Ювельян Давидович Сумбатов-Топурідзе (, с. Капана Сенацького повіту Кутаїської губернії, тепер Республіка Грузія — серпень ) — співробітник ЧК-ОДПУ-НКВС СРСР, комісар державної безпеки 3-го рангу (1935), нарком внутрішніх справ Азербайджанської РСР, заступник голови Ради Міністрів Азербайджанської РСР, генерал-лейтенант (1945). Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань.
Ранні роки Син селянина. Батько помер, коли Ювельяну було всього 5 років. Весь тягар виховання та утримання родини ліг на плечі матері.
З 1896 по 1901 рік навчався в сільській школі. У 1905 році закінчив двокласне російське училище. У 1905 році долучився до революційного руху, вступив в підпільний гурток, брав участь в організації революційних груп в селах Сагвадзава, Носірі, Онтофо, Котіненте.
У 1905—1906 роках працював на приватному лимонадному заводі на станції Абаша.
У 1905 році вступив в РСДРП, меншовик. З 1906 по 1907 рік вів партійну роботу в осередку РСДРП на станції Абаша. Заарештований у 1907 році, сидів 3,5 місяця у в'язниці Сенакі.
У 1907—1910 роках — чорнороб морського порту міста Поті. Проводив революційну роботу, поширював прокламації серед селян Сенацького повіту.
У 1910 — травні 1914 року — феєрверкер 9-ї артилерійської бригади російської імператорської армії в місті Полтаві. У 1914 році працював у власному господарстві в Капані.
У 1914—1917 роках — феєрверкер 6-го батальйону 51-ї артилерійської бригади російської імператорської армії. Учасник 1-ї світової війни, воював на Північному фронті. Був арештований за революційну пропаганду.
З 1917 по 1918 рік працював у власному господарстві в Капані.
З 1918 року — в Червоній армії (РСЧА). У 1918 році — рядовий і командир взводу загону особливого призначення Московського військового округу, співробітник штабу бронеколони 1-ї Української армії.
Член РКП(б) з 1918 року.
У 1918—1919 роках — помічник начальника бронепоїзда «Карл Лібкнехт» 12 армії. У 1919—1920 роках — начальник артилерії, начальник бронепоїзда «Карл Лібкнехта». Брав участь у боях проти військ УНР, Польщі, Денікіна, Григор'єва та загонів Шуби. У лютому — травні 1920 року — співробітник резерву при штабі 11-ї армії РСЧА поблизу міста Ростова-на-Дону.
З 1920 року служив в органах державної безпеки. З травня 1920 по 1921 рік — секретний співробітник () Азербайджанської надзвичайної комісії (ЧК). З 1921 року — помічник уповноваженого, помічник начальника агентури, начальник агентури Азербайджанської ЧК. Деякий час перебував у резерві. До червня 1923 року — начальник агентури, уповноважений внутрішньої групи секретно-оперативного відділу Азербайджанської ЧК.
У червні — жовтні 1923 року — начальник відділу по боротьбі з бандитизмом Азербайджанської ЧК. У жовтні — листопаді 1923 року — помічник начальника частини прикордонної охорони Азербайджанської ЧК. У листопаді 1923 — лютому 1924 року — начальник відділу по боротьбі з бандитизмом Азербайджанської ЧК.
У лютому — жовтні 1924 року — в резерві, начальник інформаційного відділу Азербайджанської ЧК. У жовтні 1924 — березні 1926 року — начальник інформаційно-агентурного відділу Азербайджанської ЧК. У березні 1926 — 1927 року — начальник інформаційного відділу і політичного контролю ДПУ Азербайджанської РСР.
У 1927 — червні 1928 року — керуючий Бакинською митницею. У червні 1928 — січні 1929 року — керуючий Батумською митницею.
У січні — травні 1929 року — начальник інформаційно-агентурного відділу ДПУ Грузинської РСР.
У травні 1929 — червні 1933 року — начальник управління прикордонної охорони і військ ДПУ Повноважного представництва ОДПУ СРСР по ЗРФСР, член колегії ДПУ Грузинської РСР.
Одночасно у березні 1931 — червні 1933 року — помічник повноважного представника ОДПУ СРСР по ЗРФСР по міліції, начальник управління робітничо-селянської міліції.
У червні 1933 — лютому 1934 року — заступник голови ДПУ Азербайджанської РСР.
У лютому — липні 1934 року — голова ДПУ Азербайджанської РСР. У липні 1934 — січні 1937 року — начальник УНКВС Азербайджанської РСР. У січні 1937 — 10 січня 1938 року — народний комісар внутрішніх справ Азербайджанської РСР.
З січня по квітень 1938 року перебував у резерві НКВС СРСР.
У квітні 1938 — липні 1941 року — начальник адміністративно-господарського управління НКВС СРСР. У липні 1941 — березні 1947 року — начальник господарського управління НКВС (МВС) СРСР. 3 квітня 1947 року звільнений з МВС СРСР у запас.
У березні 1947 — липні 1953 року — заступник голови Ради міністрів Азербайджанської РСР.
15 липня 1953 року арештований у зв'язку зі «справою Берії». У грудні 1955 року під час слідства з діагнозом «реактивний психоз» поміщений в тюремну психіатричну лікарню в Ленінграді. Рішенням Військової колегії Верховного суду СРСР 30 липня 1958 року направлений на примусове лікування в психіатричну лікарню, де й помер у 1960 році.
29 серпня 1960 року справу проти Сумбатова-Топурідзе було припинено у зв'язку зі смертю.
Звання комісар державної безпеки 3 рангу (29.11.1935) генерал-лейтенант (9.07.1945)
Нагороди два ордени Леніна (22.07.1937; 21.02.1945) три ордени Червоного Прапора (2.02.1936; 3.11.1944; 16.09.1945) два ордени Трудового Червоного Прапора (29.04.1939; 20.09.1943) орден Вітчизняної війни І ст. (2.11.1944) орден Червоного Прапора Азербайджанської РСР (3.06.1924) орден Трудового Червоного Прапора Грузинської РСР (10.04.1931) орден Трудового Червоного Прапора ЗСФСР (7.03.1932) знак «Почесний працівник ВЧК—ГПУ (V)» знак «Почесний працівник ВЧК—ГПУ(XV)» (8.04.1934) медаль «За оборону Москви» медаль «За трудову доблесть» 2 медалі
Позбавлений усіх нагород відповідно до вироку суду.
Посилання Сумбатов на сайті «Хронос» Сумбатов на сайті «Меморіал»