Ю́рій Гео́ргійович Богатирьо́в (; , Рига, Латвійська РСР, СРСР — , Москва, РРФСР) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1981). Народний артист РРФСР (1988).

Біографія Народився в родині морського офіцера. Після закінчення 8-ми класів у 1964 році вступив до Художньо-промислового училища імені М. І. Калініна. У 1965 році став учасником дитячого лялькового театру «Глобус», юні актори відвідували театри, кіно, музеї, вечори в Будинку актора, виступали в Будинках культури.

У 1967 році вступив до Московського театрального училища імені Б. В. Щукіна (курс Ю. В. Катіна-Ярцева).

У 1971 році, після закінчення Щукінського училища, був прийнятий в трупу московського театру «Современник».

Перший дебют у кіно відбувся у 1970 році, коли Ю. Богатирьов зіграв роль німецького автоматника в короткометражному фільмі «Спокійний день наприкінці війни», але загальносоюзну відомість принесла роль Єгора Шилова у фільмі Микити Михалкова «Свій серед чужих, чужий серед своїх».

У 1977 році Олег Єфремов запросив Юрія Богатирьова у МХАТ. Деякий час актор грав у двох театрах.

Помер 2 лютого 1989 року у своїй власній квартирі в Москві від серцевого нападу. Похований на Ваганьковському цвинтарі.

Особисте життя Був одружений з акторкою Надією Сєрою (нар. 1943). Деякі близькі про цей шлюб і не здогадувалися, інші вважали, що актор був одружений з іншою, хтось вважав цей шлюб фіктивним. Насправді ж Богатирьов був гомосексуалом, який важко прийняв свою орієнтацію вже в дорослому віціГрабенко Л. «Кинорежиссёр и художник Александр Адабашьян: „Юру очень угнетала его нетрадиционная сексуальная ориентация, которая в то время каралась уголовно и которой он очень стыдился, — это и было причиной его одиночества“ » // Бульвар Гордона. — 2012. — № 9(357). — 27 февраля.Бабяшкина А. «О женитьбе сына мать Богатырёва узнала на его похоронах » // Экспресс-газета. — 2002. — 9 янв.собств. корр. «Юрий Богатырёв восхищался женщинами, но любил… мужчин » // «Только звёзды». — 2010. — № 12. — 12 октября.Бабяшкина А. «Юрий Богатырёв (1947—1989). Чужой среди своих» // Gay.ru.. Намагався закохуватися у знайомих акторок. Мав проблеми з алкоголем та лікувався від депресії. Друзі згадують, що коханими актора у різний час були театральний адміністратор Василь Росляков та бармен Олександр Єфімов. Особисте життя актора отримало своє відображення у книзі Наталії Бобрової «Юрій Богатирьов: Не такий, як усі» (2001).

Нагороди і почесні звання Лауреат Премії Ленінського комсомолу (1978) Заслужений артист РРФСР (16.01.1981) Народний артист РРФСР (17.03.1988)

Фільмографія

1970 — Спокійний день наприкінці війни (короткометражний) — німецький автоматник 1974 — Свій серед чужих, чужий серед своїх — Єгор Петрович Шилов, чекіст 1974 — Таня (фільм-вистава, реж. Анатолій Ефрос) — Грищенко Андрій Тарасович, молодий інженер 1975 — Там, за горизонтом — Дмитро Жерехов, молодий інженер 1975 — Раба любові — Володимир Максаков 1976 — Мартін Іден (фільм-вистава) — Мартін Іден 1976 — Колись у Каліфорнії (фільм-вистава) — Чарлі Твінг 1976 — Два капітани — Михайло Ромашов 1976 — Вічно живі (фільм-вистава) — Марк, двоюрідний брат Бориса 1977 — Освідчення в коханні — Пилипко, письменник 1977 — Ніс — імператор Микола I 1977 — Незакінчена п'єса для механічного піаніно|Unfinished Piece for the Player Piano — Сергій Павлович Войніцев, нероба-ліберал, чоловік Софії 1977—1979 — Відкрита книга — Андрій Львов 1978 — Дванадцята ніч (фільм-вистава) — Орсіно, герцог 1979 — Останнє полювання — Сергій 1979 — Відпустка у вересні — Анатолій Саяпін, колега й приятель Зілова 1979 — Кілька днів з життя Обломова — Андрій Іванович Штольц 1980 — Дивна відпустка 1980 — Заколот (фільм-вистава) — Дмитро Андрійович Фурманов, уповноважений РВР 1980 — Мій тато — ідеаліст — Борис Петров, хірург, син Сергія Юрійовича 1980 — Глибокі родичі (короткометражний) — Юрик 1980 — Восьмий день творіння (короткометражний) 1981 — Рідня — Станіслав Павлович (Стасік), зять 1981 — І з вами знову я… — Микола I 1981 — Цей фантастичний світ. Випуск 6 (фільм-вистава) — Сергій Павлович Нікітін, палеонтолог 1981 — Цей фантастичний світ. Випуск 5 (фільм-вистава) — Томас Вулф, письменник 1981 — Два рядки дрібним шрифтом|Two Lines in Small Font|Zwei Zeilen, kleingedruckt (СРСР, НДР) — Степан Тишков, революціонер 1982 — Старовинний детектив (фільм-вистава) 1982 — Час для роздумів — Андрій Павлович Чусов, колишній чоловік 1982 — Несподівано-негадано — Ілля Петрович, нотаріус 1982 — Візник Геншель (фільм-вистава) — Зібенгар 1983 — Людина з країни Грін (фільм-вистава) — Футроз, батько дівчаток 1983 — Унікум — Павло Єгорович Перебереєв, начальник відділу 1983 — Дещо з губернського життя — Іван Васильович, наречений-інженер 1983 — Карантин — дідусь, письменник 1984 — Чужа дружина і чоловік під ліжком — Бобиніцин, коханець Глафіри Петрівни, франт з вусами 1984 — Мертві душі — Манілов 1984 — Злий хлопчик (фільм-вистава) 1984 — Цей фантастичний світ. Випуск 10 (фільм-вистава) — полковник Ролінг 1986 — Театр В. С. Тургенєва (фільм-вистава) 1986 — Вірші А. Л. Барто (фільм-вистава) — головна роль 1986 — Шлях (фільм-вистава) — Ілля Миколайович Ульянов 1986 — Очі чорні|Dark Eyes|Oci ciornie (Італія, США, СРСР) — Олександр, очільник дворянства 1987 — Цей фантастичний світ. Випуск 12 (фільм-вистава) — прокурор 1987 — Донечка — Юрій Степанович Іпатов, батько Наталки 1987 — Перекид через голову — Олексій Стурис, актор театру, власник папуги 1987 — Перша зустріч, остання зустріч — майор Гей 1988 — Загадка. Розгадка (фільм-вистава) — батько Рязанцева 1988 — Політ птаха — Разлогов Владислав, поет 1988 — Презумпція невинності — Козинець, директор групи, співголова товариства тверезості 1989 — Дон Сезар де Базан — король Карлос II

Примітки

Посилання

Актеры советского и российского кино Біографія на сайті «Кино-Театр.ru»