Чи́на ну́товаДовідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович, або горо́шок ну́товий (Lathyrus cicera) — однорічна рослина родини бобових.
Опис
Однорічна рослина 20-30 см заввишки. Стебла гіллясті від основи, голі, висхідні, майже прямостоячі, чіпляються вусиками, дворебристі, двокрилаті. Крила вузькі. Прилистки великі, напівстрілоподібні, 10-13 мм завдовжки, такої ж довжини, як черешки або трохи довше. Листки складаються з 1 пари досить великих листочків, довгастої або ланцетної форми, 3-10 см завдовжки, 2-5 мм завширшки, з трьома — п'ятьма помітними жилками. Черешок листа вузько-крилатий, 10-15 мм завдовжки. Листкова вісь закінчується гіллястим вусиком.
Квітконоси довше черешка, з дрібними шилоподібними приквітками, одно- двоквіткові. Чашечка дзвоникова, її частки ланцетні, загострені, в 2-3 рази довше трубки. Квітки близько 8-10 мм завдовжки, цегляно-червоного кольору. Прапор обернено-яйцеподібної форми, до основи звужений, з виїмкою з темно-червоними жилками, на короткому нігтику. Крила коротше прапора, з вушком при основі, на короткому нігтику. Човник округлий по нижньому краю, блідо-червоний. Плоди — сидячі, довгасті, крилаті боби 19-20 мм завдовжки, близько 5-6 мм завширшки, з опуклою жилкою на верхньому шві, з 3-5 насінинами. Насінини кулясті, до 5 мм завширшки, дещо кутасті, темно-бурі, гладкі, плямисті. Цвіте у квітні-травні, плодоносить у травні-червні.
Екологія
Росте на трав'янистих схилах, серед чагарників. По краях полів і як бур'ян в посівах.
Поширення
Африка Макаронезія: Португалія — Мадейра; Іспанія — Канарські острови Північна Африка: Алжир; Єгипет; Лівія; Марокко; Туніс Азія Західна Азія: Афганістан; Кіпр; Іран; Ірак; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина Кавказ: Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменістан; Узбекистан Індійський субконтинент: Пакистан Європа Середня Європа: Швейцарія Східна Європа: Україна (вкл. Крим) Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; колишня Югославія; Греція (вкл. Крит); Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Румунія Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Португалія; Іспанія (вкл. Балеарські острови)
Використання та господарське значення
Добра кормова рослина, зелена маса — охоче поїдається вівцями і великою рогатою худобою. Чина нутова вивчалась в Йорданському генетичному центрі як кормова культура. Культивується, виведені сорти.
Хімічний склад
У плодах чини нутової знайдені такі жирні кислоти (у %): пальмітинова 34,87; гептадеканова 1,71; стеаринова 10,62; олеїнова 8,94; лінольова 22,32; ліноленова 3,15; арахінова 4,81; бегенова 1,75; ерукова 1,95;
у траві знайдені (у %): пальмітинова 21,40; пальмітолеїнова 1,53; стеаринова 7,69; олеїнова 3,57; лінольова 14,74; ліноленова 32,13; арахінова 3,21; ерукова 13,60.
Трава чини нутової містить також 6 флавоноїдних сполук та 3 фенолкарбонові кислоти.
Примітки
Див. також
Список видів роду Чина
Література
Гроссгейм А. А. Флора Кавказа. — Баку: Изд. Азерб. филиала Акад.наук СССР, 1952. — Т.5. — С. 379. Флора СССР. Т.13. 1948 / Под ред. Б. К. Шишкина, Е. Г. Боброва. М.; Л.: Изд-во АН СССР. С.524-525. Черепанов С. К. 1995. Сосудистые растения России и сопредельных государств. СПб.: Мир и семья. 990 с. Hickman, J. C. 1993. The Jepson Manual: Higher Plants of California 1-1400. University of California Press, Berkeley. Marticorena, C. & M. Quezada. 1985. Catálogo de la Flora Vascular de Chile. Gayana, Bot. 42: 1-157. Munz, P. A. 1968. Suppl. Calif. Fl. 1-224. University of California Press, Berkeley. Nasir, E. & S. I. Ali (eds). 1980–2005. Fl. Pakistan Univ. of Karachi, Karachi. Zuloaga, F. O., O. Morrone, M. J. Belgrano, C. Marticorena & E. Marchesi. (eds.) 2008. Catálogo de las plantas vasculares del Cono Sur. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 107(1-3): i-xcvi, 1-3348. Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). Ali, S. I. & S. M. H. Jafri, eds. 1976-. Flora of Libya. Allkin, R. et al. 1986. Names and synonyms of species and subspecies in the Vicieae: issue 3. In: Bisby, F. A. et al., Vicieae Database Project 7:11. Beetle, A. A. 1970. Recommended plant names. Univ. Wyoming Agr. Exp. Sta. Res. J. 31. Davis, P. H., ed. 1965–1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. Demilly, D. et al. 2001. Liste alphabétique des principales espèces de plantes cultivées et de mauvaises herbes. Noms latins et noms français, ed. 7. Encke, F. et al. 1984. Zander: Handwörterbuch der Pflanzennamen, 13. Auflage. Eriksson, O. et al. 1979. Flora of Macaronesia: checklist of vascular plants, ed. 2. Holm, L. et al. 1979. A geographical atlas of world weeds. Izquierdo Z., I. et al., eds. 2004. Lista de especies silvestres de Canarias: hongos, plantas y animales terrestres. Jahandiez, E. & R. Maire. 1931–1941. Catalogue des plantes du Maroc. Kartesz, J. T. 1994. A synonymized checklist of the vascular flora of the United States, Canada, and Greenland. Kingsbury, J. M. 1964. Poisonous plants of the United States and Canada. Mansfeld, R. 1959. Die Kulturpflanze, Beiheft 2. Mouterde, P. 1966-. Nouvelle flore du Liban et de la Syrie. Nasir, E. & S. I. Ali, eds. 1970-. Flora of [West] Pakistan. Pignatti, S. 1982. Flora d'Italia. Pottier-Alapetite, G. 1979–1981. Flore de la Tunisie: Angiospermes-Dicotyledones. Quézel, P. & S. Santa. 1962–1963. Nouvelle flore de l'Algerie. Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. Rehm, S. 1994. Multilingual dictionary of agronomic plants. Smythies, B. E. 1984–1986. Flora of Spain and the Balearic Islands: checklist of vascular plants. Englera 3:1-882. Täckholm, V. 1974. Students' flora of Egypt, ed. 2. Townsend, C. C. & E. Guest. 1966-. Flora of Iraq. Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea.
Джерела
Дабабніє Муїн Фуад, О. І. Павлій. Фармакогностичне вивчення трави чини нутової флори Йорданії // Вісник фармації 2(34)2003. УДК 615.322.651.224:577.118:581.84:582
Lathyrus cicera на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США
Посилання Lathyrus cicera на сайті «Plantarium» Lathyrus cicera в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду Lathyrus cicera в базі даних «Global Biodiversity Information Facility» (GBIF) Lathyrus cicera в базі даних «Euro + Med PlantBase» — інформаційному ресурсі для Євро-середземноморського розмаїття рослин Lathyrus cicera на сайті «International Legume Database & Information Service» (ILDIS)