Оркіде́а Де Са́нтіс (, справжнє прізвище — Де Са́нктіс (); нар. , Барі, Італія) — італійська акторка кіно та театру, еротична модель, телеведуча, співачка, блогерка, захисниця прав тварин.

Її кінокар'єра тривала в часи розквіту італійського кінематографа з 1964 по 1996 року, впродовж яких вона зіграла у приблизно в 60 стрічках, але стала відомою завдяки ролям у жанрі «еротичної комедії по-італійськи» й особливо у такому піджанрі як .

На відміну від багатьох інших акторок, так і не стала «зіркою першої величини», проте зіграла багато ролей і намагалась обирати стрічки, де можна проявити акторську гру. Починала як співачка, пізніше працювала у кіно, після аварії 1980 року покинула кіноіндустрію й грала у театрі, на телебаченні та на радіо. Відома громадською діяльністю із захисту тварин і популяризацією кіно. Заснувала фестиваль незалежного кіно Italia (de)Genere.

Біографія

Ранні роки Оркідеа Де Санктіс народилася 20 грудня 1948 року на Адріатичному узбережжі в місті Барі на Півдні Італії. За деякими даними вона народилася в іншому місті Апулії, Лечче, хоча це не підтверджується інформацією з офіційного сайту акторки. Батько Оркідеї був морським офіцером, тож в дитинстві дівчинці довелося з усією родиною переїхати до Риму.

Вперше з індустрією розваг познайомилась у 12 років на радіо Via Asiago. В той час, 1960 року, Оркідеа була хористкою і незабаром стала солісткою дитячого хору на Programma Nazionale (нині — ) під керівництвом професорки .

Кінокар'єра Початок кінокар'єри Оркідеї в середині 1960-х був пов'язаний малими побічними ролями, які потім стають все більш важливими. 1964 року п'ятнадцятирічна Оркідеа дебютувала в кіно, в ролі Дори в одній з новел фільму (), який зняв . Через два роки вона з'явилась на великому екрані у стрічці (), присвяченій популярній на той час молодіжній субкультурі модів.

Зйомки в жанровому кіно акторка почала з «комедії по-італійськи» і чистого комічного кіно. Серед найбільш значущих були () 1966 року з та , а також фільм () 1971 року , сюрреалістична комедія про Троянську війну. Одним з найуспішніших фільмів Де Сантіс стала стрічка () 1969 року з зірковим акторським складом: Джанкарло Джанніні, Ріккардо Куччоллою, Орнеллою Муті, Адріаною Асті, Гастоне Москіном.

Далі в акторки було багато ролей в «сексуальних комедіях по-італійськи», таких як (; 1970 рік), (; 1972 рік), «Заради кохання Офелії» (; 1974 рік) та «Сімейний порок» (; 1975 рік) тощо. Крім еротичних комедій, вона також грала у класичних комедіях, спагеті-вестернах, джалло та пеплумах.

Кінокар'єра Оркідеї Де Сантіс раптово зупинилась у 1980 році після серйозної аварії під час фільмування (). Після цього випадку вона взяла тривалу перерву і повернулася на сцену лише у двох повнометражних кінофільмах: у 1987 році знялась у стрічці «Ніжність» () і ​​1992 року у () разом з Мікеле Плачидо.

Телебачення, театр, радіо та захист тварин

Після аварії деякий час Оркідеа де Сантіс знімалася на телебаченні та в кількох короткометражних фільмах, таких як «Рузвельт» (; 1986 рік, на Rai Tre), «Чарівна Цирцея» (; 1987 рік) та «Лукреція Борджіа» (; 1987 рік), «Великі процеси» (; 1996 рік, усі на Rai Uno). «Справа Редолі» () став останнім фільмом, в якому знялася акторка. По завершенню кінокар'єри Де Сантіс грала в театрі, у радіовиставах (зокрема на радіостанції для італійців за кордоном ).

Наприкінці 1980-х вона організовувала та проводила телевізійні програми, які на той час вважалися експериментальними, спрямовані на інформування та просвіту з теми захисту прав тварин, для деяких приватних римських мовників, таких як , Video1 і . Так у 1999 році акторка створила і вела телевізійне шоу L'anello di Re Salomone, присвячене тваринам. На початку 2000-х її також можна було почути в розважальній радіопрограмі Due di notte. З цієї тематики де Сантіс створила навчальні відео, призначені для шкіл, зокрема «Монографія звичайного пса» у 2002 році. Крім популяризації прав тварин, вона тісно співпрацює з різними організаціями захисту тварин і довкілля. Зокрема з (OPIA — ), а також організовує щорічну виставку собак Tali & Quali. З цього приводу каже:

Оркідеа Де Сантіс активна не лише в питаннях захисту тварин, також вона займається громадською діяльністю, виступає на презентаціях і фестивалях, присвячених італійському незалежному кіно категорії «B». У середині 2000-х років де Сантіс у співпраці з Департаментом культури адміністрації міста Риму координувала фестиваль жанрового кіно Italia (de)Genere, присвячений золотим рокам італійського кінематографу. Гостям проводили зустрічі до та після показів журналісти та критики кіно , , , , а також було запрошено таких зірок, як Карло Ліццані, Франко Неро, , Серджо Солліма та багато інших. 20 лютого 2006 року акторка з багатьма митцями (як то Паоло Вілладжо, , Елеонора Джорджі) взяла участь у виставці під назвою «Остання посмішка», присвяченій італійському актору та режисеру . Трохи пізніше де Сантіс за підтримки Експериментального центру кінематографії провела ретроспективний показ його фільмів.

