Книшівське городище — пам'ятка археології національного значення (охоронний номер 160014-Н), одне з 13 відомих городищ скіфського часу в басейні р. Псел. Розташовується поблизку с. Книшівка, Миргородського району, Полтавської області. Одна з найбільш досліджених пам'яток скіфського часу в українському Лісостепу, за увесь час розкопано понад 5500 м² площі городища, а також здійснено переріз валуПеляшенко К. Ю., Гавриш П. Я. Ліпний посуд Книшівського городища. Археологія. 2018. № 1. С. 91..

Охоронний статус Рішенням виконкому Полтавської обласної ради № 529 від 10 грудня 1970 р., городище занесено до переліку археологічних пам'ятників. Рішенням від 8 липня 1975 р. № 301 визначено його межі охоронної зони. Наступним рашіненням обласної ради під номером № 247, від 23 квітня 1982 року, городище взято на облік як пам'ятка історії та культури.

Постановою Кабінету міністрів України № 928 від 3 вересня 2009 р. Книшівське городище включено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як пам'ятка археології національного значення, охоронний номер 160014-Н. Це одна з 13 пам'яток археології національного значення на території Полтавської області.

Територія основного городища, окрім валів, упродовж останніх майже 250 років використовується місцевими жителями під городи, що спричиняє систематичне руйнування культурних нашарувань пам'ятки. У південно-східній частині городища у 1960-х та 1992 рр. бульдозером частково зруйнований вал і в'їзд. Південно-західна частина центрального укріплення зайнята старим сільським кладовищем (близько 0.05 га), що функціонувало в 30-ті рр. XX ст. Рів побіля валу засипаний при закладці колгоспного саду в першій половині XX століття. Вал передгороддя та саме додаткове укріплення теж розорюються.

Історія досліджень Перші обстеження городища опублікував у 1907 р. Василь Ляскоронський, який оглянув його візуально, зафіксував існування валу та рову, а також навів дані, що розмір городища близько 10 десятинЛяскоронський В. Г. Городища, кургани і довгі (змієві) вали за течією рр. Псла та Ворскли. Вид. 2-ге, репр., доп. / упоряд. О. Б. Супруненко. Полтава: Археологія, 1995. С. 16. (Препринт / ЦОДПА ; вип. 9).. Інформація про городище також міститься в збірнику, який в 1917 р. опублікував Микола Макаренко. Зокрема, там разом з коротким описом наведено розміри городища та його валівМакаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии: (Сборник топографических сведений). Петроград, 1917. С. 2..

У 1948 р. пам'ятка обстежувалась Дніпровською Лівобережною археологічною експедицією ІІМК АН СРСР під керівництвом Івана Ляпушкіна, виявлені матеріали було передано на зберігання у фонди Ленінградського відділення ІІМК АН СРСР.

Перші археологічні розкопки було проведено у 1954 році лівобережною групою Середнєдніпровської експедиції Інституту археології АН УРСР під керівництвом Варвари Іллінської. У північно-східній частині городища було закладено траншею довжиною 54 м та шириною 2 м, яка перерізала частину зольника. Також, у південній частині городища було здійснено три невеликих зачисточних розкопаИльинская В. А. Памятники скифского времени в бассейне р. Псел. Советская археология. 1957. Т. 27. С. 244.. Здобуті матеріали було передано на зберігання у фонди Інституту археології АН УРСР.

З 1987 по 1993 рр. на городищі працювала експедиція Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка під керівництвом Петра Гавриша. Загалом, було досліджено понад 5500 м² пам'ятки, створено її план та знято розміри. У 1989 та 1992 рр. також виконано переріз валу та рову. За підсумками цих досліджень керівником розкопок було здійснено ряд наукових публікацій, а також матеріали використано в кандидатській дисертації, захищеній в 1996 р. та в опублікованій на її основі монографії. Здобуті матеріали передано на зберігання до фондів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, окремі індивідуальні знахідки зберігаються у фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Опис Знаходиться за 0,20 км на захід від сучасного кладовища с. Книшівка, на краю плато високого корінної тераси правого берега р. Псел, в ур. За Дубником. Книшівське городище має у плані форму неправильного овалу, витягнутого з північного сходу на південний захід. Оточене валом, кінці якого обриваються на краю плато. Довжина валу центрального укріплення — 669 м. Сучасна висота валу від 2,90 до 4,70 м, ширина — 15-25 м. Рів мав ширину 5 м та глибину до 2 м. У північно-східній частині головного укріплення знаходиться розоране попелище-зольник, висотою до 0,80 м, діаметром близько 30 м. В його основі досліджені найдавніші комплекси на городищі.

Додатковий вал передгороддя, яке знаходиться у східній та південно-східній частинах городища, споруджений навпроти стрілки вузького відрогу, західним кінцем приєднується до головного валу, а південним — трохи не доходить до берегової лінії, залишаючи місце для проїзду. Довжина валу — 113 м висота — бл. 1,0 м. Площа городища 4 га, передгороддя — 1 га.

У середньому товщина культурного шару на городищі складає 0,55-0,65 м, на ділянках вздовж валу він становить 2 м й більше. Тут досліджено 10 житлових споруд, 10 надвірних будівель, кілька майстерень (косторізна, гончарська), культове приміщення, ймовірний колодязь та 122 господарські ями.

На городищі виявлено величезну кількість знахідок, серед яких керамічний посуд (ліпний місцевий та античний кружальний), знаряддя праці, прикраси і речі особистого вжитку. озброєння та деталі кінської вузди, античне, бронзову монету македонського царя Філіпа II. Більшість із них типові для Посульсько-Попсільської групи пам'яток скіфського часу Дніпровського лісостепового Лівобережжя.

Джерела Звід пам'яток історії та культури України: Полтавська область. 3-43 Гадяцький район [Текст] = Register of Monuments of History and Culture of Ukraine: Poltava Region. Gadjach district / Полт. краєзн. муз.; B.A. Андрієць, С. І. Бочарова, О. О. Вільмовська та ін.; ред. кол.: Ю. В. Волошин, А. М. Киридон, В. В. Кривошея та ін.; [упорядн., наук. ред. В. О. Мокляк]. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2013. — 775 с.: іл. с.351-352 (ISBN 978-966-182-296-1)

Примітки