«Тварини, люди і мораль. Дослідження жорстокого поводження з тваринами» () — збірник статей про права тварин, опублікований у 1971-му під редакцією оксфордських філософів Стенлі та Рослінд Годловичів з Канади і Джона Гарріса з Великої Британії. Редактори були членами Оксфордської групи — групи аспірантів, створеної в Оксфордському університеті в 1968 році, які почали порушувати питання прав тварин на семінарах і проводити місцеві кампанії проти промислового тваринництва й полювання на видр.
Книга була новаторською для свого часу, оскільки це була одна з перших публікацій у середині XX століття, що чітко виступала за звільнення тварин/права тварин, а не просто виражала співчуття через жорстоке поводження з ними. Редактори написали в передмові: «Після того, як моральна оцінка стала повністю зрозумілою, не може бути жодного раціонального виправдання вбивству тварин, будь то вбивство для їжі, науки або чисто особистого задоволення»Animals, Men and Morals, p. 7..
Передумови
Крім Годловичів і Гарріса, група також включала аспіранта філософії Девіда Вуда і студента соціології Майка Пітерса. Годловичі незадовго до цього стали веганами з моральних міркувань, і незабаром після їхнього знайомства з Гаррісом і Вудом ті зайняли таку ж позицію в питанні експлуатування тварин і стали вегетаріанцями. Потім група почала порушувати це питання на лекціях і семінарах з моральної філософії в Оксфорді, а також почала місцеву кампанію проти промислового тваринництва, полювання на видр та з інших аспектів експлуатації тварин.
Початковим натхненням для книги стала стаття «Права тварин» () романістки Бріджит Брофі, опублікована в The Sunday Times у жовтні 1965 року. Стаття Брофі була руйнівною у своєму короткому і несентиментальному висловлюванні за права тварин. Вона закінчувалася словами:
Насправді, я повна протилежність антропоморфіста. Я не вважаю тварин вищими за людей або навіть рівними нам. Вся ідея гідного поводження з тваринами ґрунтується на тому, що ми є вищим видом. Тільки нашому виду доступні уява, раціональність і моральний вибір — і саме тому ми зобов'язані визнавати і поважати права тваринBrophy, Brigid. "The Rights of Animals, " The Sunday Times, 10 October 1965..
Незабаром після того, як Годловичі та Гарріс прочитали статтю, у них виникла ідея створити книгу або збірник статей. Багато чого з написаного в той час про захист тварин було написано антропоморфно і сентиментально. Була явна потреба в альтернативі, у вигляді чіткої та суворої філософської та моральної точки зору. Група почала складати список можливих учасників, потім вирушила в Лондон і зустрілася з Брофі, яка поставилася до ідеї з ентузіазмом і погодилася зробити свій внесок. Брофі також познайомила їх з клінічним психологом з Оксфорда Річардом Райдером, який згодом погодився написати статтю про експерименти на тваринах. Група почала відвідувати видавців, і Джайлс Гордон з Victor Gollancz переконав їх самих написати розділи для книги, а також запросити більш відомих авторів, що зробило б книгу цікавішою. У підсумку Gollancz погодився опублікувати її.
Зміст
Книга містить статті Рут Гаррісон про промислове тваринництво; Мюріель Даудінг, засновниці Beauty Without Cruelty, про хутро і косметику; Річарда Райдера про досліди на тваринах; і Теренса Гаґерті з Фонду заміни тварин у медичних експериментах про альтернативи.
Джон Гарріс також написав про вбивство для їжі, Морін Даффі — про полювання, Бріджит Брофі — про права тварин, а Рослінд і Стенлі Годловичі — про етику. Крім того, збірка містить статті Леонарда Нельсона про обов'язки стосовно тварин і Девіда Вуда та Майкла Пітерса про соціологічну позицію. Книга закінчується постскриптумом від професора філософії в Університеті Сассекса Патріка Корбетта: «Нехай рабство тварин возз'єднається на кладовищі минулого з рабством людей!»Animals, Men and Morals, p. 238..
У статті Райдера вперше в незалежному виданні було використано поняття «видова дискримінація». До цього Райдер використовував його в самостійно надрукованій брошурі 1970 року, під заголовком «Видова дискримінація», яку автор розповсюджував в ОксфордіRyder, Richard D. (Spring 2010). «Speciesism Again: The Original Leaflet» , Critical Society, Issue 2.. Він стверджував у книзі, що видова дискримінація є настільки ж нелогічною, як і расизм, написавши, що «вид» і «раса» є невизначеними термінами, і запитавши: «Якщо за особливих умов одного разу стало б можливим схрестити професора біології з мавпою, де знаходився б нащадок — у клітці чи в колисці?»Ryder, Richard D. (1971). "Experiments on Animals, " in Animals, Men and Morals..
Реакція
Після публікації книга зіткнулася з проблемою, оскільки два експериментатори на тваринах, згадані редакторами у статті Райдера, заперечили проти того, що було про них написано. Видавець Gollancz під загрозою судового позову щодо відшкодування збитків був змушений вставити листок з друкарськими помилками в усі екземпляри книги. З погляду суспільної реакції, незвичайний і радикальний підхід авторів привів до невеликого ажіотажу у Великій Британії. Джон Гарріс дав інтерв'ю в радіопрограмі PM і з'явився на місцевому телебаченні. Про книгу також був написаний ряд оглядів у журналах.
Однак прогрес у правах тварин врешті-решт був досягнутий в інший спосіб. Австралійський філософ Пітер Сінґер, що був аспірантом в Оксфорді, після знайомства з Годловичами став вегетаріанцем і написав відгук на статтю Рослінд Годлович з книги. У своїй рецензії на книгу для The New York Review of Books у 1973 році Сінґер уперше використав термін «звільнення тварин», написавши, що «„Тварини, люди і мораль“ — це маніфест руху за звільнення тварин». Стаття спонукала The New York Review дати Сінґеру замовлення на книгу на цю тему, яка була опублікована під назвою «Визволення тварин» (1975) і стала одним з канонічних текстів руху за права тваринSinger, Peter. «Animal liberation» , The New York Review of Books, Volume 20, Number 5, 5 April 1973. Singer, Peter. Animal Liberation. New York Review/Random House, 1975..
Примітки