Безлю́дівка — селище Харківського району Харківської області України.
Є адміністративним центром Безлюдівської селищної громади.
Географія
Розташування селища Селище міського типу Безлюдівка знаходиться на лівому березі річки Уда (басейн Сіверського Дінця) і на обох берегах річки Студенок. На півночі впритул прилягає до південного кордону міста Харкова, у 3 км на північний захід розташований харківський мікрорайон Жихор, у 4 км на південь розташоване смт Васищеве, в 1 км на південний захід — смт Хорошеве.
Урочища
Вглибині території селища є урочище Вулівка, де існують поклади торфуhttps://web.archive.org/web/20250506103057if_/http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/znpkhnpu_ist_2012_43_35.pdf Розвиток слободи безлюдівка у 1914-1920 рр. / В. Ю. Кисиленко // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Сер.: "Історія та географія". - 2012. - Вип. 43. - С. 162-166.. На південному заході від селища, а саме на березі річки Уди, є урочище Синичине, де колись був хутір ПокровськийКисиленко В. Історія Безлюдівки. Том 2. «Видавничий дім „Бук-Друк“», Житомир, 2024. — с. 70. На заході Безлюдівки, біля зупинки «Удянська», є Панське урочищеКисиленко В. Історія Безлюдівки. Том 2. «Видавничий дім „Бук-Друк“», Житомир, 2024. — с. 45. На схід від селища в полі є чотири урочища: Дацевих Могил, Мильгунове Болото, Каташеве БолотоКисиленко В. Історія Безлюдівки. Том 1. — Житомир: Євенок, 2021. — с. 17Кисиленко В. Історія Безлюдівки. Том 2. «Видавничий дім „Бук-Друк“», Житомир, 2024. — с. 45-46. А на заплаві річки Уда між Хорошевим та Безлюдівкою розташоване урочище Крива Лука, згадуване ще у джерелах XVII ст.https://xt.ht/xtarticle/0--storiya-odnogo-urochishaКисиленко В. Історія Безлюдівки. Том 1. — Житомир: Євенок, 2021. — с. 36-38.
Ліси Безлюдівки На північний захід від Безлюдівки розташований сосновий Ващенків Бір. На заході Безлюдівки, в районі залізничної зупинки «Удянська», є сосновий Панський Бір, а також гай «Вільховий Ріг», відомий ще з XVII стІсторія Безлюдівки [Текст]: [смт Харк. р-ну Харк. обл.] / В. Ю. Кисиленко. — Житомир: Вид. О. О. Євенок, 2021Кисиленко В. Ю. Історія Безлюдівки. Т. 2 / В. Ю. Кисиленко. — Житомир: Бук-Друк, 2024.
А на півдні селища є величезний сосновий Безлюдівський Бір та невеликий дубовий «Барвенків Гай».
Водойми селища У селищі розташовано кілька великих піщаних кар'єрів, заповнених водою, зокрема: оз. Підборівське, оз. Нагорівське, оз. Коваленки, оз. Синичине, оз. Петькове, оз. Журавлине та ін. Також через селище протікає кілька річок: р. Уда, р. Студенок (місцева назва — Брідокhttps://chtyvo.org.ua/authors/Herasymenko/Lisove_ozero/ Лісове озеро: Документальна повість [про делегата XXVI з'їзду КПРС Варварі Савель'євої]. — К.: Веселка, 1983. — 144 с.), р. Броди (на північ від Підборівки. Впадає в озеро Новий Лиман), р. Черкаський струмок (на поч. вул. Огородньої), р. Бабаї (на північ від Панського бору)Вивчення місцевих гідронімів шкільними краєзнавцями (на прикладі водойм смт Безлюдівка) / Кисиленко В. Ю. // Географія та економіка в рідній школі. — 2014. — № 4..
Відстань до інших міст Харків (до центру міста) — 13 км; Ізюм — 102 км; Лозова — 110 км; Чугуїв — 29 км; Мерефа — 17 км; Берестин — 81 км; Балаклія — 61 км.
Походження назви Топонім «Безлюдівка» — назва-прикметник, що показує, який вигляд мало це поселення початково — порожні хатиЗнову про Безлюдівку / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2016. — № 91.
