Степа́н Фе́дорович Апра́ксін (; — ) — російський полководець, генерал-фельдмаршал. В роки Семирічної війни — головнокомандувач російської армії.
Життєпис Син стольника Федора Карповича Апраксіна й Олени Леонтіївни Кокошкіної. У дитинстві втратив батька й, після другого шлюбу матері з начальником Таємної канцелярії Андрієм Ушаковим, виховувався в сім'ї свого родича графа Петра Матвійовича Апраксіна. За тогочасним звичаєм 1718 року вступив на службу солдатом у Преображенський полк і за правління Петра II був уже капітаном. Потім перейшов у Семенівський полк і отримав від імператриці Анни Іванівни чин секунд-майора.
Російсько-турецька війна (1735—1739) Під час російсько-турецької війни 1735—1739 років перебував під знаменами головнокомандувача Дніпровською армією Бурхарда Мініха. У 1737 році відзначився при облозі Очакова, за що отримав чин прем'єр-майора.
У 1739 році отримав звання генерал-майора із залишенням черговим генералом при фельдмаршалові Мініху.
10 вересня прибув у Санкт-Петербург зі звісткою про взяття штурмом Хотина.
Перський період 1741 року генерал-майор С. Ф. Апраксін зустрічав на кордоні посольство Тахмас-Кулі-хана, підкорювача Моголу. Після зустрічі Тахмас-Кулі-хана з імператрицею Єлизаветою, наприкінці 1742 року посольство залишило межі Російської імперії.
Невдовзі по тому Степан Федорович був направлений посланцем у Персію.
Після повернення в Росію був генерал-крігскомісаром, віце-президентом Військової колегії.
У 1746 р. отримав чин генерал-аншефа і зроблений підполковником Семенівського полку.
5 вересня 1756 р. С. Ф. Апраксін отримав звання фельдмаршала.
Семирічна війна З вступом Росії у війну проти Пруссії, С. Ф. Апраксін був призначений головнокомандувачем російською армією. У травні 1757 року 100-тисячна російська армія вирушила з Ліфляндії в напрямку Німана. Початком військової компанії стали осада і взяття Мемеля 20-тисячною армією генерал-аншефа Вілліма Фермора.
Основні сили російської армії були зосереджені в рійоні Вержболово і Гумбіннена. Скориставшись нерішучістю росіян, фельдмаршал Йоган фон Левальд, попри дворазову перевагу супротивника, вирішив атакувати російський табір. Генеральна битва між російською і пруською арміями відбулась 19(30) серпня 1757 року поблизу Гросс-Єгерсдорфу й закінчилась доволі сумнівною перемогою російського війська.
Попри сподівання на подальший наступ, 27 серпня армія під керівництвом С. Ф. Апраксіна відійшла за Преголю з такою поспішністю, ніби росіяни зазнали поразки. Сам фельдмаршал посилався на труднощі з забезпеченням, що виникли.
Опала і останні роки Після відступу генерал-фельдмаршал С. Ф. Апраксін був відсторонений від командування російською армією й потрапив під слідство за звинуваченням у державній зраді. Його було заарештовано у Нарві й ув'язнено в палаці «Три Руки» поблизу Санкт-Петербурга.
Слідство не було доведене до кінця, оскільки під час одного з допитів 6(17) серпня 1758 року (за іншими даними — 1760 року) С. Ф. Апраксін помер внаслідок апоплектичного удару.
Сім'я Був одружений з Агрипиною Леонтіївною Соймоновою (4.06.1719—28.10.1771), донькою генерал-поручика Леонтія Яковича Соймонова і його дружини, Пелагеї Андріївни, до шлюбу Чапліної. Коли в 1756 році Апраксіна було призначено головнокомандуючим російськими військами в Пруссії імператриця Єлизавета Петрівна пожалувала Агрипину Леонтіївну чином дійсної статс-дами.
Післе падіння чоловіка вона залишила двір і оселилась в своєму підмосковному маєтку Льгово, який отримала в якості посагу. Після вступу на престол Петра III Апраксіна отримала дозвіл повернутися в Петербург й зайняла колишнє видне становище при дворі. Померла 28 жовтня 1771 року й була похована поряд з чоловіком на Лазарівському кладовищі Олександро-Невської лаври. В шлюбі мала двох доньок і сина. Єлена Степанівна (1735—1769), одна з перших красунь свого часу, з 1751 року була дружиною гофмейстера і сенатора князя Бориса Олександровича Куракіна (1733—1764); фаворитка великого князя Петра Федоровича. Марія Степанівна (1742—1796), фрейліна, з 1763 року одружена з поручиком Олександром Федоровичем Тализіним (1734—1787), учасником возведення Катерини II на престол, пізніше камергер і сенатор. Степан Степанович (1757—1827), генерал від кавалерії, Смоленський воєнний губернатор. Був одружений з князівною Катериною Володимирівною Голіциною (1770—1854), донькою відомої «Пікової дами» княгині Н. П. Голіциної, фрейліні, пізніше кавалерственна дама ордена св. Катерини і гофмейстерина.
Нагороди Орден Андрія Первозванного (1751) Орден Святого Олександра Невського (1739) Орден Білого Орла
Література Бантыш-Каменский Д. Биография российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. В 4-х частях. Репринтное воспроизведение издания 1840 года. Часть 1-2. — М.: Культура, 1990.
Посилання Былое России Предатель Родины. Как фельдмаршал Апраксин лишил Россию исторической победы