Філь Євген Васильович

Євге́н Васи́льович Філь (псевдо Афганець; 27 серпня 1960, с. Росохуватець, Україна) — український громадсько-політичний діяч, підприємець, краєзнавець, журналіст, меценат. Учасник російсько-української війни. Учасник бойових дій у Афганістані (1980—1981); бойові нагороди. Член НСЖУ (2012), Спілки офіцерів України (1998), НТШ (2018). Почесний громадянин міста Тернополя (2025).

Життєпис

Євген Філь народився 27 серпня 1960 року в селі Росохуватець Підволочиського району Тернопільської області, нині Тернопільського району, Україна. У 1978 р. закінчив Тернопільське профтехучилище № 8, нині Тернопільське вище професійне училище сфери послуг та туризму.

Працював на Тернопільському заводі «Ремпобуттехніка» (1978—1979).

У Збройні Сили СРСР призваний навесні 1979 року. Військовій справі навчався в Бердичеві, де отримав звання сержанта, командира відділення. У січні 1980 — переведений на службу до Афганістану командиром відділення взводу артилерійської розвідки у 180 мотопіхотного полку. 23 лютого потрапив у перший бій у Кабулі. Згодом служба в Баграмі, де охороняв паливно-мастильні матеріали дивізії.

Працював на РМК «Хлібооб'єднання» у Тернополі (1981—1991), головою профкому Тернопільського виробничо-торговельного об'єднання хлібопекарної промисловості (1991—1997).

Один з ініціаторів створення Національної гвардії в Тернополі (1991—1992). У 2004 році закінчив Тернопільську академію народного господарства (нині Західноукраїнський національний університет). Член Української Гельсінської спілки (1989).

Від 1994 — член, 1999—2005 — голова Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери (полковник); за створення та керівництво «Тризубом» заарештований 1997, засуджений 1998 на 1,5 р. умовно. У 1999 Верховний суд України зняв усі звинувачення та закрив справу.

Брав участь у парламентських виборах 1998 року в одномандатному окрузі № 165 від Української консервативної республіканської партії, набравши 12,27 % голосів.

Від 2003—2013 — приватний підприємець, займався виготовленням значків, вимпелів, хоругв, прапорів, вишиванок, поліграфічної продукції тощо) з українською символікою під гаслом «Свій до свого по своє», яку реалізовував у власній крамниці в Тернополі. Співініціатор виготовлення найдовшого прапора України (9500 м), який зареєстрований у Книзі рекордів України (2010). Помічник-консультант народних депутатів України Богдана Бойка (2002—2004), Юрія Сиротюка (2012—2014), Дмитра Яроша (2018—2019). Від 2019—директор КУ ТОР «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини».

У 2013 р. виступив ініціатором і одним з організаторів виготовлення Міжнародного вишитого рушника «Цвіт вишиванки» (вишиваються 26 узорів із усіх областей та м. Київ, а також 26 узорів, що поширені у країнах, де компактно проживає українська діаспора).

Фінансово допомагає місцевим молодіжним організаціям і авторам у виданні книг патріотичної тематики.

Учасник Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції гідності. Від 2007 — голова виконкому Координаційної ради «Українська справа», що забезпечує взаємодію національно-демократичних сил Тернопільської області.

Ініціатор і співорганізатор Всеукраїнського фестивалю національної вишивки та костюма «Цвіт вишиванки» (2007—2014, м. Тернопіль), голова Благодійного фонду «Цвіт вишиванки» (2012).

З початку російсько-української війни допомагав українським захисникам (2014—2019)Жертовність бійців та благочинність волонтерів творять один фронт // Націоналістичний портал, 20 лютого 2015.

26 лютого 2022 року вступив у формування національного спротиву – 5-й окремий батальйон Руху опору територіальної оборони Тернопілля..

З 5 квітня 2022 року добровільно мобілізувався в ЗСУ, старший сержант-інструктор.

Доробок Автор понад 150 публіцистичних статей, упорядник і співавтор книг.

