Заєць білий, або біляк (Lepus timidus) — представник роду Заєць (Lepus) з родини Зайцеві (Leporidae) ряду Зайцеподібні (Leporiformes). У ЧКУ (2021) має статус «вразливий».

Морфологічні ознаки Тварина середнього розміру, за складом тіла нагадує кроля. Довжина тіла — 44-74 см, вага — 2,5-5,5 кг. Забарвлення влітку буро-сіре, взимку — чисто біле. Хвіст чисто сірий без чорної шерсті, кінчики вух чорні протягом всього року.

Поширення Поширений в тундровій і лісовій зонах північної півкулі, в Шотландії, Ірландії, в гірських районах Альп, на островах Сахалін та Хоккайдо. В Україні рідкісний звір, поширений в північній частині північних областей — в українському Поліссі.

Викопні рештки біляка знайдені в голоценових відкладах північної України, Західної Європи і Сибіру.

Особливості біології Постійних укриттів не має, взимку для відпочинку влаштовує схованки у снігу. Живиться трав'янистими та деревно-чагарниковими (кора, молоді пагони, бруньки) рослинами. Початок гону в лютому — березні, вагітність триває ≈ 50 днів. Самка 1—3 рази на рік народжує по З—6 малят (зрячі, вкриті пухом і здатні відразу самостійно пересуватися). Линяє двічі на рік. Спостерігається різке коливання чисельності за роками. У літньому вбранні заєць білий дуже схожий на зайця-русака, але від останнього відрізняється білими короткими задніми лапками та вухами. Взимку стає повністю білим, лише кінці вух залишаються чорними. Вороги — рись, лисиця, вовк, бездомні пси.

Підвиди Заєць хоккайдоський (Lepus timidus ainu, 蝦夷雪兎, エゾユキウサギ) — Хоккайдо.

Використання та охорона Заєць білий є одним з основних об'єктів полювання у північних країнах, особливо у тайговій та тундровій природних зонах. Заєць білий є об'єктом як спортивного полювання, так і хутрового промислу, зокрема у більшості районів РФ.

На межах свого поширення цей вид, як і більшість видів, має низьку чисельність і нестабільні місцеві популяції. Така ситуація, зокрема, склалася і в Україні, де вид представлений найбільш крайовими локальними популяціями в межах Центрального Полісся. У зв'язку з низькою чисельністю цей вид зайців занесено до Червоної книги України (2009).

Популяція в Україні Поширення В межах України зрідка трапляється в північній частині Полісся; до XIX століття водився також в Карпатах. Літом бурувато-сірий, зимою зовсім білий, лише кінчики вух чорні.

Чисельність Дуже незначна. У 1978 р. зайця білого відловили в Кролевецькому районі, у 1981 р. — у Ямпільському, а у 1984 р. — у Середино-Будському районах Сумської області. У 1991 р. на Київську хутрову базу надійшли 2 шкурки з Семенівського та Новгород-Сіверського районів Чернігівської області. По 1–2 шкурки надходили раз на 4–5 років. Причини зміни чисельності залишалися невідомими; припускали, що зменшення кількості було пов’язане зі зміною ландшафтних умов, теплими малосніжними зимами та зміщенням ареалу виду на північ.

Проте з 2026 року науковці знову фіксують присутність зайця білого у північних районах Чернігівської, Сумської та Житомирської областей, що свідчить про відновлення популяції після тривалого зменшення чисельності

Цікаво

Американський білий заєць став об'єктом уваги еволюційних біологів. Через потепління терміни встановлення і танення снігового покриву та терміни весняної та осінньої линьок розбалансовані, через це навесні і восени зайці стають помітнішими для хижаків. Однак, як з'ясувалося, сезонні зрушення не призвели до зміни поведінки зайців, не згладжує цієї невідповідності і фенотипова пластичність. Пристосування зайців до зміни кліматичних умов відбувається тільки за рахунок природного відборуНаймарк Е. Зайцы-беляки не заботятся о камуфляже .

Література

Жила С. Заєць білий в Поліському заповіднику: біотопне поширення і фактори, що його обумовлюють // Раритетна теріофауна та її охорона / За редакцією І. Загороднюка. — Луганськ, 2008. — С. 223–227. — (Серія: Праці Теріологічної Школи. Випуск 9). Заєць білий Lepus timidus Linnaeus, 1758 // Червона книга України (2009)

Ресурси Інтернету

Виноски