На ранніх етапах війни в Іраку військовослужбовці армії США та Центрального розвідувального управління вчинили низку порушень прав людини та воєнних злочинів проти ув'язнених у в'язниці Абу-Грейб в Іраку. Знущання включали фізичне насильство, сексуальне приниження, фізичні та психологічні тортури, зґвалтування, а також вбивство Манаделя аль-Джамаді та наругу над його тілом. Знущання привернули увагу громадськості після публікації фотографій телеканалом CBS News у квітні 2004 року, що викликало шок і обурення та отримало широке засудження в США та на міжнародному рівні.

Адміністрація Джорджа Буша заявила, що зловживання в Абу-Грейб були поодинокими випадками і не свідчать про політику США. Це заперечили гуманітарні організації, зокрема Червоний Хрест, Amnesty International та Human Rights Watch, які заявили, що знущання були частиною більш широкої системи катувань і жорстокого поводження в американських закордонних центрах утримання під вартою, в тому числі в Іраку, Афганістані та на базі Гуантанамо (GTMO). Міжнародний комітет Червоного Хреста повідомив, що більшість ув'язнених в Абу-Грейб були цивільними особами, не пов'язаними з озброєними групами.

Документи, відомі як «Меморандуми про тортури», з'явилися на світ через кілька років. Ці документи, підготовлені в місяці, що передували вторгненню в Ірак у 2003 році Міністерством юстиції США, санкціонували певні «посилені методи допиту» (які зазвичай вважаються такими, що передбачають катування) затриманих іноземців. У меморандумах також стверджувалося, що міжнародне гуманітарне право, таке як Женевські конвенції, не поширюється на американських слідчих за кордоном. Кілька подальших рішень Верховного суду США, включаючи справу «Хамдан проти Рамсфелда» (2006), скасували політику адміністрації Буша, постановивши, що Женевські конвенції все ж таки застосовуються.

У відповідь на події в Абу-Грейб Міністерство оборони США відсторонило від виконання службових обов'язків 17 солдатів і офіцерів. Одинадцятьом солдатам були пред'явлені звинувачення у невиконанні службових обов'язків, жорстокому поводженні, нанесенні побоїв при обтяжуючих обставинах. В період з травня 2004 року по квітень 2006 року ці солдати були віддані під трибунал, визнані винними, засуджені до військового ув'язнення і з ганьбою звільнені зі служби. Двом солдатам, яких визнали винними у скоєнні багатьох найгірших правопорушень у в'язниці, спеціалісту Чарльзу Грейнеру і рядовому Лінді Інгланд, були висунуті більш серйозні звинувачення, і вони отримали суворіші вироки. Грейнер був визнаний винним у нападі, нанесенні побоїв, змові, жорстокому поводженні з ув'язненими, вчиненні непристойних дій і невиконанні службових обов'язків; був засуджений до 10 років позбавлення волі з позбавленням звання, заробітної плати та пільг. Інгланд була визнана винною у змові, жорстокому поводженні з ув'язненими та вчиненні непристойних дій і засуджена до трьох років ув'язнення. Бригадний генерал Дженіс Карпінські, яка командувала всіма в'язницями в Іраку, отримала догану і була понижена у званні до полковника. Ще кілька військовослужбовців, звинувачених у виконанні або санкціонуванні цих заходів, у тому числі багато високопоставлених, не були притягнуті до відповідальності. У 2004 році президент Джордж Буш і міністр оборони Дональд Рамсфелд вибачилися за знущання в Абу-Грейб.

Передісторія Війна проти тероризму

Війна проти тероризму, також відома як Глобальна війна з тероризмом, є міжнародною військовою кампанією, розпочатою урядом Сполучених Штатів після терактів 11 вересня. Президент США Джордж Буш-молодший вперше вжив словосполучення «війна проти тероризму» 16 вересня 2001 року, а через кілька днів - у виступі перед Конгресом. В останній промові Буш заявив: «Наш ворог - це радикальна мережа терористів і кожен уряд, який їх підтримує».