Книги «У. В. О.» (2007, упорядник), «Герої Крут — герої України» (2008, упорядник), «Тарас Шевченко у пам'яті поколінь» (2014, співавтор (з Миколою Ротманом і Олександром Гуцаловим). «Крим: за нашу і вашу свободу!» (2016). «Тернопільщина — визначні постатті національно-визвольного руху» (2018, співупорядник). «Чортківська офензива. Дух, що тіло рве до бою» (2019, співупорядник). Євген Поважний — легенда «Тризуба» (2020, упорядник). «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини. Фотоальбом» (2020, ініціатор).

Газети «Бандерівець» (2001) «Цвіт вишиванки» (2009—2014, інформаційний вісник). «Дія добровольців» (від 2017) «Інформаційний бюлетень Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини» (від 2021).

Премії Почесний громадянин міста Тернополя (2025). Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності у номінації «За кращу наукову роботу в інформаційній сфері» (за книгу «Тарас Шевченко у пам'яті поколінь»). Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2024) — за громадсько-патріотичну діяльність, пропаганду української культури та за ініціативу й організаційну роботу щодо створення «Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини». Тернопільська обласна премія імені Ярослава Стецька (2015) — за книгу «Тарас Шевченко у пам'яті поколінь» (у співавторстві). Подяка ОУН та Світового Ювілейного комітету з відзначення року С. Бандери (2010). Подяка ОУН та Світового Ювілейного комітету з відзначення року С. Бандери (2010). Орден «За заслуги ІІІ ступеня» (2020). Медаль «За жертовність і любов до України» Православної церкви України (2020).

Ювілейна відзнака Івано-Франківської обласної ради «130 років Євгену Коновальцю» (2021).

Примітки

Джерела Гутор М., Щербак Л. Філь Євген Васильович //

Література За книгу про Кобзаря тернопільські журналісти отримали всеукраїнську премію імені Івана Франка [Текст] : у номінації "За кращу наукову роботу в інформаційній сфері" перемогло видання "Тарас Шевченко у пам'яті поколінь": [упорядн.: М. Ротман, Є. Філь, О. Гуцалов] / М. Ратушний // Наш день. — 2015. — № 30 (5-11 серп.). — С. 7.

Ми господарі на своїй землі [Текст] : інтерв'ю з екс-головою Всеукр. організації "Тризуб" ім. С. Бандери Євгеном Філем / розмовляв Віктор Карпович // Шлях перемоги. — 2011. — С. 4.

Презентація книги у Києві [Текст] : ["Тарас Шевченко у пам'яті поколінь", упоряд. О. Гуцалов, Є. Філь, М. Ротман] // Наш день. — 2014. — № 51 (17-23 груд.). — С. 5.

Цьогорічні лавреати премії Братів Лепких [Текст] // Вільне життя плюс. — 2024. — № 103 (20 груд.). — С. 1. — (Відзначення).

Посилання

Євген Філь // Портал українських офіцерів Снігур Ю. Євген Філь: «Патріотично-свідома Тернопільщина чи годівниця для варягів?» / Юрко Снігур // Ліга підприємців «Українська справа». Лазука Н. Євген Філь випускає патріотичні футболки / Наталя Лазука // Gazeta.ua. — 2008. — 31 січня. Тернополяни Євген і Лариса Філь написи для футболок запозичують у Шевченка // 20 хвилин (Тернопіль). — 2008. — 4 лютого. Вітрова С. Євген Філь: «Коли ми увійшли в Афганістан, я назвав себе воїном-окупантом» / Світлана Вітрова // Наш день. — 2014. — 15 лютого.

Офіційний сайт Західноукраїнського національного університету Євген Філь: «Я вибрав боротьбу, волю, Україну!» Націоналіст Євген Філь: «Українська соборна самостійна держава, де українець буде господарем на своїй землі. Якщо хтось може мені це гарантувати, лише тоді я готовий продатися!» Заступник начальника Тернопільської ОВА Тарас Пастух привітав Євгена Філя з 65-річчям Євген Філь. "Гартовані" ч.149