Антін Хомич Како́вський (26 січня 1871, село Пришивальня, Київська губернія — 3 березня 1953, Київ) — український лікар, вчений, педагог-вихователь, винахідникАнтін Каковський — видатний український терапевт, науковець і винахідник. — в книзі: . Винайшов (1910) методику підрахунку клітинних елементів у сечі, яку пізніше (1925) вдосконалив шотландець, професор Стенфорду (проба Каковського — Аддіса). Запропонував низку інструментів: предметний мікрометр, металеве зубне дзеркало, гортанне асептичне дзеркало, які отримали світове визнання.Антін Хомич Каковський, на стор. 3: Я. В. Ганіткевич. Внесок українських лікарів у світову медицину. 6 стор. / Вперше наводяться короткі дані про 55 українських лікарів (лікарів України), які збагатили світову медицину Публікувався в Німеччині, Франції, Англії, Бельгії, Австро-Угорщині, США. Піддавався репресіям комуністичного режиму. В СРСР переважно замовчуваний.

Біографія Народився 26 січня 1871 року в селі Пришивальня Васильківського повіту Київської губернії у священицькій родині. Батько Хома Федорович Каковський та мати Марія Костянтинівна з Троцьких.

Закінчив Київську Духовну семінарію у 1892 році. У 1892—1894 роках навчався у Томському Імператорському університеті, потім — на медичному факультеті Київського імператорського університету Св. Володимира, після закінчення якого 1898 року здобув диплом лікаря.

З 1899 року працював лікарем Олександрівської лікарні міста Києва. Був першим інтерном Феофіла Яновського, сторінка XXVIII.

У фармакологічній лабораторії професора при Ростоцькому університеті підготував до захисту докторську дисертацію з медициниИзъ фармакологической лабораторіи проф. R. Kobert'а в Rostock'ѣ. О вліяніи различныхъ веществъ на вырѣзанное сердце холоднокровныхъ и теплокровныхъ животныхъ . Диссертація лѣкаря А. Ф. Каковскаго на степень Доктора Медицины. — Юрьевъ, 1904. — 244 с., яку захистив у 1904 році в Юр'ївському університетіРудольф Коберт був професором Дерптського університету у 1886—1896 роках. 1893 року університет перейменували на Юр'ївський, Коберт звільнився . З 1899 року — професор фармакології, фізіологічної хімії та медицинської історії в Ростоцькому університеті.

Працював у Київському Імператорському університеті святого Володимира під керівництвом професора Феофіла Яновського. Отримав посаду приват-доцента медичного факультету Київського Імператорського університету Святого Володимира. З 1916 до 1925 року викладав на медичному факультеті Харківського університету (1920 — Харківська медична академія, з 1921 — Харківський медичний інститут).

Перед Другою Світовою Війною та в післявоєнні роки працював у Києві лікарем-гомеопатомА. П. Мощич, д. мед. н., проф. каф. дит. оторинолярингол., аудіол. і фоніатр. НМАПО ім. П. Л. Шупика. Гомеопатія в Україні: головні сторінки історії. // Фітотерапія. Часопис — № 4, 2018, с. 17-37. У найближче оточення Разумова входили лікарі-гомеопати Ольховський В. Г., Каковський А. Х., Цибаровский М. Н., Петров В. І., Воротинцев В. М., Лубчанська В. К., Омельчук К. С.Каковські Антон Фомич Каковский был известным врачом. Он был один из первых врачей широко использовавших гомеопатиюЯрослав Ганіткевич. Українська вища медична школа в окупованому гітлерівцями Києві (1941—1942) // Наук. т-во ім. Т. Шевченка: онлайн-журн. т-ва. — 2010. … київського професора Антона Каковського, неординарного українського вченого, фармаколога, винахідника, фітотерапевта і гомеопата, автор статей «Лечение больных гриппом», «Лечение язвенных болезней желудка и 12-перстной кишки гомеопатическим методом»А. В. Патудин, В. С. Мищенко. Летопись российской гомеопатии (1824—1995). — Москва: Российское гомеопатическое общество , 2015. — Перед Второй мировой войной и в послевоенные годы гомеопатическое лечение успешно применял профессор А. А. Каковский Научный рецензент — , доктор медицинских наук, профессор, заведующая кафедрой госпитальной педиатрии № 2, декан педиатрического факультета , вице-президент Российского гомеопатического общества Ильенко Лидия Ивановна .

Помер у Києві 3 березня 1953 року, похований на Байковому цвинтарі.

Наукова діяльність Дисертація на ступінь доктора медицини «О влиянии различных веществ на вырезанное сердце холоднокровных и теплокровных животных»  була захищена у Юр'ївському університеті у 1904 році.

Бувши представником нефрологічного напрямку терапевтичної школи Ф. Г. Яновського, запроваджував методи лікування нефритів, зокрема використовував дієтотерапію: «Пряности при нефритах» (Новое в медицине № 11 стр. 14-16); «О влиянии употребления в пищу грибов на течение нефритов» (Русский врач, 1912 № 42, 1743) Для контролю методів лікування ним був розроблений аналіз множинного визначення еритроцитів та лейкоцитів у сечі, яка збиралася у продовж восьми годин після сну.

Вперше спосіб збору сечі та підрахунок еритроцитів і лейкоцитів було винайдено Каковським у 1910 році (Русский врач, 1910, 14, 1444 та німецькому Deutsche Medizinische Wochenschrift, 1910, 51)Zur Methodik der Zählung organisierter Harnelemente , A. Kakowski in Kiew // Deutsche Medizinische Wochenschrift, 1910; 36 (51): 2391—2394 see also: Bemerkungen zu der Arbeit von A. Kakowski «Zur Methodik der Zählung organischer Harnelemente» in No. 51 (1910) Dtsch Med Wochenschr 1911; 37 (04): 173—173http://www.nephrologyjournal.ru/download/…/586.pdf.

Педагогічна діяльність Викладав курс лекцій «Терапевтичної техніки», методи догляду за хворими, питання відносин між лікарями, основи фізеотерапії та ін. Окрім цього передавав свій багатий практичний досвід. У книзі професорів Гелія Аронова та Анатолія Пелещука «Легенди і бувальщина київської медицини» про Каковського написано такеА. Попов. Історія гомеопатії в Україні, частина 2 (більшовицький терор та радянська влада):

Примітки

Джерела

Антін Каковський — видатний український терапевт, науковець і винахідник. — в книзі:

Література Г. Ю. Аронов, А. П. Пелещук. Легенди і бувальщина київської медицини (люди, факти, події, документи). НМУ , видавництво Століття / «Век», Київ, 2001. 304 с. ISBN 966-95952-0-7, . А. В. Патудин, В. С. Мищенко. Летопись российской гомеопатии (1824—1995) . — Москва: Российское гомеопатическое общество, 2015. — 304 с. ISBN 978-5-903139-54-5

Посилання