Війна в Іраку

Війна в Іраку розпочалася в березні 2003 року вторгненням до Іраку військ на чолі зі Сполученими Штатами. Бааський уряд на чолі з Саддамом Хусейном був повалений протягом місяця. За цим конфліктом послідувала більш тривала фаза бойових дій, під час якої виник повстанський рух, що протистояв окупаційним військам та іракському уряду, який прийшов до влади після вторгнення. Під час цього повстання Сполучені Штати були в ролі окупаційної влади.

В'язниця Абу-Грейб

В'язниця у місті Абу-Грейб була однією з найвідоміших в'язниць в Іраку за часів правління Саддама Хусейна. У в'язниці утримували близько 50 000 чоловіків і жінок у поганих умовах, часто застосовували тортури і страти. В'язниця була розташована на площі близько 110 гектарів землі за 32 кілометри на захід від Багдада. Після падіння уряду Саддама Хусейна в'язницю розграбували і вивезли все, що можна було взяти. Після вторгнення американська армія відремонтувала її і перетворила на військову в'язницю. Це був найбільший з декількох центрів утримання під вартою в Іраку, які використовували американські військові. У березні 2004 року, коли американські військові використовували в'язницю Абу-Грейб як місце утримання під вартою, в ній перебувало близько 7,490 ув'язнених.

Американські військові утримували в Абу-Грейб три категорії в'язнів. Це були «звичайні злочинці», особи, яких підозрювали в тому, що вони є лідерами повстанців, та особи, яких підозрювали у скоєнні злочинів проти окупаційних сил на чолі з США. Хоча більшість ув'язнених жили в наметах на подвір'ї, знущання відбувалися в камерах блоків 1А і 1Б. За управління в'язницею відповідала 800-а бригада військової поліції з Юніондейла, штат Нью-Йорк. Керував бригадою бригадний генерал Дженіс Карпінські, яка відповідала за всі американські в'язниці в Іраку. Яка не мала попереднього досвіду управління в'язницею. Особи, які вчинили знущання у в'язниці, були членами 372-ї роти військової поліції, яка входила до складу 320-го батальйону військової поліції, що підпорядковувався штабу бригади Карпінські.

У звіті Фей зазначається, що «проблеми, пов'язані з укладанням контрактів, сприяли виникненню проблем у в'язниці Абу-Грейб». Більше половини слідчих, які працювали у в'язниці, були співробітниками CACI International, а лінгвістичний персонал надавала корпорація «Титан». У своєму звіті генерал Фей зазначає, що «загальна політика відмови від укладання контрактів на виконання розвідувальних функцій і послуг була розроблена частково для того, щоб уникнути багатьох проблем, які зрештою виникли в Абу-Грейб».

Перші повідомлення про порушення прав людини

Під час катувань в'язнів американські військовослужбовці робили фотознімки, позуючи на тлі своїх жертв. У червні 2003 року Amnesty International опублікувала звіти про порушення прав людини американськими військовими та їхніми партнерами по коаліції в центрах утримання під вартою та в'язницях в Іраку. Серед них були повідомлення про жорстоке поводження у в'язниці Абу-Грейб, яка колись використовувалася урядом Саддама Хусейна, а після вторгнення перейшла під контроль Сполучених Штатів. 20 червня 2003 року Абдель Салам Сідахмед, заступник директора Близькосхідної програми розвідки, описав повстання ув'язнених проти умов утримання: «Сумнозвісна в'язниця Абу-Грейб, центр тортур і масових страт за часів Саддама Хусейна, знову стала в'язницею, відрізаною від зовнішнього світу. 13 червня в цій в'язниці відбулася акція протесту проти безстрокового утримання під вартою без суду і слідства. Війська окупаційної влади вбили одну людину і поранили сімох».

23 липня 2003 року Amnesty International випустила прес-реліз, в якому засудила широкомасштабні порушення прав людини з боку американських та коаліційних сил. У повідомленні йдеться про те, що в'язні зазнавали сильної спеки, їм не надавали одягу і змушували користуватися виритими траншеями для туалету. Їх також катували, зокрема, позбавляли сну на тривалий час, піддавали впливу яскравого світла і гучної музики, утримували в незручних положеннях.

