Ceirano (Чейрано) — з 1898 року італійський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Турин. У 1899 році компанія припинила виробництво автомобілів. Наступниками компанії були: Fratelli Ceirano & C. (1901—1904), Ceirano Matteo & C. (1903—1904), Fratelli Ceirano (1904—1905), Ceirano Giovanni Junior & C. (1905), Junior F.J.T.A. (1905—1909), S.T.A.R./Rapid (1904—1921), S.C.A.T. (1906—1929), S.P.A. (1906—1926), Ceirano Fabbrica Automobili (1919—1923), Itala (1904—1934).
Джованні Чейрано Витоки автомобілізації виходять від Джованні Батісти Чейрано, у якого було три брати: Джованні, Маттео і Ернесто. Їхній батько був годинникарем, тож хлопцям знайомі були механізми і їх будова. У віці 20 років старший брат переїжджає з Кунео в Турин розширювати свій кругозір механіка. Там він захоплюється велогонками і через 8 років після прибуття в Турин (у 1888 році) будує на території, що належала місцевому виробнику консервів Джузеппе Ланса, майстерню, де починає продавати велосипеди, а пізніше виготовляти їх і згодом продавати під маркою Welleyes (наприкінці 19 століття в Італії була мода на англійську мову і назви). Назву придумав його сусід Джованні Лянча, чий син, Вінченцо, постійно бігав до сусідів і дивився, як працюють дядьки Джованні, Маттео і Ернесто у своїй майстерні.
Заснування компанії. Початок виробництва автомобілів У 1895 році велосипедист, що виступав на продукції братів, посів перше місце в велогонках Турин-Асті-Турин, і після цього фірму чекав успіх, оскільки спорт був головною рекламою колісної продукції в той час. Незабаром Джованні Батіста вирішив виготовляти автомобілі. У жовтні 1898 року він засновує фірму Ceirano Giovanni Battista & C, до складу правління якої входили також Емануель Брічеразіо, Аттіліо Каллігаріс, П'єтро Феонльо і Чезаре Горіа Гатті, крім цього в штаті співробітників значився 17-річний Вінченцо Лянча, який займав спочатку посаду бухгалтера, та його ровесник Фелліче Наззаро, який працював механіком. Жив майбутній гонщик на горищі майстерні.
У квітні 1899 року Арістід Факкіолі побудував перший автомобіль з 2-циліндровим 660-кубовим мотором, який також назвали Welleyes. Він мав двошвидкісну ремінну коробку передач.
Однак у бізнесменів не виявилося достатньо коштів, щоб почати виробляти свою продукцію серійно. У цей час відставний офіцер Джованні Аньєллі, який побачив світ і якого засмучував той факт, що Італія відставала від Франції та Німеччини в розвиткові автомобілізму, шукав можливість виробляти щось на своїй улюбленій батьківщині, при цьому великий патріот не хотів купувати ліцензії на розробки іноземців, і тут він наштовхується на такий прототип. За Аньєллі стояли фінансові ділки з Турину, які діяли не скільки з патріотичних міркувань, скільки з вигоди. У підсумку в липні 1899 року в будинку Джованні Батісти Чейрано відбувається покупка його фірми і конструкції автомобіля, а також створення нової фірми — Fabbrica Italiana Automobili Torino, або FIAT.
Компанія Fratelli Ceirano & C. (1901–1904)
Д. Б. Чейрано дістається місце торгового агента фірми, проте продавати FIAT 3 1/2HP, який був клоном його прототипу, не входило в плани конструктора, і вже в 1900 році він залишає фірму FIAT, і через рік засновує разом з братом Маттео нову фірму — Fratelli Ceirano & C (Брати Чейрано). Але оскільки конструктор Факкіолі залишився працювати на FIAT, то брати вирішують купити конструкцію автомобіля у інших братів — за прізвищем Рено. Французи продали ліцензію на три моделі: дві одноциліндрові 5НР і 6/8НР, і чотирициліндрові 4.4 л машини 16НР.
