Ярослава Іванівна Рубчаківна, у шлюбі Барнич (Барничева) (*1900, Чортків — † 29 березня 1980, Клівленд) — українська акторка, співачка (сопрано), декламаторка, театральна режисерка, діаспорянка. Відома за виступами в театрі «Українська бесіда». Активістка Українського народного союзу з 1953.
Життєпис Народилась 1900 року в Чорткові в сім'ї видатних діячів української культури Івана Рубчака і Катерини Рубчакової. Зі своїми молодшими сестрами Ольгою і Надією, а також з дітьми інших акторів театру «Руська бесіда» навчалась у школі, не бачачи батьків по 10 місяців на рік. Канікули були для дітей акторів святом, оскільки вони могли їздити до батьків, які перебували на гастролях. Там вони за підтримки батьків і їх друзів (серед яких був Лесь Курбас) ставили спектаклі, а Ярослава режисувала такі вистави. Про один з таких епізодів під час гастролей у Ходорові Рубчаківна згадувала у своїх спогадах 1973 року.
Після смерті матері Ярослава Рубчаківна стала провідною акторкою Львівського театру «Руська бесіда» (з 1922 до 1925).Віра Дмитрів. Примадонна Галицької Мельпомени iplus.net.ua З цим театром виступала також на Тернопільщині.
В останній поставі Олександра Загарова на галицькій сцені («Отело» В. Шекспіра) грала Емілію, а її молодша сестра Надія Рубчаківна грала Дездемону.Лужницький Григор Леонід. Український театр. Наукові праці, статті, рецензії: Збірник праць у 2 томах. — Львів: 2004. с. 265
Під час роботи у Львові побралася з диригентом «Руської бесіди» Ярославом Барничем.Ковтун, В., Монолатій, І. Українські січові стрільці — лицарі рідного краю. — Коломия, 2007. — С. 153
З 1925 до 1928 — в Ужгородському театрі, в якому чоловік працював музичним керівником і диригентом.
з 1929 до 1939 вела аматорські театри у Самборі і Станіславові. До Самбора в аматорський театр запрошувала також професійних акторів. Як співачка і декламаторка виступала на концертах товариства «Боян». Чоловік вчителював у цих містах, а з 1939 працював диригентом Станіславівського муздрамтеатру.
В роки німецької окупації мешкала з чоловіком у Львові, де він був диригентом Львівської опери.
В еміграції Згодом в еміграції — Західна Німеччина (1944–1949), США (з 1949). В США проживала з родиною спочатку у Філадельфії, згодом у Лорейні, а пізніше в Клівленді (штат Огайо). У 1951–1966 чоловік працював художнім керівником та диригентом Українського хору імені Тараса Шевченка у Клівленді. Ярослава Рубчаківна-Барнич була активісткою Українського народного союзу, вчителювала в Школі українознавства., як активістка УНС пропонувала створити Театральну студію.
14 березня 1965 як режисерка Ярослава Рубчаківна поставила оперу Миколи Аркаса «Катерина» з ініціативи й за підтримки хору імені Т. Шевченка, керованого чоловіком.
У 1973 році дала інтерв'ю газеті «Свобода», в якому згадувала дитячі роки в Україні:
Померла 29 березня 1980 року в Клівленді (Огайо, США). Похована 2 квітня 1980 на цвинтарі святих Петра і Павла в Пармі.
Примітки
Посилання Фотографія Ярослави Барнич 1960 року у статті про її чоловіка — «Справжнього автора „Гуцулки Ксені“ повернуто із забуття» Ярослава Рубчаківна // Визначні постатті Тернопілля: біографічний збірник. — К.: Дніпро, 2003. — С. 165 П. Медведик. Рубчаківна Ярослава // — С. 202. Борис Мірус. Спогади артиста. «Друзі про нього». — Тернопіль. — 2000. — С. 174. Барнич, Ярослава. Як творилась нова українська оперета // Наш театр: книга діячів українського театрального мистецтва. 1915–1975. Т. 1 / за ред.: Г. Лужницького, Л. Полтави. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней: ОМУС, 1975. — 848 c.