Операції британських командос за часів Другої світової війни

Операції британських командос за часів Другої світової війни () — серія спеціальних операцій, у переважній більшості рейдових дій на території окупованої Німеччиною Західної Європи з метою ведення розвідки, організації диверсій і зриву операцій Вермахту, що проводилися особовим складом британських командос протягом червня 1940—1944 років.

Історія

1940 24 червня 1940 року була проведена перша військова операція під кодовою назвою , яка, по суті, не була операцією командос, котрі тільки перебували у стадії становлення та формування. Для її проведення залучили 11-ту особливу окрему роту, яка здійснила рейд на французьке узбережжя в районі Па-де-Кале. 115 командос, поділені на 4 штурмові групи, під загальним керівництвом майора , здійснили розвідувальний рейд з моря з метою виявлення позицій німецьких військ на французькому узбережжі на південь від Булонь-сюр-Мер і Ле-Туке-Парі-Плаж. Операція мала незначний ефект й ще менший результат, було вбито 2 німецьких солдати, британці мали одного пораненого — підполковника Дадлі Кларка, що діяв з командос, як спостерігач від вищого штабу.

У ніч з 14 на 15 липня 1940 був проведений наступний рейд — операція «Амбасадор». Бойова група «H» No. 3 Commando (40 чоловік) на чолі з підполковником та 11-та окрема рота (100 осіб) під командуванням майора Тода здійснила висадку на узбережжя окупованого британського острову Гернсі. У наслідок помилки висадка пройшла невдало. Одна десантна група висадилася на берег у хибному місці — рівень води з головою покривав командос, друга група взагалі висадилася з десантно-висадочних засобів в незапланованому місці. До того ж, розвідка помилилася з розвідувальними даними про об'єкт — за попередньою інформацією рейдовий загін мав знищити казарми з німецькими військами, але насправді бараки були порожні. У сутичці з німцями командос втратили одного військового загиблим, ще 3 чоловіка потрапили у полон. Більш того, через приплив човни віднесло від берегової лінії, й командос довелося плити в море, щоб дістатися їх. Тому, в цілому операція пройшла абсолютно невдало та безрезультатно. Жодна з поставлених задач не була досягнута: шкоди ворогу заподіяно не було, тільки перерізали в одному місці телефонний кабель; в полон нікого не захопили та не вбили жодного німця. Розвідка спрацювала казна як, усі їх дані та висновки були помилковими. Більш того, якість підготовки операції та її реалізації викликали забагато запитань. Більшість оснащення та спорядження виявилася непридатна для такого роду діяльності, компаси не працювали, мотори на човнах не запускалися у потрібний час та безліч інших дрібниць, що нарешті призвели до краху операції «Амбасадор».

З політичної точки зору, ця операція викликала неабиякий резонанс. В.Черчилль був розлючений через «комічність» проведення рейду й був серйозно налаштований на розпуск командос Протягом кількох місяців доля підрозділів спеціального призначення висіла на павутинці, але потім, після глибокого аналізу та зроблених висновків та змін, командос знову приступили до проведення визначених завдань.

1941 Після тривалого періоду підготовки та тренувань, у лютому 1941 року, рейдова група полковника Роберта Лейкока була направлена до східного Середземномор'я для підтримки дій сухопутних військ на цьому театрі війни. Оперативне угруповання командос, яке згодом отримало умовну назву «Лейфорс», комплектувалося з різних підрозділів, як-то бойова група «A» No. 3 Commando, окремі підрозділи No. 7, No. 8 (гвардійський) та No. 11 (шотландський).

