Оле́ся Олекса́ндрівна Авра́менко (, Запоріжжя) — український мистецтвознавець, куратор, арт-критик, кандидат мистецтвознавства (1993), член Національної спілки художників України (1988), заслужений діяч мистецтв України (2010).Авраменко Олеся Олександрівна // Довідник Національної спілки художників України. — К., 2013. — С. 133. Дві Срібні медалі Національної академії мистецтв України (2012, 2916). Член міжнародної асоціації мистецтвознавців AICA (2018).
Автор понад трьохсот публікацій з питань мистецтва і художнього життя України XX—XXI століть. Автор концепцій та організатор 90 художніх проектів та виставок, кіносценаріїв та науково-популярних казок для дітей та організатор близько ста художніх виставок і проєктів.Жмир В. Олеся Авраменко. Регістри життя і творчості // Українське мистецтво. — 2010. — № 5-6. — С.97-101.
Життєпис Народилася 25 жовтня 1959 року в Запоріжжі. Батько — український письменник Авраменко Олександр Іванович (1934—1974). Мати — філолог, педагог, перекладач Ромашко Єлизавета Костянтинівна (* 1934).
У 1970 році разом з батьками переїхала до Києва. В 1982 році закінчила факультет історії і теорії мистецтва Київського державного художнього інституту. Педагоги — Платон Білецький, Леонід Владич, Ганна Заварова, Вадим Клеваєв, Людмила Міляєва, Людмила Сак. З 1982 по 1983 — мистецтвознавець Республіканського Будинку моделей трикотажних виробів.Марусенко П. Олеся Авраменко (інтерв'ю перед ювілеєм) // Fineart. — 2010. — № 7-8. — С.28-33. З 1988 року — член Національної спілки художників України. В 1993 захистила кандидатську дисертацію «Українська дитяча книга 1970-1990-х років: основні тенденції розвитку ілюстрації» й здобула звання кандидата мистецтвознавства. З 1996 по 1997 — автор, ведуча, редактор і режисер циклу телевізійних сюжетів авторської програми «Знаки творчості. Олеся Авраменко представляє», яка склалася з тридцяти восьми передач (Міжрегіональна асоціація теле- та радіомовлення творче об'єднання «НАРТ»). З 2000 по 2003 рік — власний кореспондент і консультант з питань культури та мистецтва журналу «Президент» і газети «Президентський вісник».
З 1983 по 2004 роки працювала в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної Академії наук УкраїниАвраменко Олеся Олександрівна // Енциклопедія сучасної України. 2002. — С. 82.. З 2004 року по сьогодні — завідувачка відділу візуальних практик в Інституті проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України . 2009 року Вища атестаційна комісія присвоїла звання старшого наукового співробітника.
З 2010 — заслужений діяч мистецтв України. У 2008 стала лауреатом премії Київської організації Національної спілки художників України «Мистець» ім. Платона Білецького. У 2011 нагороджена Відзнакою Міністерства культури України «За багаторічну плідну працю в галузі культури». У 2012 — Срібною медаллю Національної Академії мистецтв України за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і творчі досягнення.
У 2012 книга Олесі Авраменко «Терези долі Віктора Зарецького» визнана «Виданням року» в рамках Всеукраїнської акції «Музейна подія року — 2011». У 2013 отримала Почесну відзнаку «Трудова слава» Міжнародної Академії рейтингових технологій і соціології «Золота Фортуна». 2016 — лауреат Срібної медалі НАМУ.
2018 започаткувала авторську серію монографій «ACCENT»: науково-популярні видання з історії українського мистецтва XX—XXI століть: Імена. Творчі угрупування. Художні явища та тенденції.
Олеся Авраменко досліджує типологію формування, розвитку й функціонування українського образотворчого та актуального мистецтва другої половини XX — початку XXI століття, а також моделює й організує ряд сучасних художніх процесів та явищ в Україні. Творча співпраця з провідними українськими художниками — Сергієм Адамовичем, Михайлом Гуйдою, Віктором Зарецьким, Анатолієм Кущем, Олександром Івахненком, Юрієм Іллєнком, Анатолієм Криволапом, Євгеном Прокоповим, Віктором Сидоренком, Миколою Стороженком, Тіберієм Сільваші, Георгієм Якутовичем та багатьма іншими. наступних поколінь, втілилося у численних публікаціях з питань образотворчого та актуального мистецтва й художнього життя України XX—XXI століть.
Особисте життя Олеся Авраменко живе і працює в Києві. Донька — Бєльська Єлизавета Володимирівна (1987) — випускниця Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури (2009), видавець у ukrideabook.com.ua, гостьовий редактор, ведуча рубрики у проєкті «Люта українізація з Антіном Мухарським».
