Воронезька Духовна Семінарія — духовний навчальний заклад Воронезької єпархії Російської Православної Церкви (безпатріаршої). З 1745 по 1761 та з 1763 по 1918 здійснювала підготовку священнослужителів і церковнослужителів. Перший ректор семінарії — український релігійний діяч, науковець Києво-Могилянської академії Амвросій (Келембет). Діяльність єпархіальної семінарії також охоплювала Східну Слобожанщину.
Історія Заснована 31 травня 1745 за указом єпископа Воронезького Феофілакта (Губанова). Матеріальні труднощі і недовіра духовенства до «латинства» призвели до закриття семінарії за єпископа Іоанникія (Павлуцького) (1761–1763). У 1763 році семінарія була знову відкрита його наступником по кафедрі єпископом Тихоном (Соколовим). Він виписав вчителів з Києва і Харкова. Преосвященний Тихон часто відвідував класи, витрачав великі кошти (в тому числі і свої особисті) на утримання і заохочення учнів, запрошував викладати найкращих випускників духовних академій і семінарій, почав створювати бібліотеку.
Справу святителя Тихона продовжили єпископи Інокентій (Полянський) і Мефодій (Смирнов). Під час їхнього правління Воронезькая семінарія стає однією зі зразкових у Росії.
У серпні 1918 року радянська влада закрила семінарію, реквізувала все її майно, знищила багатющу бібліотеку. Духовенство, викладачі та вихованці семінарії були піддані переслідуванням і репресіям.
Архієреї РПЦ — керівники семінарії
Феофілакт (Губанов), єпископ Воронезький і Єлецький (1745—1757) Кирило (Ляшевецький), єпископ Воронезький і Єлецький (1758—1761) Іоаннікій (Павлуцький), єпископ Воронезький і Єлецький (1761—1763) Тихон (Соколов), єпископ Воронезький і Єлецький (1763—1767) Тихон (Якубовський), єпископ Воронезький і Єлецкий (1767—1775) Тихон (Малінін), єпископ Воронезький і Єлецький (1775—1788) Іннокентій (Полянський), єпископ Воронезький (1788—1793)
Ректори
Амвросій (Келембет) (1793—1796) Євфимій (Болховітінов) (1796—1798) в. о. Юстин (Трипільський) (1798—1807) архімандрит Євграф (1807—1812) Мефодій (Орлов-Соколов) (1812—1819) Авксентій (Галінський) (1819—1821) архімандрит Андрій (Соколов) (1821 — вересень 1825) Філадельф (Пузін) (1825—1829) архімандрит Інокентій (1829—1833) Евтіхіан (Лестєв) (1833—1834) Варлаам (Успенський) (10 березня 1834 — квітень 1837) Елпідіфор (Бенедиктов) (30 квітня 1837—1842) Стефан (Зелятров) (1842—1844) Симеон (Авдуловський) (1844—1847) Іларіон (Боголюбов) (1847—1861) Феодосій (Шаповаленко) (17 січня 1861—1863) Феодосій (Макаревський) (28 серпня 1863—1867) Веніамін (Биковський) (1867—1871) Дмитро (Певницький) (1872—1881) Димитрій (Самбікін) (6 серпня 1881—1887) Олексій (Спаський) (1887—1900) Василь (Борисоглібський) (1900—1907) в.о. Базилевич Василь Іванович (1 серпня 1904 — ) Микола (Околович) (1907—1912) Серафим (Соболєв) (22 грудня 1912—1918)