Компанії Ceirano Matteo & C. (1903–1904) та Fratelli Ceirano (1904–1905) У листопаді 1903 року Маттео покинув фірму брата, щоб заснувати власну справу — Ceirano Matteo & C, яке почало виробляти автомобілі з одноциліндровими моторами фірми De Dion. Тим часом у фірму Джованні Батісти приходить його другий брат — Джованні Юніор, вони перейменовують Fratelli Ceirano & C в Fratelli Ceirano GG & C, продовжуючи випускати колишню продукцію з комплектуючих фірми Renault. В цей же час, в листопаді 1904 року, Маттео перейменовує свою фірму в Ceirano Matteo & C. — Vetture Marca Itala. І знову невгамовний Джованні Батіста засновує ще одну фірму — Società Torinese Automobili Rapid (S.T.A.R.), тепер його компанія випускала автомобілі марки Rapid власної конструкції, автором яких був Родольфо Чіо, що загинув в 1906 році під час випробувань нової машини. Перші машини цієї фірми мали 4-циліндрові мотори, об'ємом 4.5 л (16/24НР) і 7.4 л (24/40НР), в 1907 році з'явився 10.5 л автомобіль 50/70HP, але після смерті Джованні Батісти Чейрано в 1912 році біля керма компанії став його тезка за прізвищем Маджі, і фірма стала пропонувати тільки малолітражні автомобілі 10/12HP з моторами, об'ємом 1.6 літра, які після Першої світової трансформувалася в Tipo 10. У 1921 році компанію купила фірма S.P.A..
Компанії Ceirano Giovanni Junior & C. (1905) та Fabbrica Junior Torinese Automobili (1905–1909)
Джованні Юніор закриває фірму Fratelli Ceirano GG & C і засновує власне підприємство Ceirano Giovanni Junior & C, яке починає виробляти моделі 9½HP з одноциліндровим мотором фірми De Dion, 12/14HP з 2-циліндровим і 4-циліндровий 16/20HP, але вже в тому ж 1905 році він перейменовує у фірму Fabbrica Junior Torinese Automobili, яка продавала свою продукцію під маркою Junior, що продовжувала випускати колишні моделі, до яких приєднується більша модель 18/25НР. У 1907 році компанія об'єднується з фірмою Officine Turkheimer per Automobill e Velocipedi. Через два роки об'єднана фірма припиняє свою діяльність через те, що публіка не прийняла дорогу модель 30/40HР, при 8 літрах об'єму мотор розвивав потужність в 45 к.с., яка позволяла машині розганятися до 100 км/год. Ця машина принесла певну славу марці завдяки перемогам на Тарга Флоріо в 1908 році.
Компанія Ceirano Fabbrica Automobili (1919–1923)
Тим часом ще в 1906 році Джованні Юніор покидає свою фірму Fabbrica Junior Torinese Automobili і засновує нове підприємство — Societa Ceirano Automobili Torino, або S.C.A.T.. Співвласником підприємства став його син Джованні. В 1917 році батько і син покинули свою фірму і відкрили новий бізнес під назвою Ceirano Giovanni Fabbrica Automobili. У 1919 році Ceirano представили модель C1 з 4-циліндровим мотором, об'ємом в 2.3 л і потужністю в 20 к.с., незабаром з'являється спортивна версія цієї машини, яка мала вже 45 к.с., що дозволяло 4-місній машині розвивати до 80 км/год.
У 1921 році з'явилися гоночні моделі з 2.5 л і 2.8 л моторами — CS2 і CS4, «Ернесто» наполіг на цьому, будучи завзятим гонщиком. Це були досить успішні спортивні автомобілі, які позитивно проявили себе на гоночних трасах, так в 1922 році на змаганнях Semana Automovilistica Sarda модель CS4 прийшла третьою до фінішу. У тому ж 1922 році фірма перейменувалася в Ceirano SA, тоді ж випустили 6-циліндрову модель Tipo 30 Lusso з 3-літровим мотором, яка стала останньою в рамках фірми Ceirano SA.
В листопаді 1904 року Маттео перейменовував свою фірму в Ceirano Matteo & C. — Vetture Marca Itala, яка стала відома нам по марці Itala. В 1906 році Маттео залишає свою фірму і засновує іншу — Società Piemontese Automobili, або скорочено S.P.A., яка і поглине в 1921 році фірму S.T.A.R., засновану Джованні Батістою Чейрано.
