Полонський повіт (також ПавлівськийПостановление ВУЦИК от 12.10.1921 О выделении в состав Волынской губернии уездов Павловского и Коростенского и новом административном отделении Волынской губернии) — адміністративно-територіальна одиниця Волинської губернії, утворена в 1921 році. Повітовий центр — містечко Полонне.
Історія Повіт було утворено у березні 1921 року шляхом розукрупнення Житомирського, Новоград-Волинського та Ізяславського повітів. Від Житомирського повіту було відокремлено 4 волості (Краснопільська, Красносільська, Мотовилівська і Чуднівська), від Новоград-Волинського — 8 волостей (уся південна частина повіту: Воробіївська (Кустовецька), Деревицька, Любарська, Миропільська, Новочарторийська, Остропільська, Полонська і Романівська), від Ізяславського — 2 волості (Лабунська і Хролинська).
На півночі повіт межував з Новоград-Волинським, на північному сході та сході із Житомирським, на заході із Ізяславськими повітами Волинської губернії, на півдні — із Подільською губернією.
Повіт проіснував до 7 березня 1923 року, коли було скасовано повітовий устрій. Територія повіту увійшла до складу Шепетівської та Житомирської округ.
Адміністративний устрій
Повіт складався із 14 волостей — Деревицької, Краснопільської, Красносільської, Кустовецької, Лабунської, Любарської, Миропільської, Мотовилівської, Ново-Чарторийської, Остропільської, Полонської, Романівської, Хролинської та Чуднівської.
До складу повіту входило 566 населених пунктів: 9 містечок (у тому числі повітовий центр) та 557 інших населених пунктів — села, колонії, хутори, урочища.
Примітки
Джерела
Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки. Житомир, «Волинь», 2007; Сергій Єсюнін. Адміністративно-територіяльний поділ Заславщини наприкінці XVIII — початку ХХІ ст.