Tangerine Dream (Тенджерін Дрім, укр. Мандаринова Мрія) — німецький музичний гурт з жанру електронної музики, заснований у вересні 1967 року в Західному Берліні Едґарем Вільмарем Фрьозе (Edgar Wilmar Froese; 6 червня 1944, Тільзіт, Німеччина (тепер Калінінградська область) — 20 січня 2015, Відень, Австрія) — гітара, клавішні. За роки свого існування, цей музичний колектив зазнав чималих змін у своєму складі. Лише Едґар Фрьозе завжди був постійним його учасником з моменту заснування Tangerine Dream аж до початку 2015 року — останніх днів життя маестро. Tangerine Dream — справді його задум, найбільше натхнення, надзвичайна музика і мистецтво на все життя.
До першого складу групи ввійшли: Едґар Фрьозе (Edgar Froese) — гітара, клавішні; Фолькер Хомбах (Volker Hombach) — флейта, скрипка; Курт Херкенберґ (Kurt Herkenberg) — бас; Ланс Хапшаш (Lanse Hapshash) — ударні; Чарлі Прінс (Charlie Prince) — вокал. Але Прінс дуже короткий термін працював у групі. Ударник Клаус Шульце та скрипаль Конрад Шніцлер взяли участь лише у записі першого альбому Electronic Meditation і згодом покинули гурт. Найстійкішим складом Tangerine Dream, що зробив найбільший вплив на музику середини 70-х років слід вважати тріо — Едґар Фрьозе, Кріс Франке і Петер Бауманн. Наприкінці 70-х років, Йоханнес Шмьоллінґ замінив Бауманна і це нове тріо вже надовго залишилося незмінним та неймовірно творчим.
За свою музичну кар'єру, Tangerine Dream випустили більше ніж сто студійних альбомів. Альбоми ранньої творчості гурту, котрі ввійшли до періоду The Pink Years, відіграли вирішальну роль у розвитку краут-року. Альбоми періоду The Virgin Years створили таке поняття як Берлінська Школа електронної музики. З цього часу, музика гурту робила великий вплив на утворення електронної танцювальної музики та жанру відомого під назвою нью-ейдж, хоча самим учасникам гурту не зовсім подобалася така назва. Наприкінці 90-х та протягом 2000-х років, колектив Tangerine Dream постійно перебував у пошуках нових стилів електронної музики.
Незважаючи на те, що гурт випустив численну кількість студійних та концертних записів, велика кількість його поціновувачів вперше почули Tangerine Dream із музики до фільмів, так званих саундтреків, котрих у дискографії гурту є понад шістдесят. Серед них такі як: Sorcerer, Thief, Risky Business, The Keep, Firestarter, Legend, Near Dark, Shy People, Miracle Mile та багато інших. Також влітку 1982 року, польська телекомпанія Telewizja Polska в кінці свого випуску «Dziennik Telewizyjny» озвучувала прогноз погоди уривком із музичної композиції гурту — Ricochet.
Досить нещодавно, Tangerine Dream навіть записали саундтрек для комп'ютерної гри під назвою Grand Theft Auto V.
Склад гурту Наприкінці 60-х — поч.70-х років, Едґару Фрьозе вдалося декілька разів зібрати недовготривалий склад гурту Tangerine Dream. До колективу належали різні вуличні музиканти Берліна. Ними на початках були ті ж самі, а згодом уже відомі виконавці — Стів Джолліф, Клаус Шульце і Конрад Шніцлер.
Зрештою, найбільшого успіху Едґару Фрьозе принесла співпраця із Крістофером Франке, котрий замінив ударника Клауса Шульце, прийшовши з групи Agitation Free. Саме Кріса Франке вважають винахідником техніки гри на секвенсорі, яку він представив у альбомі Phaedra, що був визначальним у музиці гурту. Майже дві декади Франке був невід'ємною частиною Tangerine Dream. Гурт здобув величезну славу в цілому західному світі. 1987 року через насичений режим роботи та непорозуміння із Фрьозе в подальшій співпраці, а швидше через бажання створення власного сольного проекту, Кріс Франке залишив Tangerine Dream.
Окрім Франке, іншими учасниками групи на довгий період часу були: Петер Бауманн (1971—1977), котрий пізніше заснував лейбл Private Music, і там з 1988 до 1991 року випускались альбоми Tangerine Dream; Йоханнес Шмьоллінґ (1979—1985); Пауль Хаслінґер (1986—1990); син Едґара Фрьозе — Джером Фрьозе (1990—2006) і Торстен Квешнінґ із гурту Picture Palace Music (2005-наш час).