Компанія Società Torinese Automobili Rapid (S.T.A.R.) (1904–1921)
Società Torinese Automobili Rapid була заснована в 1904 році Джованні Батістою Чейрано. Чейрано купив приміщення, які належали раніше фірмі Bianchi. Чейрано найняв на своє підприємство інженера Родольво Чіо, який і розробив перші моделі фірми: 16/24НР (4.5 л) і 24/40НР (7.4). Машини відрізнялися наявністю кардана, в той час, коли великі машини більшості інших фірм мали ще ланцюгову передачу. У 1906 році під-час випробувань 10.5 л машини 50/70НР Чіо розбився. Незважаючи на це, у 1907 році у виробництво пішла модель 50/70НР. Одна з цих машин взяла участь в Тарга Флоріо 1907 року, однак Каріолато зійшов з дистанції через поломку автомобіля.
У 1912 році, після нетривалої хвороби, помирає старший з братів — Джованні Батіста Чейрано, біля керма його компанії стає Джованні Батіста Маджі. Саме підприємство переходить на виробництво вантажних автомобілів, які користувалися великим попитом. У 1915 році фірма починає випускати легкову модель 10/12НР з 1.6 л мотором, потужністю в 12 к.с. В цей час Італія вступила у війну, фірма починає виробляти вантажівки та снаряди для італійської армії, після війни фірма намагалася відновити виробництво довоєнної моделі 10/12НР під назвою Tipo 10, проте попиту на продукцію не було, тому завод, який займав площу в 50 000 м2, був перетворений в ремонтну майстерню, а в 1921 році компанію викупила фірма S.P.A., яка в 1925 році продала ділянку з заводом фірмі Roberto Incerti & C. Villar Perosa, що виготовляла кулькові підшипники. Фірма RIV, яка побудувала новий завод на місці старої будівлі, належала Джованні Аньєллі, тому самому, який колись купив конструкцію першого автомобіля Джованні Батісти Чейрано. На той момент колишній офіцер був вже сенатором і одним з найбагатших людей на планеті.
Компанія Società Ceirano Automobili Torino (S.C.A.T.) (1906–1929)
Societa Ceirano Automobili Torino була утворена в липні 1906 року після того, як Джованні Юніор Чейрано покинув інше своє дітище — Fabbrica Junior Torinese Automobili, до бізнесу батька приєднався і Джованні Чейрано. Щоб не плутати наймолодшого Джованні, який виступав у змаганнях, рідня звала його Ернесто. На відміну від фірм своїх братів і взагалі інших італійських виробників, які страждали на гігантоманію моторів, підприємство, що випускало автомобілі марки S.C.A.T., розпочало свою діяльність з досить скромної моделі 12/16НР, яка мала 4-циліндровий 2.7 л, однак це не означало, що машина була примітивної конструкції, навпаки, машина мала 4-ступінчасту коробку передач, карданний привід і запалення від магнето. Через рік з'явилися більші машини: 16/20НР з 3.05 л мотором і модель 22/32НР з 3.8 л двигуном, завдяки не дуже дорогим моделям фірма, не дивлячись на економічну кризу 1907 року, спокійно пережила смутний час.
У 1910 році модельний ряд складали дві моделі: 15/20НР, який виріс з 12/16НР, хоча об'єм мотора залишився колишнім, і модель — 22/32НР, яка отримує мотор, збільшений в об'ємі до 4.4 л, але надбавки в потужності цього разу не відбулося. У 1911 році фірма будує перегонний автомобіль 60/75НР з 6.3 л мотором типу ОНС, на якому в Тарга Флоріо їде змагатися Джованні «Ернесто» Чейрано, який повертається зі змагань із золотою медаллю, через рік британець Кирило Снайп, виступаючи на цій же машині, також виграє головний приз.
У 1912 році модель 15/20НР отримує більший 2.95 л двигун, а модель 22/32НР трансформується в 25/35HP, якій робочий об'єм збільшили до 4.7 л, разом з тим фірма після двох перемог у головних італійських змаганнях вирішує виставити на продаж свою спортивну модель, яка технічно не відрізнялася від тієї, яка ганяла на трасах Тарга Флоріо. Оскільки фірма успішно продавала свою продукцію, то до першого січня 1914 року присвятили відкриття нового заводу, площею в 40 000 км, штат працівників збільшився в 4 рази, тобто до 600 чоловік. З відкриттям нового заводу почалося виробництво і нової моделі, яка стала найменшою у виробничій гамі — 12/18НР з 2.1 л мотором.