Œ (мінускул: œ), відома як етель (ethel) або есель (œthel), — літера латинського алфавіту. Вона є лігатурою літер o та e. У середньовічній та ранній модерній латині її використовували в запозиченнях з грецької мови, які спочатку містили дифтонг οι, а також у кількох негрецьких словах. Ці практики збереглися в англійській та французькій мовах. У французькій мові слова, запозичені з латині, що містили латинський дифтонг, який записувався як œ, зараз зазвичай мають é або è; проте œ досі використовується в деяких питомих французьких словах для позначення огублених голосних переднього ряду низько-середнього піднесення, таких як œil () та sœur ().

Вона використовується в сучасній орфографії для давньозахідноскандинавської мови та в Міжнародному фонетичному алфавіті для позначення огубленого голосного переднього ряду низько-середнього піднесення. В англійській рунології œ використовується для транслітерації руни Одал (, ).

Вживання

Латина В класичній латині літери o та e писалися окремо (що в наші дні знову стало загальною практикою), проте лігатура використовувалася в середньовічних та ранньомодерних текстах — частково через те, що у пізній латині цей дифтонг злився зі звуком . У класичний період дифтонг вимовлявся як , що схоже на (стандартну) англійську вимову oi у слові choice. Найчастіше він трапляється в запозиченнях із грецької мови, передаючи грецький дифтонг οι (у маюскулі ΟΙ), хоча також використовується в деяких питомих латинських словах, як-от coepi .

Французька мова У французькій мові œ називається , що означає «e в o» (мнемонічна гра слів, яка спочатку використовувалася в школі, оскільки на слух вона збігається з — «яйця у воді») або іноді (буквально «склеєні o та e»). Вона є справжньою лінгвістичною, а не просто друкарською лігатурою (як лігатури fi або fl), що відображає етимологію. У канадському варіанті французької мови офіційно використовуються назви («зв'язані O та E») або (де для чіткості O та E вимовляються окремо). Найчастіше œ зустрічається у словах (), (), (), (), (), (), () та (), у яких диграф œu, як і eu, позначає звук (в інших випадках, наприклад, у формах множини () та (), він позначає ).

Французька мова також використовує œ у прямих запозиченнях з латини та грецької. Так, «целіакія» французькою буде , «плід / фетус» — , а «Едіп» — . У таких випадках œ класично вимовляється як , або іноді, у сучасній вимові, як . У деяких словах, таких як (фенікс) та (економічний), етимологічне œ змінилося на é.

У французьких топонімах або прізвищах німецького походження (переважно в Ельзас-Лотарингії та навколо неї — історично німецькомовних регіонах, які кілька разів переходили від Франції до Німеччини (або Пруссії до 1871 року) і назад), œ замінює німецьку літеру ö і вимовляється як . Прикладами серед топонімів є Шенек (Мозель), Кетзенг (Верхній Рейн) і Ердт (Нижній Рейн), або Шелшер (Schœlcher) серед прізвищ.

В усіх випадках під час алфавітного сортування œ розглядається як послідовність літер oe, а не як окрема літера.

Коли сполучення трапляється у французькій мові без лігатури, воно вимовляється як або іноді , так само як і слова, що пишуться через . Найпоширенішими словами такого типу є () та (). Слово саме по собі є етимологічним написанням, де циркумфлекс () відображає його походження від латинського . Якщо ж має вимовлятися інакше, над голосними необхідно ставити трему (умлаут), акут або гравіс, щоб указати на їхнє роздільне читання. Наприклад: , , . Винятком із цього правила є випадки, коли морфема, що закінчується на , з'єднується з морфемою, яка починається на — як у слові — або з префіксом , який у зіянні з наступним голосним завжди вимовляється як , наприклад у слові ().

Ломбардська В ломбардській мові œ використовується в деяких правописах, часто в складі диграфа (або ), що позначає звук . Наприклад, у слові () у класичній міланській орфографії, або у правописі .

Англійська мова Нижче наведено низку слів, які пишуться через œ і були запозичені з французької та латини в англійську мову, де літера œ зараз використовується дуже рідко. Сучасна американська англійська орфографія зазвичай замінює œ на e (наприклад, diarrhœa перетворилося на diarrhea), хоча є деякі винятки, як-от phoenix (фенікс). У сучасній британській англійській у таких словах зазвичай зберігають літеру o, але прибирають лігатуру (наприклад, diarrhoea).

Сполучення œ ~ oe ~ e традиційно вимовляється як «коротке Ĕ» , як «довге Ē» або як неогублений безударний голосний. Ці три значення в сучасній англійській мові послідовно змінюють одне одного так само, як і значення інших голосних, що на етапі середньоанглійської мови так само позначали монофтонги. Винятком, як зазначав у певних позиціях лінгвіст Е. Дж. Добсон, є тенденція, за якої:

Оригінал тексту:

Є кілька слів, які англійська мова нещодавно запозичила з сучасної французької мови. Вимова цих англійських слів зазвичай є наближеною до французького оригіналу (французи використовують або відповідно до Міжнародного фонетичного алфавіту). Англомовні люди використовують різні замінники для цих звуків. До таких слів належать , , та .

Проте більшість слів із œ підпорядковуються традиційній англійській вимові запозичень із домодерної французької або латини. Приклади розподілено за категоріями відповідно до історичного розвитку вимови з часів середньоанглійської мови.

Основне правило полягає в тому, що коли за œ ~ oe ~ e іде інший голосний (незалежно від позиції наголосу у слові), воно вимовляється як довге Ē ().

