—2 години, у літніх людей цей показник підвищується приблизно на 60%, при печінковій недостатності період напіввиведення рабепразолу збільшується до 12,3 години, а при нирковій недостатності період напіввиведення незначно зростає.
Показання до застосування Рабепразол застосовується при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, синдромі Золлінгера-Еллісона, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та рефлюкс-езофагіті, у схемах ерадикації Helicobacter pylori.http://www.vidal.ru/drugs/molecule/1232 Рабепразол застосовується також для профілактики та лікування медикаментозних уражень шлунка та дванадцятипалої кишки, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами та тієнопіридинами.
Побічна дія При проведенні спостережень виявлено, що при застосуванні рабепразолу побічні ефекти виникають переважно у 1—2% пацієнтів. Найчастіше при застосуванні препарату спостерігалися висипання на шкірі, нежить, нудота, діарея, головний біль, запаморочення. Також при застосуванні препарату можуть спостерігатися наступні побічні ефекти: Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — рідко кашель, синусит, бронхіт, грипоподібний синдром, часті інфекції верхніх дихальних шляхів, гарячка, свербіж шкіри, гіпергідроз. З боку травної системи — нечасто (0,1—1%) блювання, біль у животі, запор, метеоризм; рідко зниження апетиту, стоматит, гастрит. З боку нервової системи — рідко (0,01—0,1%) загальна слабість, сонливість або безсоння, депресія, тривога, порушення зору. Зміни в лабораторних аналізах — рідко спостерігаються лейкоцитоз, підвищення активності амінотрансфераз в крові.
Протипокази Протипоказами до застосування рабепразолу є підвищена чутливість до препарату, вагітність та годування грудьми, злоякісні пухлини травної системи. З обережністю рабепразол застосовується при порушеннях функції печінки та в дитячому віці.
Форми випуску Рабепразол випускається у вигляді таблеток та капсул по 0,01 та 0,02 г і порошку для ін'єкцій у флаконах по 0,02 г. Рабепразол разом із орнідазолом та кларитроміцином входить до складу комбінованого препарату «Орністат».Орністат - неофіційна база нормативно-директивних документів МОЗ України
Примітки
Джерела Рабепразол (ін'єкц.) на сайті mozdocs.kiev.ua Рабепразол (таб.) на сайті mozdocs.kiev.ua http://www.rlsnet.ru/mnn_index_id_2809.htm