4 березня 1941 року силами No. 3 та No. 4 був проведений наступний рейд командос на Західноєвропейському театрі війни. Це була перша масштабна рейдова операція з території Британських островів з метою нападу на окуповані німцями норвезькі Лофотенські острови. Операція «Клеймор» проводилася із залученням компоненту від Королівського ВМФ. Командос, у кількості більше за 500 чоловік діючи спільно з норвезькими військовиками, успішно висадилися на практично беззахисні Лофотенські острови, де знищили або вивели з ладу значні промислові потужності з вироблення рибної олії, парафіну, паливо-мастильних матеріалів, потопили 11 німецьких суден загальною водотоннажністю 18 000 тонн. У полон було взято 228 німецьких військових та цивільних фахівців-колаборантів Квінслінга, а також 314 добровольців-норвежців. Але найзначнішим досягненням було захоплення німецької шифрувальної машини Енігма з кодами на озброєному траулері «Кребс». Британці зазнали одну втрату: офіцер випадково поранив себе з револьвера під час проведення операції.

Тим часом, у Північній Африці, у зв'язку з висадкою на континент Африканського корпусу генерала Е.Роммеля, формування «Лейфорс» розпочало проведення розвідувальних та рейдових дій на шляхах комунікацій італійсько-німецьких військ. 12 квітня група полковника Лейкока зосередилася в Александрії, звідкіля через три доби вирушило в рейд на Бардію та Бомбу. Й хоча рейди не ознаменувалися значним успіхом, поява в глибокому тилу військ Осі ворожих десантів, спонукала їх до посилення охорони тилу; відповідно частка моторизованих підрозділів була знята з основних напрямків наступу та передислокована на охорону комунікаційних вузлів та важливих об'єктів.

У травні 1941 спецпідрозділ генерал-майора Р.Лейкока був кинутий на посилення британського військового компоненту на грецький острів Крит. Основним завданням зведеного угруповання було проведення активних рейдових дій на шляхах комунікацій противника, або в разі погіршення обстановки — забезпечення відходу союзних військ на південь острову для евакуації. Буквально відразу, керівництво зрозуміло, що легкоозброєні командос були не в змозі ефективно сприяти контрнаступу британських військ, й тому їх кинули на прикриття союзних частин, що відступали на південне узбережжя до морських портів. Не маючи, ані мінометів, ані артилерії, ані іншої важкої зброї, командос мужньо билися в ар'єргарді своїх військ, але вони не могли дієво протистояти противникові. До 31 травня 1941 евакуація британських, австралійських, новозеландських та грецьких компонентів з острову була практично завершена. Основна частина підрозділів командос, в умовах браку найнеобхіднішего, навіть води, відступила до Сфакії. Врешті-решт, усі вони опинилися в німецькому полоні. Близько 600 з 800 командос «Лейфорс», що висадилися на острів, або загинули, зникли безвісти чи стали військовополоненими. Тільки 179 бійців спромоглися вибратися із захопленого Криту, серед них командир генерал Лейкок.

У червні 1941 союзники розпочали операцію «Експортер» — вторгнення військ Британської Співдружності до Лівану та Сирії, що перебували під контролем вішістської Франції. У контексті проведення операції No. 11 шотландський загін виконуючи завдання щодо захоплення переправи через річку Літані, втратив у бою майже чверть свого особового складу — 120 командос.

У липні 1941 через значні втрати в особовому складі командос на Криті та при проведенні операцій на Півночі Африки і Близькому Сході, оперативна група «Лейфорс» зіткнулася із серйозними проблемами через недоукомплектованість та неможливість отримання поповнення. Рейд на Бардію також виявив багато недоліків та непідготовленість підрозділів спеціального призначення до такого роду дій, а також те, що переважна більшість британського генералітету не до кінця розуміла концептуальні основи застосування цього унікального роду військ й зазвичай використовувала їх, як звичайну легку піхоту. Тому, незабаром було ухвалене рішення розпустити «Лейфорс». Значна кількість командос повернулася до своїх полків, решта залишилася на Близькому Сході й вже невдовзі з них почалося формування ескадронів Спеціальної повітряної служби та Спеціальної човнової служби.

У ніч з 30 на 31 серпня 1941 No. 5 провела операцію «Есід Дроп» — подвійну рейдову операцію з розвідувальною метою на узбережжя Франції поблизу Ардело і Мерлімон. У цілому операція пройшла невдало й командос провели на березі 30 хвилин, не встигши реалізувати замисел завдання.