Все тому, що колись тут була частина села Бабаї, де розташовуватися помістя московитів зі стану «боярських дітей». Про це свідчить помістя бабаївського боярського сина Мишньова, яке базувалося з 1655 року там, де нині східний безлюдівський квартал «Морозівка», а також безлюдівська річка Бабаї. Але під час антимосковського повстання у серпні 1668 року сюди прийшло об'єднане військо козаків (вірних Петрові Дорошенкові) й татар на чолі з Мустафою Мурзою, яке напало й спалило і ці будинки, і сусідні поселення також. Саме так і виникло «безлюддя» — зруйнована й спустошена місцевість, на якій у 1670-х почали селитися козаки й заснували нову слободу Кисиленко В. Ю. Нові пошуки обґрунтованих дат заснування населених пунктів Слобідської України // Слобожанщина. Погляд у минулому: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Бук-Друк, 2024.—С.91-98..
Історія
Археологія На території селища в урочищах Ващенків Бір і Коваленки виявлено 9 поселень епохи бронзи, 2 поселення скіфського часу, 2 поселення салтівської культуриhttps://web.archive.org/web/20110826072617/http://www.igsu.org.ua/Harkovskja.obl/Harxkovskij.rajon/Bezljudovka.html История городов и сел Украинской ССР. Т. 1: Харьковская область / Гл. редкол.: Тронько П.Т. (пред.) и др. – Киев: Ин-т исто- рии АН УССР : Укр. сов. энциклопедия АН УССР, 1974-1983..
Питання часу заснування
Тривалий час першу згадку про Безлюдівку в історіографії датували 1680-ми рокамиhttps://glavnoe.in.ua/articles/a7267 Старовинні документи свідчать / В. Ю. Кисиленко // Главное. — 2012. — 11 августаКисиленко В. Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минулому — 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О. Євенок, 2020. — С.107-116.. В Енциклопедії сучасної України датою заснування вказаний 1660 рік, але це не підтверджується архівними джерелами: у переписі 1662 року слобідського Харківського полку ця слобода відсутняХарківські переписи 1662, 1675, 1677 років [Текст]: [збірка] / [упоряд.: А. Парамонов, О. Різніченко]. — Харків: Андрій Парамонов [вид.], 2025. — 335 с..
Межові книги 1716 року дали чітко зрозуміти, що станом на 1673 рік Безлюдівки ще не булоСтаровинні документи свідчать / Кисиленко В. Ю. // Газета «Главное». — 2012. — № 32Такий знайомий «Брідок» / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2017. — № 20.
У 2024 році було опубліковано наукову статтю з аналізом найдавнішого документа за 30 липня (9 серпня) 1677 року, який зафіксував Безлюдівку. В ньому йдеться про допит за крадіжку: підозрюваний росіянин Абрам Котов зізнався, що напередодні вночі він з братом Лазарем вкрали коня в селі Безлюдівка у харківського черкаса Мірочника. Потім Лазар повів коня до села Васищеве. А вже у документі 1684 року того самого Марка Мірочника записано як безлюдівського жителя. Цей факт може означати, що Безлюдівка 1677 року була новоствореним поселенням, яке перебувало в стадії заселення.
У статті доведено, що село заснували між 1673—1677 роками, а назва поселення походить від «безлюддя», що виникло внаслідок повстанням 1668 року. До того часу на цьому місці розташовувалася частина села Бабаї, спалена під час згаданого повстання.
Відтак, єдиною документально підтвердженою датою для відліку ювілеїв селища є 1677 рік.
Події минулого Безлюдівки
Другий документ в історії, в якому згадується Безлюдівка — це «судное дѣло» з матеріалами слідства стосовно сварки між васищівськими «боярськими синами» Опанасом Васищевим та Федотом Сибекіним. Документ має багато сторінок й датується липнем-серпнем 1681. Слідство розглядало обопільні звинувачення «боярських синів»: Опанас звинувачував Федота в крадіжці «подосок», а Федот скаржився на те, що Опанас на річці Студенок побив його та відібрав шаблю. Свідками сварки в справі вказано безлюдівських козаківКисиленко В. Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минулому — 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О. Євенок, 2020. — С.107-116..