Було ще багато учасників, котрі недовго перебували у складі гурту. На відміну від запрошуваних учасників, вони теж під час своєї роботи в цьому колективі зробили великий внесок до відомих композицій Tangerine Dream. Найбільш значимими з них були: Стів Шройдер (орган, 1971—1972), Міхаель Хьоніг (він замінив Бауманна на Австралійському турне і концерті у Лондоні 1975 року, котрі можна послухати з колекції дисків серії Bootleg Box Set Vol.1), Стів Джолліфф (духові інструменти і вокал у студійному альбомі й турне під назвою Cyclone; він був теж недовго частиною гурту 1969 року), Клаус Кріґер (ударник у відомих альбомах Cyclone і Force Majeure), Ральф Вадефул (клавішні; спільно з Едґарем Фрьозе вони записали альбом Blue Dawn, що вийшов аж 2006 року; був також автором однієї композиції альбому Optical Race (1988) і брав участь у турне для промування цього альбому) і Лінда Спа (саксофон; учасниця багатьох студійних альбомів і концертів 1990—1996 та 2005—2014 років, а також автор однієї з композицій альбому Goblins' Club).
Протягом 90-х та до початку 2000-х років, до гурту Tangerine Dream часто приєднувалися гітаристи Златко Періца і Ґеральд Ґрадволь та ударник Еміль Гахфельд (помер 8 серпня 2000 року від нападу астми). 2006 року після концерту в Темподромі (Берлін), гурт покинув син лідера Tangerine Dream — Джером Фрьозе. З цього моменту до кінця 2014 року, основними учасниками гурту були Едґар Фрьозе і Торстен Квешнінґ, котрий вперше взяв участь у роботі з Tangerine Dream під час запису альбому Jeanne d'Arc (2005). Для концертів та запису студійних альбомів, до них приєднувалися Лінда Спа (саксофон, флейта, клавішні), Іріс Камаа (ударні, перкусія) та Бернхард Байбль (гітара). 2011 року, до складу Tangerine Dream увійшла Хошіко Ямане (електроскрипка, віолончель, терменвокс). Вона взяла участь у концертах і записі останніх альбомів.
В середині 2014 року, Бернхард Байбль повідомив на своїй сторінці Facebook про припинення співпраці з Tangerine Dream і в прощальному турне Phaedra Farewell Tour 2014 він участі не брав. Невдовзі, стало відомо, що Лінда Спа та Іріс Камаа теж припиняють свої турне з гуртом. На зміну їм прийшов Ульріх Шнаусс (клавішні).
На жаль, цей склад Tangerine Dream поїхав лише в одне турне до Австралії у листопаді 2014 року. Раптова смерть Едґара Фрьозе 20 січня 2015 року поставила під питання продовження творчості гурту.
Історія
Виникнення психоделії та краут-року Едґар Фрьозе приїхав до Берліна в середині 60-х років, щоби навчатись живопису та графіки у Західно-берлінській Академії Мистецтв («Akademie der Künste»). З 1962 року він керував різними аматорськими рок-н-рольними гуртами, а 1965 року створив першу групу The Ones, музика якої належала до жанру психоделічний рок. З цією формацією Фрьозе записав витриманий у стилі The Rolling Stones сингл Lady Greengrass. Але невдовзі ця формація розпалась. Едґар продовжив експериментальну музичну діяльність, організовуючи недовготривалі виступи з різними музикантами. Більшість таких виступів відбулося у відомому берлінському музичному клубі Zodiak Free Arts Lab. Окрім таких виступів, ця група музикантів гастролювала Західною Німеччиною, Францією та Іспанією. Одного разу, група Едґара Фрьозе отримала запрошення на виступ у знаменитій резиденції Сальвадора Далі. Музика була поєднана з літературою, живописом, ранніми формами мультимедіа тощо. Тільки найзагадковіші ідеї спадали на думку Едґару. Свій висновок він сформулював такою фразою: «In the absurd often lies what is artistically possible.» Справді, в абсурдному є багато такого, що можна відобразити засобами мистецтва. Гурт продовжував свою творчу діяльність у музичному напрямі. На діяльність гурту очевидно зробили великий вплив художники-сюрреалісти, від яких і прийшло натхнення творити.
