Nine Inch Nails, скорочено NIN (стилізовано NIИ) — американський індастріал-рок-гурт, створений Трентом Резнором у місті Клівленд, штат Огайо 1988 року. Від початку Резнор був єдиним офіційним учасником гурту, доки 2016 року до нього не доєднався Аттікус Росс. Для живого виконання Резнор збирає окрему команду музикантів. Сучасними учасниками концертного складу Nine Inch Nails, окрім Трента Резнора та Аттікуса Росса, є гітарист Робін Фінк (з 1994 року), клавішник Алессандро Кортіні (з 2005 року) та барабанщик Ілан Рубін (з 2008 року).
Nine Inch Nails випустили одинадцять студійних альбомів, шість мініальбомів та двадцять синглів. Реліз дебютного Pretty Hate Machine (1989) відбувся на лейблі TVT Records. Невдовзі Трент Резнор заснував власну фірму звукозапису Nothing Records у складі компанії Interscope. На новоствореному лейблі було випущено мініальбом Broken (1992), а також три наступні студійні альбоми Nine Inch Nails: The Downward Spiral (1994), The Fragile (1999) і With Teeth (2005). Після виходу сьомого альбому Year Zero (2007) Nine Inch Nails залишили Interscope й 2008 року самостійно випустили Ghosts I-IV та The Slip під ліцензією Creative Commons. Восьмий студійний альбом Hesitation Marks (2013) вийшов у світ під лейблом Columbia Records. Наступним релізом Nine Inch Nails стала трилогія з двох мініальбомів Not the Actual Events (2016) та Add Violence (2017), а також дев'ятого студійного альбому Bad Witch (2018). 2020 року одночасно вийшли два інструментальні альбоми: Ghosts V: Together та Ghosts VI: Locusts.
Музика Nine Inch Nails охоплює широкий спектр жанрів (індастріал, електроніка, метал, артрок), зберігаючи при цьому характерне часто похмуре й напружене звучання. Композиції Nine Inch Nails вирізняються своєю багатошаровою структурою, що будується на нерівних ритмах, ламаних ударних, спотворених гітарах, синтезаторах і різноманітних звукових ефектах. Тематика пісень здебільшого обертається навколо особистих та відвертих роздумів, що досліджують внутрішню боротьбу, руйнування, залежність, втрату, віру, самотність та екзистенційний пошук. Інколи тексти пісень відходять від інтроспективного характеру, щоб торкнутися теми політики, технологій, війни та екологічної кризи.
Nine Inch Nails продали понад 30 мільйонів платівок у всьому світі й тринадцять разів були номінантами музичної премії Греммі, вигравши двічі у категорії «Найкраще метал-виконання» за пісні «Wish» у 1992 році та «Happiness in Slavery» у 1995 році. Nine Inch Nails посідають 94-те місце у списку «100 найкращих артистів усіх часів» журналу Rolling Stone. У 2020 році Nine Inch Nails увійшли до Зали слави рок-н-ролу.
Історія гурту
Заснування (1988—1989)
В 1987 році Трент Резнор грав на синтезаторі у гурті Exotic Birds з Клівленда, менеджером якого був Джон Малм. Резнор і Малм стали друзями, і після того, як Резнор покинув гурт, Малм став його неофіційним менеджером. У той час Трент працював помічником звукорежисера і за сумісництвом прибиральником в студії запису Right Track Studios, і він попросив власника студії Барта Костера, щоб той дозволив йому безкоштовно записати кілька демоверсій свого матеріалу, поки студія ніким не використовується. Костер погодився. Однак під час запису Резнор так і не зміг знайти музикантів, які б змогли виконати його матеріал так, як він хотів. Замість цього, він, натхненний Прінсом, вирішив записати всі інструменти крім ударних самостійно. Резнор поступатиме так і в майбутньому, на записі всіх своїх альбомів, хоча іноді і залучаючи в процес інших музикантів і помічників.