У XVIII ст. поселення розділилася на дві слободи — Стару та Нову БезлюдівкуКисиленко В. Історія Безлюдівки. Том 1. — Житомир: Євенок, 2021. — с. 75-82https://web.archive.org/web/20250515155512if_/http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/znpkhnpu_ist_2010_38_35.pdf Розвиток слободи Безлюдівка у ХІХ ст. / В. Ю. Кисиленко // Зб. Наук. праць ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія «Історія та географія». — Х., 2010. — Вип. 38.. І об'єдналися вони повторно лише у радянський час.
Від середини XIX і до початку ХХ ст. село було центром Безлюдівської волості Харківського повіту Харківської губернії.
У 1861 році було збудовано нинішню будівлю Покровської церкви.
Радянська окупація була встановлена в грудні 1917 рокуhttps://web.archive.org/web/20110826072617/http://www.igsu.org.ua/Harkovskja.obl/Harxkovskij.rajon/Bezljudovka.html История городов и сел Украинской ССР. Т. 1: Харьковская область / Гл. редкол.: Тронько П. Т. (пред.) и др. — Киев: Ин-т исто- рии АН УССР: Укр. сов. энциклопедия АН УССР, 1974—1983..
З червня по грудень 1919 р. Безлюдівка була під владою білих денікінців.
У 1920 в Безлюдівці утворений комітет незаможних селян, а в 1923 р. — організована сільськогосподарська артіль «Огородник» (з 1931 — колгосп ім. Петровського). В 1932 створено ще два колгоспи — ім. Другої п'ятирічки та ім. БудьонногоИстория городов и сел Украинской ССР. Т. 1: Харьковская область / Гл. редкол.: Тронько П. Т. (пред.) и др. — Киев: Ин-т исто- рии АН УССР: Укр. сов. энциклопедия АН УССР, 1974—1983..
У ті часи в тут функціонувало Безлюдівське торфовище, де було прокладено вузькоколійну залізницю.
Село постраждало від Голодомору (1932—1933).
19 жовтня 1938 село Безлюдівка віднесено до категорії селищ міського типуІсторична дата / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2009. — № 82.
Існує припущення, що масове поховання жертв Катинської трагедії може бути в БезлюдівціFrank Fox: God's Eye: Aerial Photography and the Katyń Massacre, West Chester 1999. ISBN 1-887732-13-6.
У 1930-х через поля було прокладено шосе до Змієва в об'їзд Безлюдівки, яке пізніше занепало.
На фронтах Другої світової війни взяли участь 988 жителів селища, з них загинуло 124 особи, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу — 798https://web.archive.org/web/20110826072617/http://www.igsu.org.ua/Harkovskja.obl/Harxkovskij.rajon/Bezljudovka.html История городов и сел Украинской ССР. Т. 1: Харьковская область / Гл. редкол.: Тронько П. Т. (пред.) и др. — Киев: Ин-т исто- рии АН УССР: Укр. сов. энциклопедия АН УССР, 1974—1983.. Дата зайняття Безлюдівки радянськими військами — 28 серпня 1943 рокуНевідома війна / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2010. — № 49.
У 1950 три колгоспи Безлюдівки були об'єднані в один під назвою «Перемога», який у 1964 році був перетворений на радгосп «Безлюдівський»https://web.archive.org/web/20110826072617/http://www.igsu.org.ua/Harkovskja.obl/Harxkovskij.rajon/Bezljudovka.html История городов и сел Украинской ССР. Т. 1: Харьковская область / Гл. редкол.: Тронько П. Т. (пред.) и др. — Киев: Ин-т исто- рии АН УССР: Укр. сов. энциклопедия АН УССР, 1974—1983..
У 1968 селище було повністю електрифіковане і радіофіковане. Також з 1968 року на території селища працює два піщані кар'єри.https://archive.org/details/20220117_20220117_1933.
У 1970-х почалося інтенсивне будівництво житла. Були зведені два мікрорайони «Меліоратор» і «Мостобудівник», а у 1970-1980-х роках — мікрорайон «Центральний».
У 1983 письменник Юрій Герасименко видав повість про Безлюдівку та доярку В. СавельєвуЛісове озеро .
З 1995 радгосп «Безлюдівский» реорганізували в КСП «Безлюдівка», головою правління якого обрано В. Сосницького.
У 1999 селище було повністю телефонізоване, а в 2002-му — газифіковане.
Сучасність 23 червня 2016 в рамках декомунізації в Безлюдівці було перейменовано низку вулиць, провулків та в'їздів.
У 2020 році селище стало центром новоствореної Безлюдівської громади.