1967 року Едґар Фрьозе створив гурт Tangerine Dream. Ця назва мала сюрреалістичне звучання. Вона походить від одного з рядків «tangerine trees and marmalade skies», що належить пісні The Beatles Lucy In The Sky With Diamonds.
Фрьозе також був у захваті від технологій і за допомогою них, майстерно створював та вдосконалював свою музику. Він складав саморобні музичні інструменти. Де б він не прогулювався, він завжди записував різні звуки на магнітофон. Після цього, він використовував їх під час створення власних композицій. Його перші експерименти з петлями магнітних стрічок та зворотніми звуковими ефектами очевидно були першоджерелами виникнення технології секвенсора, що гурт застосував відразу після його появи у світ електронних музичних інструментів.
Маючи на меті створити оригінальне німецьке рок-звучання (подібні амбіції виявили також учасники таких гуртів як Amon Düül II, Can та Guru Guru), перші концерти Tangerine Dream зі складом — Едґар Фрьозе, Фолькер Хомбах, Курт Херкенберґ, Ланс Хапшаш та Чарлі Прінс, — були схожі на навіжені хепенінги. Однак наслідування гуртом музики The Doors, Grateful Dead та Jefferson Airplane знайшло підтримку серед студентської аудиторії. У травні 1968 року місце Хапшаша зайняв Свен Йоханссон (Sven Johansson). Але вже у березні наступного року музиканти припинили спільну діяльність. Фрьозе вирішив підшукати собі нових партнерів і в листопаді 1969 року відновив діяльність Tangerine Dream вже як тріо разом з Конрадом Шніцлером (Conrad Schnitzler) — віолончель, скрипка, флейта, клавішні та Клаусом Шульце (Klaus Schulze) — ударні. Цим складом гурт дебютував 1970 року з альбомом Electronic Meditation. Це був своєрідний звуковий колаж у стилі краут-рок, оскільки при записі цього альбому музиканти радше використовували технологію часу, аніж синтезатор. 1970 року Electronic Meditation був виданий студією Ohr. А вже після його появи Шніцлер та Шульце залишили Tangerine Dream. Так розпочався перший період дискографії гурту The Pink Years.
У вересні 1970 року новими учасниками групи стали Крістофер Франке (Christopher Franke) - клавішні, флейта, ударні та Стів Шройдер (Steve Schroyder) — клавішні, ударні, вокал.
1971 року Tangerine Dream записали альбом Alpha Centauri, у якому музиканти висловили свою переконаність у безкінечності всесвіту, поєднавши космічний рок у стилі Pink Floyd з класичними мотивами. У цьому альбомі тріо застосувало електронні інструменти та гітару.
У травні 1971 року, після заміни Шройдера Петером Бауманном (Peter Baumann) — клавішні, вібрафон, флейта,— склад групи стабілізувався надовго. Альбом Zeit (1972), інспірований філософією Парменіда, відкрив «синтезаторний» етап у кар'єрі Tangerine Dream. Гурт інтенсивно використовував синтезатори Mellotron протягом усіх 70-х років.
Шлях до слави — The Virgin Years Електронний імпресіонізм продовжувала платівка Atem, яку відомий радіоведучий програми BBC Джон Піл визнав найцікавішим альбомом 1973 року. Лонґплей Phaedra, на якому головну роль теж відіграли синтезатори, відкрив групі шлях до британського музичного ринку. 1974 року альбом Phaedra посів 15 місце серед альбомів у британському чарті, а також офіційно став одним з основних хітів студії Virgin Records. Це був також один із перших комерційних альбомів, в якому з'явилися секвенсори попри власний звук групи. Створення першої композиції альбому, яка так і називалася Phaedra, було дещо випадковим. Гурт просто собі експериментував у студії, випробовуючи щойно придбаний синтезатор Moog synthesizer, а плівка в той момент крутилася. Вони зберегли запис, а пізніше додали до нього флейту, бас-гітару і записи синтезатора Mellotron. Вередливий Moog як інші перші синтезатори був дуже чутливим до змін температури, його осцилятори погано налаштовувалися, коли апаратура нагрівалася. В кінцевих записах чітко було чути, як плив звук. Альбом Phaedra проклав початок періоду творчості гурту The Virgin Years.
Того ж 1974 року Едґар Фрьозе випустив свій перший сольний альбом Aqua.