Приклади: onomatopœic, onomatopœia, dyspnœa, apnœa, amenorrhœa, diarrhœa, logorrhœa, Eubœa, Bœotia, homœosis, homœopathy; homœopath; homœopathic, homœostatic, homœostasis, homœozoic, homœomorphic та homœomorphism.

У відкритих складах, що безпосередньо передають або йдуть за складом із головним чи вторинним наголосом, œ ~ oe ~ e вимовляється як неогублений безударний голосний, схожий на короткий Ĭ () або Шва (). Як альтернатива, особливо за умови чіткої дикції, може додаватися вторинний наголос, що дає довгий звук Ē ().

Приклади: tragœdy, (арх.) diœcese; œconomisation, œsophageal; œsophagus, œcologist, œcology, œconomise, œconomist, œconomy, œdema, œnologist, œnology, ..., pœnology та Phœnician.

Довге Ē () може використовуватися для œ ~ oe ~ e під головним наголосом у відкритому складі, який розташований в одному з двох останніх складів слова (не враховуючи такі закінчення, як -es та -ing, навіть якщо вони утворюють склад, та лексичні суфікси, наприклад-cide, якщо вони не впливають на вимову решти слова).

Приклади: subpœna(ing), phœnix(es), (fœticide, яке належить до цієї категорії, якщо перший голосний вимовляється як довге Ē ()), fœtus, Phœbe, fœtor (сморід), pœnal, Crœsus та amœba.

Довге Ē () використовується для œ ~ oe ~ e під головним наголосом у відкритому третьому з кінця складі (антепенультімі), якщо останній склад починається з голосного, а передостанній закінчується на голосний, відмінний від o або u (або закінчувався до злиття цього голосного з попереднім приголосним).

Приклади: cœliac та Mœsia(n), що залежно від діалекту звучать як та ~ ~ ~ .

Зрештою, існують випадки, коли використовується короткий звук Ĕ — те, що Добсон у наведеній вище цитаті назвав «природно сформованою вимовою», хоча «довгі голосні у пізнішому вжитку часто замінюють їх»:

для œ ~ oe ~ e, що стоїть у складі із вторинним наголосом (відкритому чи закритому), який не межує зі складом під головним наголосом, як-от у (con)fœderation, œcologic(al)(ly), œconomic(al)(ly), œcumenical(ly) та œstrogenic; для œ ~ oe ~ e у закритому складі в будь-якій позиції, якщо він має принаймні якийсь наголос (ця категорія частково збігається з попередньою), як-от у œstrogenic, œstrogen, œstral та œstrus (еструс); для œ ~ oe ~ e у складі під головним наголосом, який не є одним із двох останніх складів слова (за винятком таких слів, як cœliac і Mœsia(n), див. вище).

Приклади: Confœderates, (con)fœderate (прикм.), to (con)fœderate, fœderal(ly), Œdipal (едіпів), Едіп, pœnalty та fœtid (смердючий).

Слова на кшталт fœtid, хоч на перший погляд і здаються винятком, насправді належать до цієї категорії. Підрахунок складів тут охоплює також кінцеве -e, яке перестало вимовлятися з часів середньоанглійської мови (і тому зникло з деяких варіантів написання). У часи, коли кінцеве -e ще було невіддільною частиною слова (а не просто суфіксом), поети на кшталт Чосера зберігали його в римах — окрім випадків, коли за ним без паузи йшло слово, що починалося з голосного або іноді з .

Менш опосередкованим доказом наявності кінцевого -e (ніж сучасне коротке Ĕ у цьому слові) є орфографія його найпершої згадки в англійській мові, зафіксованої в Словнику нового англійського мовлення (NED): «It maketh to blister both handes, & feet, out of which issueth foetide, and stinckinge water» (у тексті 1599 року). А також форма в безпосередньому мовному предку, що стоїть між цим словом і латинським , -a, -um — а саме в англо-нормандській мові: fetide, зафіксована у XIII столітті. Інші германські мови Давньоскандинавська Œ використовується в сучасній науковій орфографії давньозахідноскандинавської мови для позначення довгого голосного , що протиставляється літері ø, яка позначає короткий голосний . Іноді замість неї для давньозахідноскандинавської мови використовують літеру ǿ, щоб зберегти послідовність у позначенні довжини інших голосних, наприклад: («матері»).

Середньоверхньонімецька Œ також використовується для позначення довгого в сучасній науковій орфографії середньоверхньонімецької мови. Вона протиставляється літері ö, яка вимовляється як короткий .

(Сучасна) німецька Œ не використовується в сучасній німецькій мові. Запозичення, що містили œ, зазвичай передаються через ö, наприклад: Ösophagus (стравохід). Поширеним винятком є французьке слово та похідні від нього складні слова (наприклад, ). Ця літера досі використовується у швейцарському варіанті німецької мови, особливо в антропонімах та топонімах.

Данська Œ не використовується в данській мові, так само як і в німецькій. Проте, на відміну від німецької, данська мова замінює œ або œu у запозичених словах літерою ø, як-от у слові («економіка») з грецької через латинське , або («біфштекс, яловичина») з французької . Історично в данській мові літера œ (переважно мала) використовувалася як шрифт-альтернатива літері æ.

Кодування ГрафемаHTMLЮнікодTeX ŒŒU+0152 \OE œœU+0153 \oe

Див. Також Ö Ø Ô Œ̌

Виноски

Примітки

Посилання Paleography: Special Characters in English Manuscripts