Нагороди
2026 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
Кураторство виставкових проектів 2014 — Вогонь любові. Присвята Майдану, ЦСМ М17, куратори Єлизавета Бєльська, Олеся Авраменко, м. Київ
Монографії БІЛОКУР // НМУНДМ, ACCENT, К., Горобець, 2020. (2021 року вийшло друком друге — виправлене і доповнене видання: Білокур / ІПСМ НАМУ. Київ: Видавництво Горобець, 2021. 168 с.: іл. ISBN 978-966-2377-55-2). ПОКРОВА // ІПСМ НАМУ, ACCENT, К., Фенікс. 88 с.: 66 іл. ЗАРЕЦЬКИЙ // ІПСМ НАМУ, АДЕФ, К., 2018., 168 с.: 153 іл. КРИВОЛАП // ІПСМ НАМУ, Атлант-ЮЕмСі, К., 2018. 168с.: 142 іл. «Метафізика чистого кольору Анатолія Криволапа»: Монографія. — К.: ІПСМ НАМУ, 2013.- 618с., 616 іл. «Дванадцять обручів, або роки, розчахнені живопису». (Макс Витик ): Монографія. — К.: Ін-т проблем сучасного мистецтва НАМ України, 2011. — 119 с.:іл.. — укр., англ. «Терези долі Віктора Зарецького» . Монографія. — К.: ІПСМ НАМУ, 2011. — 586с., іл. «Ігор Губський»: Монографія. — К.: ІПСМ, Персона, 2009. — 96 с.: іл. «Писанка, або таємниця розмальованого яйця» / Науково-популярна книжка для дітей середнього шкільного віку. — К., 2006. — 18 с.: іл. «Михайло Гуйда: Монографія.» — Київ-Ханьчжоу, 2005. — 196 с.: іл. «Михайлина Сабадаш: Альбом.» — К.: Мистецтво, 1990. — 111 с.: іл. (упорядкування, вступна стаття).
Статті Феміна без фемінізму або Сокровенна тема творчості Людмили Корж-Радько. Сучасне мистецтво, Київ: ІПСМ НАМ України, (16), 2020. Творчість Катерини Білокур на тлі епохи в контексті вітових художніх тенденцій. (До 120-річчя з дня народження мисткині). Мистецтвознавство України. Київ: ІПСМ НАМ України, 2020. Внутрішнє світло (Фотопроект Германа Айнбіндера) / Альбом. К., 2020. 32с. Людмила Семикіна. Одеса. Порт. Люди. Альбом. К., 2020, 104с. Точка проєкції на часи «плавильного котла» або Інформація як інструмент дезінформації (Україна на Венеційській Бієнале 2019). Сучасне мистецтво, Київ: ІПСМ НАМ України, (15), 2019. Сакральний живопис в Україні XXI століття. (Розписи церкви Покрова Пресвятої Богородиці в селі Липівка Анатолієм Криволапом та Ігорем Ступаченком. 2014—2019 роки). Мистецтвознавство України. Київ: ІПСМ НАМ України, 2019. Вип. 19. 298 с.: іл., с. 21-32 «Aeterna historia» Антона Ковача, або Еротичне як духовне. Міст. Київ: ІПСМ НАМ України, 2019. Поезія триєдності — почуттів, розуму й вислову, або «Station № 5» Андрія Блудова. Міст. Київ: ІПСМ НАМ України, 2019. Михайло Боримчук. Метафізика буття. Альбом// Галерея українського живопису «Nostalgie». 2019. 140 сторінок. Semen Guyetsky. Portraits. Альбом. Англ., гол. // Hartman collaction. 2019. 56 c. Revolutie! Альбом. Гол. яз.// Hartman collaction. 2019. 56 c. Mykhailo Borymchuk. Industriele landschappen. Album/ Collectie Hartman. 2019. 56c. «Човен, що пливе», або Траєкторія творчості Олексія Маркитана, Зб. Сучасне мистецтво (14), Київ: ІПСМ НАМ України, 2018. «ХайТекСтиль» та інше Анастасії Подервянської. Художня культура. Київ: ІПСМ НАМ України Київ: ІПСМ НАМ України, 2018. Бедрі Байкам: від «юного Моцарта живопису» до міжнародного визнання. Міст. Київ: ІПСМ НАМ України, 2018. Андрій Блудов — ловець тонких енергій. Художня культура. Київ: ІПСМ НАМ України, 2017. Скарби із загиблого «Неймовірного» або Проект Демієна Герста як фокус тенденцій contemporary art. Сучасне мистецтво (13), Київ: ІПСМ НАМ України, 2017. «Воїни світла» Макса Вітика. Альбом. К., Родовід, 2016. Спонтанний живопис Макса Вітика. Сучасне мистецтво (12) Київ: ІПСМ НАМ України, 2016. Венеційська Бієнале: Оглядовий репортаж з елементами критики й аналізу. Сучасне мистецтво (11). Київ: ІПСМ НАМ, 2015. Художники на барикадах. У зб.: Майдан. (R) Еволюція духу. К.: Наш формат.
Література «Авраменко Олеся Олександрівна // Довідник Національної спілки художників України.» — К., 2013. — С. 133. «Авраменко Олеся Олександрівна // Енциклопедія сучасної України.» 2002. — С. 82. «Авраменко Олеся Олександрівна // Енцик. довідник „Митці України“» (упорядкування М. Г. Лабінського). — К., 2007. «Жмир В. Олеся Авраменко. Регістри життя і творчості» // Українське мистецтво. — 2010. — № 5-6. — С.97-101. «Хто є хто в сучасному українському мистецтві » Олеся Авраменко // ТОП — 100. — 2011 вересень-жовтень. — № 1(1). — С.20. «Марусенко П. Олеся Авраменко (інтерв'ю перед ювілеєм)» // Fineart. — 2010. — № 7-8. — С.28-33. «Олеся Авраменко. Хвиля.» — К., 2007. — С. 71.
Примітки
Посилання
Искусствоведы . Киевский календарь. Презентація книги Лесі Авраменко «Метафізика чистого кольору Анатолія Криволапа» від видавничо-продюсерського центру ArtHuss. Путь воина, или Просто съешьте полотно глазами . Art Ukraine. Презентация альбома Гурзуфских пленэров . Интернет-проект о талантливых людях «Творчество». Родом із драми. Журнал Верховної Ради України «Віче».