Женевський музей мистецтва і історії () — історико-художній музей в місті Женева, Швейцарія.

Споруда

Теперішня споруда музею створена 1910 року в стилістиці пафосного історизму. Проект створив архітектор з Женеви Камолеттіжурнал «Художник»,№ 1, 1974. Головний фасад має колони іонічного ордера і пафосну скульптуру на аттику даха, як символ значущості суспільної споруди, котрої тоді ще не мало місто. Між колонами висічені в камені імена женевських художників, скульпторів, граверів, мініатюристів, що працювали в Женеві. Поверх під дахом відведено під археологічні колекції, під експозиції історії Швейцарії і Женеви. Окремі зали віддані під виставку старовинної зброї та кабінет нумізматики. Музейні колекції на кінець 20-початок 21 ст. збільшились настільки, що музейна бібліотека, графічний кабінет, колекції кераміки, музичні інструменти переведені у окремі споруди.

Музей Рат або виставкове приміщення

Швейцарець з Женеви Симон Рат відбув на заробітки у Санкт-Петербург. Був військовим і вислужив чин генерала, заощаджував гроші і вивіз їх у Женеву. Старий Симон Рат перед смертю заповідав гроші двом своїм сестрам з наказом вибудувати суспільно значущу споруду. Одна із сестер була художницею-мініатюристкою, тому обрала варіант зі створенням в місті художнього музею, котрого ще не було в Женеві. Так виник музей Рат, котрий відкрили для відвідин 31 липня 1826 року. Сюди передали збірки живопису і скульптури, що вже були серед міського майна. Музей Рат майже 80 років демонстрував художні колекції міста Женева. По вибудові 1910 року нового приміщення для музейних колекцій він став виставковим приміщенням музею мистецтва і історії.

Характер збірок

Женевський музей мистецтва і історії мав власний характер збірок, бо виник не як колекція королівської родини чи вельможі, а як колекція міської громади. Так, в ратушу міста ще 1535 року передали старовинні монети і медалі, знайдені при будівельних роботах.

Женева була осередком виникнення і підтримки протестантизму, що забороняв релігійний живопис. Це пригальмувало розвиток швейцарського живопису. Так заборони реформатора Жана Кальвіна діяли в місті Женева до середини 18 ст. Але винятком був портретний жанр. З доби Кальвіна збережена колекція портретів особливо набожних та фанатично відданих протестантизму (кальвінізму) осіб, котру зібрав послідовник Кальвіна — Теодор де Без.

В 17 ст. в місті існувало щонайменше три приватні збірки творів мистецтва. Перелом в накопиченні творів мистецтва прийшовся на 18 ст. зі зміцненням фінансового стану городян і світськими за характером, цивільними настановами доби просвітництва. Наприкінці 18 ст. Женева увійшла до складу Франції і тут запанували французькі моди, а з ними і мода на колекціонування у заможних городян. Приватна збіка Франсуа Троншена наприкінці 18 ст. мала близько одинадцяти творів Рембрандта і його майстерні, «Портрет короля Іспанії Філіпа IV» пензля Дієго Веласкеса, поодинокі зразки творів Рубенса, Клода Лоррена, Пуссена та інших. Твори не були розкішними чи завеликих розмірів, бо не призначались для декорування феодальних замків чи вельможних палаців.

Музейна збірка в Женеві досить різнобічна і в картинній галереї має цікаві зразки французьких, нідерландських та швейцарських майстрів.

Збільшення колекцій не припиняється. Так, в картину галерею придбані твори імпресіоністів Франції. Серед представлених в галереї митців (нехай не всі вони шедеври) — Йоахим Патінір Конрад Віц Гендрік Аверкамп Лукас ван Фалькенборх Карел Дюжарден Рембрандт Корнеліс Енгельберхтс Ян ван Кессель Якоб ван Гель Хуан де Фландерс Франсуа Буше Елізабет Віже-Лебрен Клод Моне Джеймс Тіссо Амедео Модільяні Фердинанд Ходлер Фелікс Валлотон Альфред Сіслей Джованні Джакометті Жан-Етьєн Ліотар Теодор Жеріко Альбер Марке Моріс Утрілло

</div>

Артефакти Стародавньої Греції

Візантійські артефакти

Скульптура в збірці

Копії грецьких оригіналів і погруддя доби Стародавнього Рима

Портрети олійними фарбами в збірці

Живопис в різних жанрах

Див. також

Реалізм Постімпресіонізм Римський скульптурний портрет ІІІ століття Художній музей (Золотурн) Художній музей (Базель)

Примітки

Джерела

журнал «Художник»,№ 1, 1974 Site du Musée d'art et d'histoire Site du réseau des Musées d'art et d'histoire Site de la Fondation pour l'agrandissement du Musée d'art et d'histoire