Творчість

Амплуа

У стрічках, де грала де Сантіс, її героїні ніколи не були основними чи єдиним, а завжди були позаду більш популярної та відомої колеги. У своїх перших фільмах де Сантіс знімалася разом із визнаними акторками того часу, як-от Розальба Нері, Аніта Екберг, , , Ліза Гастоні, , та Розанна Ск'яффіно. Доля виконавиці другорядних ролей супроводжувала акторку протягом усієї її кінокар'єри, за рідкісними винятками.

Де Сантіс зробила собі ім'я, знімаючись переважно у жанрових стрічках. Деякі з фільмів були одними з перших у своїх напрямках. Наприклад трилер ( () 1970 року), детектив ( () того ж року), («Дорогій мамі в день народження» () 1974 року). Перш за все де Сантіс відома як акторка «сексуальної комедії по-італійськи».

Серед важливих фільмів цього жанру, у яких вона взяла участь, були () 1969 року, () 1973 року з Джанкарло Джанніні, Россаною Подеста та Орнеллою Муті, а також «Заради кохання Офелії» () Флавіо Могеріні 1974 року з Ренато Поццетто та Франсуазою Фабіан. Однак, найбільше акторка запам'яталась публіці роботою у фільмі () 1974 року, культовій стрічці, де вона зіграла хоч і другорядну, але помітну протягом усього сюжету роль економки Доріс. Серед інших робіт в цьому жанрі: (, 1975 рік), «Сімейний порок» (, 1975 рік), (, 1975 рік), «Лікарка під простирадлом» (, 1976 рік), (, 1978 рік), «Троє під простирадлом» (, 1979 рік) тощо.

Де Сантіс виконала багато фундаментальних ролей у «декамеротичному» піджанрі. (або «комедія Боккаччо») — піджанр еротичної комедії, дія сюжетів якого відбувається здебільшого в Італії пізнього середньовіччя, оповідаючи про сексуальні пригоди духовенства, аристократії або простолюду. Цей жанр, разом з іншими еротичними фільмами, з'явився в Італії наприкінці 1960-х і набув особливого поширення на початку 1970-х. Лише 1972 року де Сантіс зіграла у п'ятьох «декамеротичних» стрічках: (), (), (), (), а також (). В жодному з цих фільмів ніколи не було однієї головної героїні, а кілька, ніби режисери не довіряли здатності кожної окремої акторки привернути увагу чоловічої аудиторії в прокаті. Крім де Сантіс, у Декамеротиці зіграли багато помітних ролей й інші італійські акторки еротичного жанру, як то Фемі Бенуссі, Габріелла Джорджеллі, , Адріана Асті. Проте де Сантіс мала відмінні фізичні дані, і, на відміну від багатьох інших, мала хист до акторської майстерності.

Де Сантіс зіграла багато другорядних жіночих ролей. Серед її партнерів по знімальному майданчику було багато зірок італійського кіно: Фемі Бенуссі, Тіно Буацеллі, , , Паоло Вілладжо, Ліза Гастоні, Вітторіо Де Сіка, Джанкарло Джанніні, , , , Валентіна Кортезе, , Сандра Міло, , Гастоне Москін, Роміна Павер, Стефанія Сандреллі, Розанна Ск'яффіно, , Леопольдо Трієсте, Едвіж Фенек, , Ілона Шталлер то багато інших. Окрім того, з акторкою в деяких міжнародних фільмах грали зірки європейського кіно: , , Жульєт Майнієль, Мішель Пікколі, , тощо.

Вона грала у фільмах багатьох відомих режисерів: (, та «Дорогій мамі в день народження»), (, ), (), Ів Аллегре (), (), Франсіс Жиро () тощо.

Театр і радіо У театрі Оркідеа Де Сантіс зіграла багато успішних ролей. Разом з зіграла в комедіях «Коли один папа помирає, інший стає римським» () та постановці за п'єсою StregaRoma. Разом з Де Сантіс поставила п'єсу «Кіккіньола» () італійського драматурга . Вона взяла також участь у виставах «Під'юбник» (), написаній та Вентімілья, Live and Life Майка Іммордіно, «Лялька Оркідеа» (), яку написала сама. Згодом вона ще раз грала у «Кіккіньолі» з Фіорентіні і нарешті в сезоні 1998—1999 років де Сантіс зіграла у комедійній постановці «Лелеці весело» () Карло Аліг'єро п'єси французького драматурга .

Вона також отримала багато ролей на , особливо в епізодичних драмах BaroccoRoma та «Італійська історія» () наприкінці 70-х. З 1989 року працювала над програмою на , радіостанції для італійців за кордоном. Також вона працювала й над іншими радіопередачами італійського суспільного мовника RAI: Italia canta, Itinerari italiani, Facile ascolto, L'Arca di Noè (1998) та L'Anello di Re Salomone.

Фільмографія За 32 роки кінокар'єри Оркідеа Де Сантіс знялася приблизно в 56 художніх повнометражних фільмах. Вона також з'явилася в кількох короткометражках.

Починаючи з середини 1970-х «золота епоха» італійського кінематографу почала закінчуватися. На закінчення кінокар'єри де Сантіс також вплинула аварія, в яку потрапила акторка. Невдовзі вона зіграла в кількох телевізійних проєктах. Попри велику кількість зіграних ролей, акторка так і не була номінована на жодну з кінопремій.

Список ролей акторки

Примітки

Джерела

Додаткова література

Посилання Особистий сайт Оркідеї Де Сантіс Особистий блог Оркідеї Де Сантіс Інтерв'ю

Сцени з кінофільмів