У листопаді шотландський загін No. 11 взяв участь у операції «Фліппер», метою якої була синхронна атака німецького штабу поблизу Ель-Бейди, італійського штабу в Кирені, розвідувального центру в Аполлонії та низки вузлів зв'язку італійсько-німецьких військ на території північної Лівії. Водночас, найголовнішою задачею рейдової операції була спроба знищити німецького генерала Ервіна Роммеля. Шляхом проведення такої комплексної операції з багатьма складовими британці намагалися повністю дезорганізувати систему управління противника перед початком операції «Крусейдер». Попри амбіційних планів союзників, операція «Фліппер» у цілому не увінчалася успіхом, більшість нападів пройшли невдало й не досягли визначеної мети. У ході цих боїв підполковник Джоффрі Чарльз Кіз був удостоєний посмертно хреста Вікторії.

У грудні британські командос провели два рейди на узбережжя Норвегії; 26 грудня 1941 No. 12 Commando атакувала Лофотенські острови за планом операції «Анкліт» за підтримки 22 кораблів та суден трьох флотів. У той час німецькі військовики переважно святкували наступне свято після Різдва — День подарунків. Протягом двох діб оперативна група флоту та командос утримували низку важливих об'єктів на островах, зокрема вивели з ладу 2 ворожі радіостанції та потопили декілька суден.

Однак, попри великі сили, що залучалися для виконання цього рейду, операція «Анкліт» була відтяжним маневром перед значно важливішим нападом на норвезький острів Вогсей у Согн-ог-Ф'юране. Для проведення операції «Арчері» британський штаб об'єднаних операцій залучив значну кількість флоту й зведений загін командос з No. 2, 3, 4 та 6 підрозділів загальною кількістю 570 вояків. З повітря рейд підтримувала ударна група бомбардувальників та винищувачів-бомбардувальників Королівських ВПС.

27 грудня це угруповання завдало удару по тамтешньому німецькому гарнізонові, промислових об'єктах, складах та сховищах. Вояки затопили 8 німецьких кораблів. Через успішне проведення цієї операції Гітлер наказав значно посилити угруповання Вермахту в Норвегії, й ОКВ надіслав додатково ще 30 000 військ для формувань берегової оборони та гарнізонів окупованих міст. До того ж, у Норвегію були перекинуті значні сили Крігсмаріне, зокрема декілька великих бойових кораблів.

1942 У січні 1942 No. 62 Commando здійснив зухвалий рейд на морський порт Санта-Ізабель нейтральної Іспанії на острові Фернандо-По в іспанській Гвінеї, де захопили італійський лайнер Duchessa d'Aosta і німецькі танкер Bibundi з буксиром Likomba.

У березні загін No. 2, посилений фахівцями-підривниками із загонів 1, 3, 4, 5, 6, 9 та 12 очолив основну ударну групу при проведенні одної з найславетніших операцій в історії військ спеціального призначення — операції «Колісниця», або, так званий рейд на морський порт Сен-Назер.

Списаний британський есмінець «Кемпбелтаун» був начинений 4,25 тоннами вибухівки (в трюмі були зацементовані 24 глибинні бомби «Mark VII»), рухаючись поздовж атлантичного узбережжя Франції, у супроводі 18 кораблів забезпечення та підтримки, приховано підійшов до морського порту Сен-Назер і далі з розгону врізався у ворота потужного Нормандського сухого доку. У цей час, скориставшись рейвахом, що виник на місці події, командос сміливими діями вивели з ладу значну кількість об'єктів морського порту. Через 8 годин, встановлений на сповільнене підривання вибуховий пристрій, вибухнув, вщент зруйнувавши обладнання доку, вбивши 360 німецьких солдатів, й унеможливив його відновлення до кінця світової війни. У цій операції взяв участь 241 командос, 64 з них загинули в боях з противником чи зникли безвісти; ще 109 — потрапили у полон. Два командос, серед п'яти нагороджених за цей рейд, підполковник Огастес Чарльз Ньюмен та сержант Томас Дюрран, отримали вищу нагороду — Хрест Вікторії. Ще 80 командос були відзначені за сміливість та відвагу іншими нагородами.