В 1988 році, відігравши свої перші концерти на розігріві у Skinny Puppy, Резнор загоряється бажанням випустити 12-дюймовий сингл на якомусь маленькому європейському лейблі. Кілька звукозаписних компаній відгукнулися на матеріал Резнора, і він вирішує підписати контракт з TVT Records. Десять обраних пісень з його демозаписів були перероблені і перезаписані для його дебютного альбому Pretty Hate Machine в 1989 році. Демоверсії пісень можна знайти на численних бутлегах, в тому числі і на Purest FeelingPurest Feeling Music Videos ( ). Online Video Guide. Процитовано 28 червня 2012..
В 1994 році, в одному зі своїх інтерв'ю, Резнор пояснив що обрав назву «Nine Inch Nails» для свого гурту, через те, що вона звучала добре і пройшла випробування часом (після певного часу більшість назв починали звучати погано), а також вона легко перетворювалася на абревіатуру. Довга відсутність роз'яснень з боку Трента призвела до великої кількості чуток і спекуляцій щодо назви гурту, наприклад: дев'ятидюймові цвяхи, якими був розп'ятий Ісус ; або дев'ятидюймові ножі-нігті Фредді Крюгера . Знаменитий логотип Nine Inch Nails, який складався з трьох заголовних букв [NIИ] у рамці, був створений Резнором і дизайнером Гері Талпасом. Вперше лого з'явилося в музичному відео для дебюту Nine Inch Nails, пісні «Down in It», і було натхненне оформленим Тібором Келменом альбомом Remain in Light гурту Talking Heads. Талпас розробляв дизайн для обкладинок Nine Inch Nails до 1997 року .
Pretty Hate Machine (1989—1991)
Написаний, аранжований і виконаний самим Резнором, перший альбом Nine Inch Nails, Pretty Hate Machine, був виданий в жовтні 1989 році. Він був результатом першої співпраці з продюсером Едріаном Шервудом (він спродюсував перший сингл гурту «Down in It» в Лондоні, навіть не зустрічаючись з Резнором особисто) і Марком Еллісом, більш відомим як Флад. Флад допомагав в записі музики до 1994 року, а Шервуд робив ремікси на композиції гурту до 2000 року. Резнор і його співпродюсери розширили список обраних демо-записів синглами «Head Like a Hole» і «Sin». Майкл Езеррад з Rolling Stone описав альбом як «індустріальний шум в рамках поп-музики» і «сумну, але помітну музику». Rolling Stone помістив його на 58 місце в списку «100 найкращих дебютних альбомів всіх часів». Резнор назвав цю комбінацію «щирим викладом» того «що було в [його] голові на той момент». Після проведення 113 тижнів в американському чарті Billboard 200, Pretty Hate Machine стає першим в історії альбомом на незалежному лейблі, який отримує платинову сертифікацію. MTV транслює кліпи на «Down in It» і «Head Like a Hole». Відео на третій сингл з альбому, «Sin», виходить тільки в 1997-му на збірнику відео Closure.
В 1990 році гурт починає тур на підтримку альбому, гастролюючи по Північній Америці на розігріві в Пітера Мерфі і The Jesus and Mary Chain. В той же час «фішкою» гурту стає руйнування інструментів і агресивне виконання пісень. Журналіст Rockbeat Майк Гіттер відносить стільки ранній успіх Nine Inch Nails в рок-орієнтованої аудиторії саме до цієї енергійної позиції. В серпні 1991 року після свого першого успішного виступу на фестивалі Lollapalooza Nine Inch Nails вирушили у світовий тур. Внаслідок невдалого виступу на європейських фестивалях на розігріві у Guns N'Roses, під тиском TVT Nine Inch Nails повертаються до США, щоб записати наступний альбом; при цьому розгорається конфлікт між Трентом і головою лейбла Стівом Готлібом, що стосується, головним чином, звучання альбому. Позаяк TVT згодні випустити альбом тільки в тій же стилістиці, то Резнор реагує на це тим, що в таємниці від керівництва лейблу і під іншими іменами записує новий альбом.
