Іоанна Хмелевська (, при народженні Ірена Барбара Іоанна Беккер, , у шлюбі — Кун, ; 2 квітня 1932, Варшава — 7 жовтня 2013, там само) — польська письменниця, авторка іронічних детективів, одна із засновниць цього жанру, єдина жінка-письменниця, яка зазнала європейського успіху в цьому жанрі.

Життєпис Народилася 2 квітня 1932 року у Варшаві в родині директора банку Яна Беккера (1906—1983) і Яніни Конопацької (1909—1993). Вихованням Ірени займалися здебільшого жінки — бабуся та дві тітки, Тереса і Люцина. Остання мала особливий вплив на формування світогляду майбутньої письменниці — Люцина працювала журналісткою.

1939 року, коли Польщу окупував Третій Рейх, Хмелевська була змушена покинути навчання у школі. Шкільну програму спочатку засвоювала разом із тіткою Люциною, а 1943 року її віддали до інтернату при монастирі Воскресіння Господнього у Варшаві. Після закінчення гімназії, вже у повоєнній Польщі, Хмелевська вступила на архітектурний факультет Варшавської політехніки, який закінчила зі спеціальністю інженер-архітектор. Працювала в тому числі у Незалежній архітектурно-будівельній майстерні «Блок» та Проєктному бюро «Столиця» (теми, пов'язані з цим періодом, пізніше з'являться у її романах).

1958 року почала публікуватися у журналі «Kultura i Życie», пізніше також писала для журналу «Kulturze i Sztuce» — на теми, пов'язані з дизайном інтер'єру. У 1960-х роках вирішила полишити основну професію (за власним зізнанням, вона ніколи не вважала себе видатним архітектором, — якось у Франції побачила маленьку каплицю в Орлі і зрозуміла, що їй такого ніколи не створити) і заробляти письменницькою працею. Перший її роман «Клин клином» був виданий 1964 року. Всього в «арсеналі» Хмелевської понад 60 книгhttp://life.pravda.com.ua/person/2013/10/8/140420/ «Українська правда»: У Варшаві померла Іоанна Хмелевська. Здебільшого це романи у жанрі іронічного детекиву, також публіцистичні твори і «Автобіографія» в семи частинах.

Хмелевська — володарка численних літературних премій, зокрема Премії Голови Ради Міністрів за творчість для дітей та юнацтва (1989), дворазовий лауреат премії «АО ЕМПіК» — найбільшої у Польщі мережі продажу медіа-носіїв (2000, 2001). 2006 року удостоєна Почесної премії Великого Калібру за видатні досягнення у детективному жанрі.

3 травня 2004 року нагороджена Офіцерським хрестом Ордена Відродження Польщі.

Іоанна Хмелевська померла 7 жовтня 2013 року у Варшаві в 81-річному віці. Похована на Повонзківському цвинтарі.

Особисте життя У 18-річному віці Хмелевська вступила у шлюб зі старшим за неї на три роки Станіславом Яном Куном (нар. 1929). Народила синів Єжи (нар. 1951) і Роберта (нар. 1956). Пізніше пара розлучилася. Це був єдиний офіційний шлюб письменниці.

Єжи навчався в університеті радіо та електроніки у Варшаві, після чого працював у Алжирі. Повернувшись до Польщі, займався вирощуванням печериць (мати із задоволенням допомагала йому у цій справі). Двічі одружений, має доньку Кароліну.

Роберт також працював у Алжирі, також двічі одружений, проживає у Канаді. Має доньку Моніку, спеціалістку в галузі ІТ, яка одружилася з однокурсником і проживає в Торонто. Часто гостювала у бабусі Іоанни та подорожувала з нею Європою.

Хмелевська любила відпочивати у Франції — здебільшого у водолікарнях на узбережжі Бретані. Також відома її пристрасть до гри у карти, — вона сама жартувала, що навчилася грати у карти раніше, ніж розмовляти. Серед інших її захоплень — кінні перегони, бридж, колекціонування марок та бурштину, ворожіння на картах, виготовлення композицій з сухих трав. Письменниця також уміла стріляти, вишивати, вправно кермувала та любила котів.

