Ґедройці (; ) — литовський княжий рід гербу «Гіпоцентавр».
Походження Згідно з родовою легендою XVI ст. походить від легендарного литовського князя Ґедруса. В XIV–XVI століттях деякі представники цієї родини переселилися на територію сучасних Білорусі, Росії й України.
Після останнього розділу Речі Посполитої між Росією, Австрією і Пруссією у 1795 році багато представників цього роду були позбавлені шляхетського титулу і дворянського положення в Російській імперії. Члени родини були вислані в Архангельськ, Читу та Іркутськ, їхнє майно і землі — конфісковані. Після закінчення терміна заслання їм не дозволили повернутися на місця попереднього проживання, члени родини перебували під наглядом царської поліції.
Родовід Ґедрус (?—1267) — традиція вважає його першим князем ґедройцьким (?—1264/1266 рр.), який заснував Ґедройці. Після загибелі Тройната поставлений Войшелком полоцьким князем (1264/ 1266 — 1267 рр.). Гінвіл Ґедрусович — легендарний князь Ґедройців. Гурда Ґінвілович (?—1367) — легендарний князь Ґедройців. Довмонт Ґурдович (?—1400) — князь Ґедройців. Олександр Гагуліс Юрага-Юрій Ґурдович — легедарний князь, засновник роду Ґедройців-Юрага. Петро Ґедройць Михайло Ґедройць (?—1485) Ягайло-Адальберт Ґедройць (?—1450) Бартоломей Ґедройць (?—1526) Матеуш Бартоломейович Ґедройць (бл. 1500—1563) — державний діяч Великого князівства Литовського, підвоєвода віленський (1560—1563), маршалок господарський (1562—1563) Мельхіор Матеушович Ґедройць (?—1608) — єпископ Жемайтійський, видавець перших друкованих книг на литовській мові. Мартін Матеушович Ґедройць (?—1621) — державний діяч Великого князівства, полководець. Тулунт Ґурдович (?) — легендарний литовський князь.
Відомі представники (?—1485) — блаженний, прийняв священство, прославився чудотворенням. Ґедройць Флоріян — козацький ватажок Князь Мельхіор Ґедройць (?—1608) — єпископ жемайтійський, видавець перших друкованих книг литовською мовою. Князь Ромуальд Ґедройць (1750—1824) — один зі сподвижників Костюшка. Князь Ґедройц, Юзеф Арнульф (1754—1838) — єпископ жмудський; публіцист, просвітник і перекладач; член Російського біблійного товариства. Княжна Віра Гнатівна Ґедройць (1870—1932) — одна з перших в Російській імперії, а надалі в Україні жінок-хірургів, поетеса і письменниця. Костянтин Каетанович Ґедройц (1872—1932) — російський і радянський ґрунтознавець-агрохімік, академік АН СРСР. Князь Михайло Михайлович Ґедройць (1856—1931) — російський генерал, герой російсько-японської війни. Князь Микола Антонович Ґедройць (1860?—1933?) — меценат, засновник художніх музеїв в Миколаєві, Херсоні, Маріуполі, Дніпрі, Сумах та ряді міст Криму, Будинку-Музею Іллі Рєпіна в Чугуєві Харківської області. Автор ідеї Пересувних Художніх виставок і перший її реалізатор. Морський офіцер, випускник Санкт-Петербурзької Академії Мистецтв. Князь Володимир Цесаревич Ґедройць (1873—1941) — камергер імператорського двору Росії. Раїса Адамівна Ґедройць (Кудашева) (1878—1964) — авторка вірша «В лесу родилась елочка». Єжи Ґедройць (1906—2000) — польський публіцист, політик, мемуарист. Ґедройць, Олексій Миколайович (1923—1992) — учитель, перекладач і письменник. Ґедройць, Аня Олексіївна ( 1949) — акторка. Кокі Ґедройц (р. 1962) — британський кіно- і телережисер. Мел Ґедройць ( 1968) — британська телеведуча, комікеса, акторка.
Джерела Zenonas Ivinskis: GIEDRAIČIŲ GIMINĖ