Broken (1992—1993)
В 1992 році Nine Inch Nails видають Broken, міні-альбом, що містив 6 пісень і 2 бонус-треки. В буклеті, що додавався до альбому, Резнор позначає тур 1991 року як вплив на звучання альбому. Трент характеризує Broken як оснований на гітарі «вибух знищення» і «набагато жорсткіше […] ніж Pretty Hate Machine». Пісні з Broken отримали 2 премії Греммі: за виконання першого синглу «Happiness in Slavery» на фестивалі Woodstock '94 і за другий сингл «Wish». Резнор пізніше жартував, що на його могилі повинно бути написано «Резнор: Помер. Сказав 'fist fuck', отримав Греммі».
Особливої уваги удостоїлися і кліпи на пісні з міні-альбому. Пітер Крістоферсон з гуртів Coil і Throbbing Gristle зняв кліп на пісню «Wish», але саме неоднозначне відео супроводжує «Happiness in Slavery». Кліп був майже повсюдно заборонений за показ чоловіка, якого зіграв Боб Фленаган, що одержує задоволення від машини тортур, яка в кінці вбиває його. Третє відео для «Pinion» частково включено в перший епізод Alternative Nation, зображує туалет з людиною з кляпом у роті і в бондажі. Резнор і Крістоферсон склали з цих трьох кліпів і кадрів з «Help Me I Am in Hell» і «Gave Up» повноформатне музичне відео, під назвою Broken Movie. Воно зображує вбивство молодого чоловіка, який був викрадений і підданий тортурам, які перемежовуються з переглядом кліпів. Цей фільм так і не був виданий офіційно, але замість цього став популярний в колах любителів таких речей.
Окреме відео виконання пісні «Gave Up» разом із Річардом Патріком і Мерліном Менсоном було знято в студії Le Pig, назване так самим Резнором, в місці вбивства акторки Шерон Тейт. Крім того, було знято концертне виконання та включено до збірки Closure 1997 року. Наприкінці 1992 року за Broken випущено міні-альбом реміксів Fixed. Замість туру на підтримку нового матеріалу Резнор починає жити і працювати в Le Pig над матеріалом для наступного альбому, бувши вільним від обмежень лейблу.
The Downward Spiral (1994—1998)
Другий повноцінний альбом Nine Inch Nails, The Downward Spiral, виходить в березні 1994 року і відразу ж потрапляє на другий рядок в Billboard 200. Альбом досі залишається самим продаваним релізом гурту в США. Вплив на музику надали альбоми кінця 1970-х років: Low Девіда Боуї і The Wall гурту Pink Floyd. Музика і лірика The Downward Spiral відображають ментальний прогрес протагоніста, що є концепцією всього запису. Це був останній альбом Nine Inch Nails, який спродюсував Флуд. Його співробітник Алан Молдер зайнявся зведенням The Downward Spiral, що послужило початком його довголітньої роботи з гуртом. Альбом був записаний в Le Pig Studios, студії в особняку, в якому Чарльз Менсон вбив Шерон Тейт, дружину режисера Романа Полянського.
З альбому вийшло всього два сингли: «March of the Pigs» і «Closer». «Piggy» і «Hurt» також потрапили в ротацію радіостанцій, але так і не були видані для продажу. Кліп на «Closer», знятий Марком Романеком, можна було часто побачити на каналі MTV. При цьому канал зробив цензурну версію кліпу, звідки були прибрані деякі сцени і вирізана ненормативна лексика. Радіоверсія пісні також була відредагована, що не завадило їй придбати популярність радіослухачів. Усі кліпи з альбому склали відеоряд документального фільму Closure, в якому показані головні події часів Self Destruct Tour, а також повні концертні версії «Eraser», «Hurt», а також «March of the Pigs» з MTV.
Відгуки музичних критиків в цілому були сприятливими: у 2005 році альбом був поставлений на 25 місце в списку «100 найкращих альбомів, 1985–2005» журналу Spin, в 2003 році Rolling Stone помістив його на 200 місце свого списку «500 найкращих альбомів усіх часів». Після виходу The Downward Spiral Резнор випустив альбом реміксів, названий Further Down the Spiral, єдиний не основний реліз Nine Inch Nails, який був сертифікований як золотий в США. Він містить роботу музикантів Aphex Twin, продюсера Ріка Рубіна і гітариста Jane's Addiction Дейва Наварро та інших.