Бібліографія

1964 — Клин клином () 1966 — Підозрюються всі () 1969 — Крокодил з країни Шарлотти () 1972 — Що сказав небіжчик () 1973 — Лесь () 1974 — Усе червоне () 1974 — Звичайне життя () 1975 — Роман сторіччя () 1976 — Обхідні шляхи () 1976 — Великий шматок світу () 1977 — Клята спадщина (), переклад українською Юлії Булаховської 1979 — Колодязі предків () 1979 — Будинок з привидами () 1980 — Особливі заслуги () 1988 — Скарби () 1990 — Сліпе щастя () 1990 — Дикий білок () 1990 — Безкінечна шайка () 1991 — 2/3 успіху () 1992 — Перегони () 1992 — Таємниця () 1992 — Збіг обставин () 1993 — Справа з подвійним дном () 1993 — Флоренція — дочка Диявола () 1993 — Про всяк випадок () 1994 — Односторонній рух () 1994 — Пафнутій () 1995 — Іншопланетяни в Гарволіні () 1995 — Автобіографія (Autobiografia), частина 1. Дитинство (); частина 2. Перша молодість (); частина 3. Друга молодість (); частина 4. Третя молодість (); частина 5. Вічна молодість () 1995 — Свистопляска () 1996 — Дві голови і одна нога () 1996 — Як вижити з чоловіком (посібник) () 1996 — Як вижити з жінкою (посібник) () 1996 — Великий Алмаз () 1997 — Корова царя небесного () 1997 — Азарт () 1998 — Гарпії () 1998 — Золота муха () 1999 — Старша правнучка () 1999 — За сімома печатками (Депозит) () 1999 — По інший бік бар'єру () 2000 — Кулінарна книга () 2001 — Трудний труп () 2001 — Як вижити одне з одним (посібник) () 2002 — Любий, завтра я тебе вб'ю ) 2002 — Невезіння (Pech) 2003 — Бабський мотив () 2003 — Фатальні марки () 2003 — Нові пригоди Пафнутія () 2004 — Коти в мішках () 2005 — Вбити мене () 2005 — Проти баб (посібник) () 2005 — Запальничка () 2006 — Бліда поганка () 2006 — Автобіографія, частина 6. Стара перечниця () 2007 — Трактат про схуднення (посібник) () 2007 — Смерть п'явкам! () 2008 — Автобіографія, частина 7. От я і вирішила постаріти () 2009 — Викрадення на біс () 2010 — Бички в томаті () 2011 — Дівиця з викрутасами () 2012 — Кривава помста () 2013 — Скелет в саду ()

Екранізації 1966 — Ліки від кохання (), польський чорно-білий фільм за романом «Клин клином». У ролі Іоанни — Каліна Єндрусік. 1978 — Хто ти, люба? (), польська телевистава за романом «Роман сторіччя». У ролі Іоанни — Іоланта Льоте. 1979 — Вкрадена колекція (), польський фільм за романом «Клята спадщина». У ролі Іоанни — Ізабелла Дзярська. 1999 — Зустріч з дияволом (), польська телевистава за романом «Підозрюються всі». У ролі Іоанни — Едіта Ольшувка. 1999 — Що сказав небіжчик (), російський телесеріал за однойменним романом. У ролі Іоанни — Марта Клубович, у ролі Аліції — Ева Шикульська, а також — Олег Табаков, Олег Басілашвілі, Олексій Булдаков та інші. 2003 — Пан або пропав (), російський телесеріал за романом «Усе червоне». У ролі Іоанни — Олена Сафонова, у ролі Аліції'' — Лариса Удовіченко, а також — Віталій Соломін, Тетяна Кравченко, Марина Могилевська, Аліка Смєхова та інші.

Примітки

Посилання

Біографія Іоанни Хмелевської: http://ria.ru/spravka/20131007/968387231.html (07.10.2013)