1 листопада 2003 року агентство Ассошіейтед Прес представило спеціальний репортаж про масові порушення прав людини в Абу-Грейб. Їхній звіт починався словами: «В американських таборах для ув'язнених в Іраку розмови на заборонені теми може призвести до того, що ув'язнений буде годинами сидіти зв'язаний на сонці, а ув'язнені, регулярно повстають проти своїх тюремників, як розповідають нещодавно звільнені іракці». Далі у звіті описано знущання над ув'язненими з боку американських бранців: «Вони тримали нас в ув'язненні, як овець», - сказав про американців щойно звільнений 38-річний Саад Найф. «Вони били людей. Вони принижували людей». У відповідь на це бригадний генерал США Дженіс Карпінскі, яка здійснювала нагляд за всіма американськими в'язницями в Іраку, заявила, що з ув'язненими поводяться «гуманно і справедливо». У звіті АП також зазначається, що станом на 1 листопада 2003 року проти американських військовослужбовців розглядалися дві судові справи; одна з них була пов'язана з побиттям іракського в'язня, а інша - зі смертю ув'язненого під вартою.

Від початку вторгнення Міжнародному комітету Червоного Хреста (МКЧХ) було дозволено наглядати за в'язницею, і він подавав звіти про поводження з ув'язненими. У відповідь на звіт МКЧХ Карпінскі заявила, що деякі з ув'язнених є агентами розвідки, а тому не мають права на повний захист відповідно до Женевських конвенцій. Звіти МКЧХ призвели до того, що 1 січня 2004 року генерал-лейтенант Рікардо Санчес, командувач іракської оперативної групи, призначив генерал-майора Антоніо Тагубу розслідувати ці звинувачення. Тагуба представив свої висновки (Звіт Тагуби) у лютому 2004 року, заявивши, що «численні випадки садистського, кричущого і безглуздого злочинного поводження з кількома ув'язненими були застосовані до них. Систематичне та незаконне знущання над затриманими навмисно здійснювалося кількома співробітниками військової служби правопорядку». У звіті зазначено, що існують численні докази таких знущань, у тому числі й фотодокази. Звіт не був оприлюднений публічно.

Скандал привернув широку увагу громадськості у квітні 2004 року, коли 28 квітня на телеканалі CBS News вийшов репортаж «60 хвилин», в якому розповідалося про знущання, включаючи фотографії, на яких військові знущалися над голими ув'язненими. Стаття Сеймура М. Герша була опублікована в журналі The New Yorker, розміщена в Інтернеті 30 квітня і опублікована у випуску від 10 травня, що також мало широкий резонанс. Згодом фотографії були розтиражовані в пресі по всьому світу. Деталі звіту Тагуби були оприлюднені у травні 2004 року. Невдовзі після цього президент США Джордж Буш заявив, що винні будуть «притягнуті до відповідальності», а Генеральний секретар ООН Кофі Аннан заявив, що зусиллям з відновлення уряду в Іраку було завдано серйозної шкоди.

Дозвіл на застосування катувань

Виконавче розпорядження 21 грудня 2004 року Американська спілка захисту громадянських свобод оприлюднив копії внутрішніх меморандумів Федерального бюро розслідувань, які він отримав відповідно до Закону про свободу інформації. В ньому обговорювались тортури і знущання у в'язницях табору у Гуантанамо, Афганістані та Іраку. Один меморандум, датований 22 травня 2004 року, надійшов від особи, названої «Командувачем на місці подій - Багдад», але її ім'я було відредаговано. Ця особа посилалася на виконавчий наказ, який санкціонував використання надзвичайної тактики допиту американськими військовослужбовцями. Серед санкціонованих методів катувань - позбавлення сну, надягання на ув'язнених капюшонів, увімкнення гучної музики, повне роздягання, примус стояти в так званих «стресових позах» і використання собак. Автор також зазначив, що Пентагон обмежив використання цих методів, вимагаючи спеціального дозволу від командування. Автор визначає «фізичні побої, сексуальне приниження або дотики» як такі, що не підпадають під дію Указу. Це було першим доказом того, що після того, як у квітні 2004 року стало відомо про знущання над в'язнями в Абу-Грейб, форми примусу над полоненими були санкціоновані президентом Сполучених Штатів.

Дозвіл від Рікардо Санчеса