Дмитро́ Іва́нович Безпе́рчий (Бесперчий, Бесперчи; 30 жовтня 1825, Борисовка — 30 вересня 1913, Харків) — український художник і педагог.
Життєпис Народився року в слободі Борисовці Курської губернії Російської імперії (нині селище міського типу Борисовського району Бєлгородської області, Російська Федерація). Був кріпаком графа Дмитра Шереметьєва. Художньої майстерності спочатку навчався у свого батька Івана Андрійовича. З 1841 року був вільним слухачем Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. З 1843 року навчався у Карла Брюллова. 1846 року отримав звання некласного художника історичного і портретного живопису. Слід вважати, що у 1845 році Безперчий знайомиться з Тарасом Шевченком, який брав уроки майстерності у Брюллова.
Протягом 1846—1850 років викладав малювання у Ніжинському ліцеї; у 1850—1900 роках — в реальному училищі і середніх школах Харкова (2-й та 3-й гімназіях), зокрема у 1860–1870-х роках у малювальній школі Марії Раєвської-Іванової. Серед учнів: Євген Агафонов, Олексій Бекетов, Володимир Беклемішев, Сергій Васильківський, Генріх Семирадський, Петро Левченко, Михайло Ткаченко, Олександр Шевченко, Костянтин Первухін, Володимир Татлін, Микола Сумцов.
У грудні 1886 року з учнями брав активну участь у відкритті Харківського міського художньо-промислового музею. На початку 90-х років ХХ сторіччя Безперчий втрачує дружину Ольгу Григорівну та улюблену доньку Марію. У 1894 році Дмитро Іванович долучався до написання статуту художньої школи Раєвської-Іванової М.Д. 1896 року нечисленна художня та гімназійна громада відсвяткувала 50- річчя творчої та педагогічної діяльності персоналії.
Наприкінці серпня 1900 року Д.І. Безперчий вийшов у відставку. За даними Парамонова А. мешкав художник на вулиці Садовій, будівля не збереглася. Помер в Харкові року. Похований в Харкові на Іоанно-Усікновенському кладовищі поруч із дружиною, яка залишила його ще до 1895-го.
Некрологи та спогади про учителя опублікували Сумцов М.Ф. в газеті "Южный край" та Семирадський Г. у газеті "Утро".
Творчість
Найактивніший період творчості — 1850-ті роки. В цей працював олійними фарбами та часто аквареллю. Чудово володів олівцем, виконував малюнки темперою, тушшю, сепією. Відомий своїми пейзажами, натюрмортами, а згодом і портретами. У 1860–1890-х працював в жанрі релігійного живопису, розписував храми в селах Слобідської України, Криму. Найбільш відомий розпис церкви при Харківській малювальній школі.
У 1848 митець задумав серію малюнків до поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» (зберігся лише начерк). Вплив поезії Шевченка помітний і у жанрових творах художника. Серед робіт: «Автопортрет» (1846; Харківський художній музей); «Сватання на Гончарівці»; «Сільський пейзаж» (1956); «З поля» (1859—1860; Харківський художній музей); «Бандурист» (1860-ті, Сумський художній музей; другий варіант та акварель — 1860, Національний художній музей України у Києві). Види палацу «Альгамбра» в Алупці, садиби «Ольшани» в Лебединському повіті, села Кочетка поблизу Чугуєва мають етнографічну цінність.
Працював над ілюстраціями до «Мертвих душ» Миколи Гоголя («Собакевич», «Чічіков у Бегрищева»), до творів Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова. Тяжів до творчості передвижників, відвідував з учнями їх виставки у Харкові.
1913 року друга дружина Безперчого передала значну частку його картин до Університетського музею образотворчого мистецтва у Харкові. За часів ІІ Світової війни багато картин персоналії було втрачено.
Життя та діяльність Д.І. Безперчого аналізуються у книгах Антоновича Д.В. ( до 100 річчя з народження персоналії), Чернової М.В. ( до 50 річчя зі смерті) та у публікації І. Можейко 2020 року до 195 річниці з дня народження персоналії.
Ім'я Безперчого носять вулиця, провулок та в'їзд у Слобідському районі Харкова.
Примітки
Література Антонович, Д. Дмитро Безперчий (1825–1913) [Електронна копія] : [про життя і діяльн. Д. Безперчого взято із спогадів акад. М. Сумцова та ін. і з листів Г. Семирадського, зібраних у вид. Д. Гордєєва: Материалы для худож. летописи г. Харькова. Харків, 1914. ] / Д. Антонович. — Електрон. текст. — Прага : Вид-во укр. молоді, 1926 — 13 с Чернова М. Дмитро Іванович Безперчий. Київ: Мистецтво, 1963 — 37 с, іл., репродукції;
Безперчий Дмитро Іванович // ; Безперчий Дмитро Іванович // ; Безперчий Дмитро Іванович // , С. 60—61; Безперчий Дмитро Іванович // ; Безперчий Дмитро Іванович // ; Безперчий Дмитро Іванович // ;
Можейко І. Харківський вихователь талантів: кому були вдячні Васильківський та Семирадський. — Слобідський край — 10 жовтня 2020 року. URL: https://www.slk.kh.ua/news/khronograf/xarkivskij-vixovatel-talantiv-komu-buli-vdyachni-vasilkivskij-ta-semiradskij.html Парамонов А. Неизвестный Харьков: художники Дмитрий и Иван Безперчие. Дозор, 4 марта 2019. URL: https://dozor.com.ua/columns/paramonov/1214781.html Харківщина: енциклопедичний словник / КП «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради; ред. рада: С. І. Чернов, В. С. Бакіров, М. І. Тітов та ін.; редкол. С. І. Посохов (голова), К. В. Астахова, С. М. Куделко та ін. — Харків: Золоті сторінки, 2014. — 439 с. — ISBN 978-966-400-319-0.